Вітальне слово Апостольського Нунція в Україні архиєпископа Клаудіо Гуджеротті

ВІТАЛЬНЕ СЛОВО

Апостольського Нунція в Україні

Ваше Блаженство!
Високопреосвященні та преосвященні владики!
Дорогі отці!

Маю за велику честь та завдання сьогодні, на початку вашого урочистого синодального засідання, передати вам привітання та батьківське благословення Папи Франциска, з глибини Його серця.

Те, що Папа вас любить і відчуває відповідальність за вас, — зайве і казати. Так, як і зайво запевняти вас, що при зустрічі з тими, які, можливо, мають сумніви та упередження стосовно вас, Святий Престол не перестає казати, що ви — його улюблені діти, котрих він ніколи не покидає і ніколи не ігнорує заради отримання якихось переваг.

Ви є членами тіла Католицької Церкви у вашій особливості та в повазі до тої автономії, яку Святий Престол із самого початку визнавав.

Нещодавній знак глибокої поваги Святішого Отця до вас, який він захотів показати світові — це візит кардинала Леонардо Сандрі, префекта Конгрегації Східних Церков. Саме в той час, коли готувалися важливі зустрічі в середовищах, які, можливо, не є прихильними до вас, Папа вирішив показати, що будь-яка зустріч з будь-якою інституцією не заперечує тієї батьківської любові до вас і що ця любов ніколи не буде пожертвувана за будь-який інший світський інтерес. Мати відкриті двері для всіх — це євангельський обов’язок. Опікуватися своїми дітьми та ніжно їх любити — це такий акт, якого вимагає сама природа, ще до того, як цього вимагають чесноти.

Ви зібралися у важкий час життя України. Нас дуже турбує сучасна ситуація — війна продовжується, труднощі тривають, а молодь виїжджає, тому що не бачить майбутнього. А без молоді немає майбутнього і для нас. Я прошу вас в усіх питаннях, пов’язаних із цим вашим Синодом, мати на увазі таке: чим це конкретне обговорення, цей наш конкретний вибір можуть допомогти українській молоді, аби залишитися? І що ще можемо зробити, щоб дати надію нашій молоді? Якщо ми не покажемо конкретних знаків надії, також і в соціальному середовищі, то хто це зробить? Ми змушені будемо відзвітувати і перед Богом, і перед людьми про наші занедбання. І навпаки, нам будуть вдячні за відвагу, якою Святий Дух нас надихатиме.

Запевняючи вас про молитву та супроводжуючи вас у братерстві, до якого надихає мене доручене від Папи завдання в Україні, бажаю всім вам плідної роботи.

ВІТАЛЬНЕ СЛОВО

Апостольського Нунція в Україні
архиєпископа Клаудіо Гуджеротті

Beatitudine, Eccellentissimi Metropoliti e Vescovi, cari Padri,

mio compito e piacere è oggi portarvi, all’inizio di questa solenne vostra assise sinodale, il saluto e la benedizione paterna di Papa Francesco, dal profondo del suo cuore.

Che il Papa vi ami e si senta responsabile per voi, non serve dirlo. Come non serve dichiarare che, nell’incontro con quanti forse nutrono dubbi o prevenzioni nei vostri confronti, la Santa Sede non cessa di dire che voi siete suoi figli prediletti, mai abbandonati, mai ignorati per ottenere vantaggi.

Voi siete membra del corpo della Chiesa cattolica, nella vostra specificità e nel rispetto delle autonomie che, fin dall’inizio, la Santa Sede vi ha riconosciuto.

Il segno più recente della stima che il Papa ha per voi e che ha voluto mostrare al mondo è stata la visita del Cardinale Leonardo Sandri, Prefetto della Congregazione per le Chiese Orientali. In un tempo nel quale si stavano preparando importanti incontri in ambienti forse non benevoli verso di voi, proprio allora il Papa ha deciso di mostrare che qualsiasi incontro con qualsiasi istituzione non contraddice l’amore paterno per voi e che questo amore non sarà mai sacrificato a nessun altro interesse mondano. Tenere le porte aperte a tutti è un dovere evangelico. Occuparsi dei propri figli e amarli teneramente è un atto che la natura stessa esige, prima ancora della virtù.

Vi riunite in un momento della vita dell’Ucraina che continua ad essere non facile. Siamo preoccupati soprattutto da un fenomeno che si diffonde: la guerra continua, le difficoltà perdurano e i giovani se ne vanno perché non vedono un futuro. Senza giovani non c’è futuro neppure per noi. Vi chiedo di tenere presente, in tutti gli impegni che caratterizzano questo vostro Sinodo, questa domanda: questa nostra concreta discussione, questa nostra concreta scelta come aiuta i giovani ucraini a rimanere? E cosa ancora possiamo fare per la speranza dei nostri giovani? Se non porremo noi segni concreti di speranza, anche nell’ambito sociale, chi lo farà? E Dio e gli uomini ci chiederanno conto delle nostre omissioni, così come ci saranno grati per il coraggio che lo Spirito ci ispirerà.

Assicurandovi la preghiera e accompagnandovi con la fraternità che l’incarico affidatomi dal Papa in Ucraina ispira, auguro a tutti voi un proficuo lavoro.

† Клаудіо Гуджеротті,
Апостольський Нунцій в Україні