СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиVI Апостольська подорож Папи Лева XIV до Латинської Америки: Уругвай. День другий
У суботу, 7 листопада 2026 року, Папа Римський Лев XIV продовжив свою VI Апостольську подорож в Уругваї, провівши насичений день між містом Пайсанду та столицею країни Монтевідео. Протягом другого дня візиту Святіший Отець очолив багатотисячну Святу Месу просто неба, закликавши вірян будувати мости миру й єдності, а також зустрівся з мешканцями бідних кварталів та взяв участь у вечірньому молитовному чуванні з уругвайською молоддю.
Папа в Пайсанду: передавати віру з творчою сміливістю
Другий день Апостольської подорожі Святішого Отця Лева XIV до Уругваю, 7 листопада 2026 року, розпочався з перельоту зі столиці Монтевідео до Пайсанду. Це одне з найбільш міст країни та адміністративний центр однойменного департаменту, засноване в 1772 році на березі річки Уругвай. Місто відоме своєю драматичною історією: у грудні 1864 року під час Уругвайської війни воно пережило запеклу облогу та значні руйнування — події, з якими тісно пов’язане служіння блаженного єпископа Хасінто Вери. Про це розповідає українська редакція «Vatican News».
З аеропорту Святіший Отець вирушив до парку «París Londres» — міського простору, подарованого громаді в 1938 році до 75-річчя надання Пайсанду статусу міста. Саме там відбулась Свята Меса на честь блаженного Хасінто Вери.
Пастир, відданий своїй отарі
На початку проповіді Святіший Отець звернув увагу, що під час Святої Меси, яка є першою під час його візиту до Уругваю, Літургія слова змальовує постать «праведної людини, якій Господь допомагає і додає сил, щоби вона могла виконувати покладену на неї місію». Це також нагода пригадати про присутність на землях над Ла-Платою численних людей віри, «які від початку євангелізації континенту прибували в ім’я Господа», щоби звіщати велику радість, якої самі досвідчили, зустрічаючись із Христом.
Продовжуючи, Наступник святого Петра наголосив, що це Євхаристійне богослужіння є нагодою вшанувати пам’ять та подякувати Богу за життя і служіння «сина цих земель» блаженного Хасінто Вери, Єпископа Монтевідео. Як вірний свідок проповідуваної віри та відданий апостольській місії, він долав великі відстані й, не зважаючи на небезпеки та несприятливі кліматичні умови, діставався у найвіддаленіші куточки. «Єпископ-ґаучо» тричі обійшов усю територію Уругваю, несучи його мешканцям віру та надію. «Під час історичної оборони Пайсанду в 1864 році єпископ Вера оселився на острові Ісла-де-ла-Карідад, навпроти обложеного міста, аби опікуватися біженцями та пораненими з обох ворогуючих сторін. Він залишався там аж до кінця облоги, супроводжуючи свій народ», — додав проповідник.
Лев XIV виокремив три символи, що характеризують цей регіон і можуть допомогти у роздумах «над скарбом віри, яким ми обдаровані, та над місією, яку сьогодні довірено нам». Перший із них — міст, другий — пальмові гаї, а третій — напій мате.
Важливість християнського формування
Посилаючись на відомий для місцевих мешканців об’єкт — Міжнародний міст ім. генерала Артіґаса, який перетинає річку Уругвай, з’єднуючи дві сусідні країни, Папа підкреслив переваги, які дає міст: відкритість, комунікація, обмін. «Ось чому так важливо бути будівничими мостів! Це саме те завдання, до якого всі ми покликані: будувати мости, зміцнювати зв’язки, єднати, комунікувати, передавати радість віри — так, як це робив блаженний Хасінто», — підкреслив він.
Міст повинен мати міцне підґрунтя та надійні опори, аби не піддатися силі бурхливих потоків і натиску вітру та води. «Щоразу, коли ви приходитимете на узбережжя і бачитимете цей міст, пам’ятайте, що цей символ стосується і нас самих, нагадуючи про важливість глибокого християнського формування», — звернувся до присутніх Лев XIV.
Образ християнського покликання
Наступний символ, який є окрасою уругвайської землі, — це пальмові гаї. «Це дерево стійке до вітрів, воно має глибоке коріння, здіймається просто до неба в пошуках світла й приносить солодкі плоди ятай. Це прекрасний образ нашого походження та призначення, до якого ми покликані: вкоренитися в Христі, Альфі й Омезі, Початку і Кінці нашого життя, аби, перебуваючи з Ним у єдності, приносити добрі плоди», — наголосив Наступник святого Петра.
Далі проповідник звернув увагу на те, що пальми в цьому регіоні не ростуть поодинці, а утворюють гаї. «Подібно і Церква є спільнотою братів і сестер, яка пускає коріння і черпає з єдиного джерела: Божого слова, таїнств, молитви та благодійної діяльності, а її вірні підносять погляд, щоб спільно прославляти Христа, Сонце Визволення з висоти, світло якого веде людство дорогою миру», — зазначив він.
Знак гостинності та спільних цінностей
Третій символ, який обрав для своїх роздумів Святіший Отець, присутній у кожній домівці та є невід’ємною частиною кожної зустрічі — це напій мате. «Мате є знаком близькості, дружби та зустрічі. Він вчить нас ділитися й бути разом, зміцнювати зв’язки, які нас об’єднують і роблять братами. Це знак гостинності, інклюзії та спільних цінностей», — підкреслив Папа.
«Дорогі брати і сестри, ми потребуємо роздумів над цими спільними для нас символами, які дарують нам ідентичність і відчуття приналежності, які розповідають нам про наші витоки та спрямовують нас у майбутнє», — підсумував Святіший Отець. Він також додав, що віра є невід’ємною частиною життя уругвайського народу з найдавніших часів, і її слід передавати майбутнім поколінням із творчою сміливістю.
Вірність отриманим дарам
Наприкінці проповіді Папа нагадав, що єпископ Хасінто Вера залишився вірним отриманому покликанню та сіяв зерна Євангелія в душах уругвайського народу. «Слід і надалі створювати належні умови для їхнього зростання, щоб вони могли повністю розкрити свій потенціал», — зауважив він. Це варто пам’ятати під час подальшого виховання у вірі дітей та молоді, супроводу сімей та підтримки літніх людей.
На завершення, звертаючись до присутніх, Наступник святого Петра заохотив їх із ентузіазмом продовжувати євангелізаційну місію: «Будьте мостами, щоб чимало людей могли зустріти Ісуса. Будьте братерською спільнотою, яка збирається разом, ділиться життям, планами, мріями та надіями, передусім із найбільш нужденними. Будьте молитовною спільнотою, яка розмовляє з Господом „так, як друг розмовляє з іншим другом“. Христос потребує вас».
Папа в передмісті Монтевідео: бути маяками, що вказують на Христа
Після ранкового візиту до Пайсанду, насичений другий день Апостольської подорожі Папи Лева XIV в Уругваї продовжився у столиці Монтевідео. В другій половині дня суботи, 7 листопада 2026 року, Святіший Отець зустрівся зі світом соціального служіння. Зустріч відбулася на парафії Пресвятої Діви Марії Ґвадалупської, розташованій у периферійному районі Касавальє (Монтевідео) — спільноті, яка глибоко вкорінена в соціальне та освітнє життя місцевого середовища.
Прибувши до парафії у супроводі Архиєпископа Монтевідео кардинала Даніеля Фернандо Стурли Берґуета, Папа оглянув нещодавно збудовані будинки для найбільш нужденних сімей. Цей проєкт вдалося реалізувати за підтримки парафії та фонду The Papal Foundation.
Після привітальних слів модераторки Кармен Альбани Санз, настоятеля парафії отця Пабло Коїмбри та Архиєпископа Монтевідео присутні переглянули відео про реалії Касавальє. Своїми глибокими свідченнями зі Святішим Отцем поділилися представниця спільноти Анжеліка Феррейра, випускник ліцею Алан Бертако та молода мама Катерін Сільва. Відтак Лев XIV звернувся до присутніх із промовою.
Парафія — це маяк, що вказує на Христа
«Великою радістю для мене є можливість відвідати цю парафію, пройтися вулицями цієї дільниці та побачити справи, які з таким великим зусиллям були тут здійснені. Дивлячись на вас, я почуваюся як удома, пригадуючи свої відвідини різних спільнот як місіонер», — розпочав своє слово Святіший Отець. Говорячи про покровительку парафії Матір Божу Ґвадалупську, він звернув увагу на те, що Богородиця вчить нас «чинити те, про що скаже Її Син, Ісус». У цьому ключі Лев XIV підкреслив місію парафії — бути немов маяк, що вказує на присутність Ісуса Христа, пропонуючи всім світло Божого слова, допомогу таїнств, підтримку молитви та «бальзам братерської любові».
Висловлюючи свою радість з приводу реалізації проєкту будівництва кількох будинків для сімей у скрутному становищі, Папа побажав, щоби ці помешкання стали справжнім родинним вогнищем, де сім’ї зростатимуть у «почутті власної гідності, у мирі та надії, завжди відчуваючи близькість і любов Бога».
Нести промінь надії
Продовжуючи, Святіший Отець пов’язав свої роздуми з притчею про милосердного Самарянина. «До жорстокого нападу, жертвою якого став мандрівник, додалося ще й страждання від байдужості тих, хто — хоч і бачив його в потребі — минув його осторонь», — підкреслив він. Важливим є те, що на цьому історія не закінчується — у ній з’являється промінь надії. Цю надію несе самарянин, який допоміг пораненому. Відгомін цієї історії, за словами Папи, можна бачити і в наші часи. Поруч із небезпекою, насильством та байдужістю існують численні інституції та люди доброї волі, які допомагають ближнім. «Яскравим прикладом є життя, повне самопожертви, отця Качо, який умів будувати мости, руйнувати мури та створювати простір для зустрічі, про що розповіла нам Анжеліка у своєму свідченні», — наголосив Папа.
Святіший Отець закликав і надалі керуватися прикладом доброго самарянина, який не залишився байдужим до чужого нещастя, а подбав про свого ближнього. Він підкреслив, що неможливо байдуже проходити повз ситуацію, коли в Уругваї діти не ходять до школи через страх не повернутися звідти, а матері бракує коштів, щоб їх нагодувати. Посилаючись на зворушливе свідчення Катерін, яке пролунало раніше, Лев XIV наголосив, що не можна ігнорувати численних людей навколо, які страждають, почуваються самотніми та є вразливими.
Об’єднатися в допомозі
«Ми мусимо діяти разом: Церква, громадянське суспільство та держава. Маємо отямитися від пасивності та дбати про спільне благо. Саме таким досвідом поділився з нами Алан, який сьогодні безкорисливо віддає іншим те, що сам колись отримав», — наголосив Папа і додав, що від кожного залежить вибір: бути милосердними самарянами чи байдужими мандрівниками.
Святіший Отець підкреслив, що діяльність Церкви народжується з євангельської любові, яка спонукає її схилятися над «ранами людства в години їхнього найбільшого прояву». Він зазначив, що, діючи за прикладом доброго Самарянина з делікатністю та близькістю, Церква водночас усвідомлює: допомога в нагальних потребах не може перетворитися на норму чи замінити пряму інституційну відповідальність громадянського суспільства. На завершення Наступник святого Петра закликав об’єднати зусилля та великодушно відгукнутися на заклик до спільного будівництва «батьківщини братів і сестер».
«Дорогі друзі, притча про милосердного Самарянина завершується закликом Ісуса: „Іди і ти роби так само“. Це заповідь, яку кожен християнин повинен щодня чути у своєму серці. Нехай ці слова оновлять нас і заохотять до подальшого спільного будівництва нового міста, де панують любов і мир», — підсумував Папа і ввірив усіх присутніх небесному покровительству Матері Божої Ґвадалупської.
Папа освітянам Уругваю: вчити молодь діалогувати зі своїм сумлінням та з Богом
У суботу, 7 листопада 2026 року, пополудні, після відвідин парафії Пресвятої Діви Ґвадалупської в уругвайській столиці Монтевідео, Папа Лев XIV вирушив до Католицького університету Уругваю, щоб зустрітися з освітянами. Католицький університет Уругваю (Universidad Católica del Uruguay Dámaso Antonio Larrañaga) — це перший приватний університет країни, який заснували єзуїти у 1985 році. Кілька років по тому, у травні 1988 року, цей університет відвідав Папа Іван Павло ІІ у рамках свого Апостольського візиту до країни. Сьогодні університет пропонує понад 40 бакалаврських і 40 магістерських програм, а також три докторські програми (PhD).
Слідами Івана Павла ІІ
Після привітання ректора вишу, до учасників зустрічі звернувся Святіший Отець. «Трохи більше ніж тридцять вісім років тому святий Іван Павло II відвідав цей навчальний заклад, який на той час тільки починав свою діяльність, — зазначив він, розпочинаючи свою промову. — Сьогодні, через багато років, я щиро дякую вам за освітню діяльність, яку ви здійснили і продовжуєте здійснювати в освітніх спільнотах на всіх рівнях і для всіх вікових груп».
За словами Папи, головна мета душпастирської місії в освітній сфері полягає в тому, щоб студент, викладач та керівник навчального закладу чули, бачили, «смакували» Добру Новину, а також щоб могли «доторкатися» до неї та «відчувати її запах». Для того, щоб досягти цю мету, необхідно пам’ятати, що людина є єдністю тіла й душі, і що зводити тіло до предмета, яким можна довільно розпоряджатися, означає заперечувати гідність особи. В цьому контексті Лев XIV запропонував освітянам свої роздуми про красу Євангелія та велич людської природи через алегорію п’яти чуттів.
Зі споглядання Творця народжується відповідальність
Говорячи про зір, Святіший Отець запросив присутніх замислитися над спогляданням. Споглядати, за його словами, означає «з подивом, дивитися на щось духовне чи матеріальне». «Зі споглядання творіння та зустрічі з Творцем народжується усвідомлення нашого особливого місця у дивовижному Божому задумі та нашої особистої і спільної відповідальності за збереження первісної гармонії», — сказав він, цитуючи свою проповідь з нагоди Всесвітнього дня молитви за створіння (1 вересня 2026 р.). Папа зауважив, що споглядати означає проповідувати Євангеліє через увагу — когнітивний процес, який дається дедалі важче. «Зростаючи в цьому процесі, наші діти та молодь досягають тієї глибини, якої прагнуть; вони знаходять простір для тиші та розпізнавання; вони зростають у здатності діалогувати зі своїм сумлінням та з Богом», — сказав Лев XIV, висловлюючи побажання, щоб у діяльності освітян споглядання посідало особливе місце.
Відчувати обійми Отця і творити добро
Ділячись думками про ще одне людське чуття — дотик, Наступник святого Петра процитував Псалом, в якому псальмоспівець каже: «Твої небеса — творіння Твоїх пальців» (Пс. 8,4). Людина може творити багато доброго, але також і найжахливіше з «людських творінь» — війну. «Католицька освіта, яку ви провадите, — заначив Папа, — покликана допомогти освітній спільноті відкрити для себе важливість дотику, рук, пальців у справі сприяння миру. Якщо наші учні відчують обійми Хрещення, які подарував нам Отець, вони прагнутимуть інших обіймів — обіймів милосердного Отця, який чекає на нас у славі. Допомогти нашим дітям і молоді відчути себе так, ніби вони перебувають між цими двома обіймами, — це важке, але прекрасне завдання тих, хто проповідує Євангеліє. Той, хто відчуває обійми Отця, неминуче стає будівничим миру».
Навчитись «смакувати» те, що добре
Далі Лев XIV говорив про чуття смаку. Апостол Петро використовує цей образ, коли говорить про усвідомлення Божої любові: «Ви скуштували, як добрий Господь» (1 Пет. 2, 3). Це чуття, за словами Папи, символізує смак та мудрість, що приходить з пробування та смакування. Він додав, що «смакувати» означає не лише розпізнавати смаки, класифікувати продукти чи комбінувати страви. Так само не можна вважати мудрим того, хто просто збирає інформацію, не замислюючись і не знаючи контексту. «Тому вкрай необхідно, щоб наша шкільна та вища освіта сприяла мудрому використанню технологій та штучного інтелекту, ставлячи людину понад алгоритм та гармонізуючи технічний, емоційний, соціальний, духовний та екологічний інтелект, — наголосив Єпископ Риму. — Нехай наші діти і молодь мають можливість смакувати „те, що добре, те, що подобається Богові, і те, що досконале“ (Рим. 12,2).
Захищати «благодатний аромат» людської особистості
Роздумуючи над нюхом, Святіший Отець звернув увагу на уривок з Євангелії від Івана (Ів. 12,3), у якому Марія з Витанії помазує ноги Ісуса дорогоцінним миром (олією) та обтирає Його ноги своїм волоссям. У Євангелії зазначається, що «дім наповнився запахом мира». Папа також процитував коментар святого Августина на цей уривок: «Світ наповнився доброю славою, бо добра слава — це приємний аромат». Святіший Отець зауважив, що добра слава сучасної людини зазнала чимало випробувань, а відкинення, зневага та презирство перетворилися на огидний запах, до якого наш нюх вже звик.
Папа наголосив, що процес дегуманізації, який ми зараз переживаємо, є викликом для наших шкільних та університетських закладів. «Парадокс стає дедалі очевиднішим: тоді як комп’ютерним системам приписують „інтелект“, нам важко визнати невід’ємну гідність людей, життя яких оцінюють за критерієм ефективності, а коли їх вважають вже непродуктивними, їх відкидають», — сказав він, цитуючи свою промову у штаб-квартирі ЮНЕСКО, сказану 25 вересня 2026 року. Святіший Отець вказав на важливість того, щоб «захищати благодатний аромат людської особистості, спираючись на благодатний аромат Месії». Це означає також захищати людське життя на всіх його етапах і в усіх його станах.
Той, хто слухає, визнає іншого як благо
Лев XIV не оминув ще одного людського чуття — слух. «Удосконалювати здатність слухати важливо в сучасному світі. Уміння розпізнавати те, що ми чуємо, має вирішальне значення», — сказав він. Святий Августин, за його словами, «поєднуючи біблійну мудрість із греко-римською традицією, зрозумів, що справжній вчитель пробуджує прагнення до істини, виховує свободу розпізнавати знаки та слухати внутрішній голос». Католицька освіта, як зауважив Папа, «повинна навчитися прислухатися до сімей, громадянського суспільства, політичних та адміністративних органів, а також до представників виробничих галузей та професійних груп». «Той, хто слухає, визнає іншого як благо, а не як загрозу. У Святому Писанні слухання Господа вважалося актом мудрості, розсудливості та справедливості (пор. Прип. 1,2–5; 2,1–9). Ці три чесноти мають бути в основі наших освітніх проєктів, зважаючи на те, що покоління змінюються набагато швидше, ніж колись, і що йти в ногу з часом, не відмовляючись від здорової традиції, є справжнім викликом», — сказав він.
На завершення Лев XIV закликав учасників зустрічі і надалі звіщати Євангеліє та розглядати людину в її цілісності: «тіло й душу, серце й совість, розум і волю» (Gaudium et spes, 3). Папа подякував освітянам за їхню працю та уділив їм Апостольське благословення.
Папа: незважаючи на логіку світу, Бог приходить, щоб нас спасти
В суботу, 7 листопада 2026 року, другий день Апостольської подорожі Папи Лева XIV до Уругваю, на завершення дня відбулося молитовне чування за участі 100 тисяч вірних на стадіоні «Сентенаріо» у Монтевідео, столиці країни, 70 тисяч з яких зібралися на спортивній арені, а інші — на сусідніх вулицях і площах.
Промовляючи до присутніх, після того, як прозвучали вітаольне слово місцевого архиєпископа та свідчення катехитки, неофіта та католицької сімʼї, Папа, насамперед, подякував кардиналові Даніелю Стурлі за слова привітання, а Федеріці, Хуанові та родині Ґутьєррес Ернандес за щирість, з якою вони поділилися своїми історіями. Він підкреслив, що під час короткого візиту можна побачити цілі роки вірності. Він особливо згадав про «сім’ї, які передали віру, про священників та богопосвячених осіб, які віддали своє життя, про мирян — серед яких багато молоді — які підтримують свої спільноти, та про багатьох людей, які стають на служіння іншим з любові до Бога». Святіший Отець подякував присутнім за те, що вони, на заклик Христа, принесли плід і цей плід часто є невидимим.
Жити вірою та свідчити про неї
Роздумуючи над викликами сучасного світу, зокрема секуляризацією та релігійною байдужістю, Лев XIV зауважив, що віра сьогодні часто передається не так природно, як у попередніх поколіннях, зазначивши, що «зростає кількість тих, хто проживає значну частину свого життя без постійного зв’язку з Церквою та без релігійних практик». Вірні Уругваю навчившись жити й свідчити Христа в умовах, коли вони становлять меншість, можуть стати прикладом для Церкви в усьому світі. В цих обставинах, за словами Єпископа Риму, «є ті, хто не здається: батьки, які моляться разом зі своїми дітьми; вчителі, які намагаються жити вірою та свідчити її; молодь, яка відкрила для себе Христа і прагне йти за Ним, навіть коли почувається самотньою; спільноти, які продовжують збиратися; та священники, які долають великі відстані, щоб принести Святі Таїнства вірним».
Бог обрав «малий» Вифлеєм
У цьому контексті Лев XIV пригадав біблійний Вифлеєм — «найменше серед міст Юди» (Міх. 5,2), обраний Богом для народження Спасителя. Він зазначив, що «Вифлеєм і надалі залишався маленьким. Нічого не змінилося ані в його розмірах, ані в його політичному значенні», але він може навчити нас чогось щодо цієї дійсності: «Коли нас мало, коли сили слабшають, або констатуємо, що наша соціальна присутність вже не та, виникає ризик оцінювати наше становище за людськими критеріями», — зазначив проповідник. «Євангеліє закликає нас дивитися на це інакше. Бог обрав Вифлеєм, і цього вибору достатньо, щоб ми не ототожнювали малість із незначністю», — додав Єпископ Риму, вказавши на Пресвяту Євхаристію, де «Господь всесвіту присутній у скромних видах хліба та вина! Ця сама божественна логіка виявляється вже в Його народженні».
Далі Папа пригадав слова з Євангелії від Луки, що коли настав час пологів, «для них не було місця» (Лк 2,7). Говорячи про байдужість сучасного суспільства, де «все зайняте» справами, планами та розвагами, він застеріг перед ризиком витіснення Бога з нашого життя: «Коли намагаються побудувати світ без Бога, виникає загроза, що не залишиться місця також і для людини». «Бога можна вважати непотрібним, а віру — обмежити сферою приватного життя, ніби вона не має нічого сказати громадському життю», — сказав Лев XIV, але «ніщо з цього не змінює реальності: те Дитя є Богом і приходить, щоб спасти нас». Святіший Отець закликав вірних поставити собі запитання: чи є місце для Христа в нашому часі, у нашій логіці, наших родинах і щоденних рішеннях? Чи є місце, щоб слухати Його, прийняти Його прощення, дозволити Його cлову напоумити нас? «Через молитву, Святі Таїнства та читання Євангелія християни покликані постійно повертатися до „Вифлеєму“, щоб наново зустріти Господа», — сказав він.
Стати віддзеркаленням Христа
Розмірковуючи про волхвів, які вирушили в дорогу без глибоких знань Святого Писання, не знаючи, де закінчиться їхня подорож, але з відкритим серцем і внутрішнім неспокоєм, прямували за зіркою, Святіший Отець закликав вірних стати живим віддзеркаленням Христа. «Можливо, є люди, які ніколи з власної ініціативи не відкривають Біблію, які роками не заходять до церкви або навіть не можуть сказати, чи вірять у Бога», але завдяки свідченню віри у них може прокинутися бажання шукати Бога.
Не боятися життєвих рішень
Лев XIV закликав молоде покоління не боятися приймати життєві рішення: відважно створювати сім’ї, долати страх перед одруженням та відкривати свої домівки для нового життя, навіть коли світ говорить, що дитина — це тягар. Водночас він звернувся до тих, кого Христос кличе до священства чи богопосвяченого життя, наголошуючи на важливості «не ігнорувати цей голос через страх втратити інші можливості». «Коли справедливість і чесність вимагатимуть ціни, заплатіть її. Коли прощення здаватиметься поразкою, прощайте. Коли всі казатимуть вам думати насамперед про себе, не бійтеся стати останніми; будьте здатними віддавати час, гроші, зручності та плани, щоб служити іншим. Нехай ті, хто дивиться на вас, запитують себе: „Чому він так живе? Звідки він черпає цю свободу? Чому вони так сильно люблять одне одного?“» — промовив Святіший Отець. Далі Папа зазначив, що зірка, яку побачили волхви, не була кінцевою метою. Її місія полягала в тому, щоб привести мандрівників до Христа. Подібно до цього, справжній сенс нашого життя полягає в тому, щоб скеровувати інших до зустрічі з Ісусом та відображати світло Господнє.
Христос — це Бог з нами!
Далі проповідник вказав на те, що євангельська розповідь святого Луки про пастухів відкриває зовсім іншу сцену: вони проводять ніч, охороняючи свої стада. Вони не шукали зірки і не вирушали в подорож — вони просто жили своїм життям, коли посеред нічної тиші Бог виходить їм назустріч: «Не бійтеся: ось, я сповіщаю вам велику радість, яка буде для всього народу». (Лк 2,10). «Цим сповіщенням натхненне гасло мого візиту до вас», — нагадав Лев XIV. За його словами, «Добра Новина потребує свідків». «І ми отримали ту, яку варто звіщати всьому світові: Ісус Христос! Син Божий став людиною! Це Бог з нами!» — сказав Папа. Він наголосив на тому, що Ісус Христос — наша надія! «Суспільство може знайти в інших інституціях багато цінних речей, але жодна з них не може замінити проповіді про те, що Божа любов сильніша за смерть, ненависть, насильство, війну та гріх», — підкреслив він.
Повністю віддати себе Богові
Підсумовуючи, Папа сказав, що волхви та пастухи «повернулися до тієї самої праці, до тих самих доріг, ймовірно, до тих самих проблем». «Та все ж вони вже не були тими самими. Вони зустріли Христа», — сказав Святіший Отець, побажав вірним, щоб ця зустріч стала для них як Вифлеєм, щоб вони повернулися до свого життя іншими. «Будьте святими! Не задовольняйтеся просто „правильним“ життям, ані звичкою вірити, яка обмежується лише найнеобхіднішим», — закликав Лев XIV, заохотивши присутніх повністю віддати себе Богові. Папа нагадав, що Ісус і сьогодні залишається з нами у Пресвятій Євхаристії. Адже слово «Вифлеєм» перекладається як «дім хліба» — саме там народився Той, Хто став Хлібом Життя для кожного з нас. «Шукайте Його там, під час євхаристійної адорації. Розмовляйте з Ним, як із другом, і дозвольте Йому дивитися на вас», — підсумував проповідник.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
