СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиУ парафії УГКЦ у Бремптоні в Канаді моляться при свічках і не використовують електричного світла
Парафія Святого Іллі у м. Бремптон, що поблизу Торонто в Канаді, має традиційний бойківський дерев’яний храм з трьома банями та з ганком на другом поверсі. Парафію названо на честь старозавітнього пророка Іллі.
Парох митрофорний протоієрей о. Романа Ґаладза порівнює парафію з цим святим:
«Святий Ілля — був такий впертий старозавітній пророк. А ми є вперта старозавітня парафія».
Ми не вживаємо електричного світла. Стоїть ікона, перед іконою — лампадка. І це чарує.
У фільмі «Живого ТБ» про життя парафії показано, як Дугласа Мартіна висвячують на піддиякона парафії Святого Іллі:
«Останні кілька років я готувався стати піддияконом у цій церкві. Сьогодні мій особливий день. Єпископ поклав на мене руки і постриг моє волосся. Це був дуже щасливий і глибокий момент для мене».
Цікаво зазначити, що Дуглас Мартін не є українського походження. Йому просто імпонує український спосіб віри в Бога.
Хору як такого нема. Тут хор — це люди. Жінки стоять по одну сторону, чоловіки — по-іншу. І всі разом співають.
«Після Літургії майже всі лишаються і збираються на зустріч. Це дуже важливий компонент на нашій парафії», — розповідає парох.
І якщо хтось має день народження, то всією спільнотою вітають іменинника.
Родина отця приїхала до Канади, коли той був маленький. Священник народився в Білокриниці біля Підгайців на Тернопільщині.
Висвячений був отець Роман з благословення патріарха Йосифа Сліпого.
Парафія Святого Іллі бере свій початок з 1976 року.
За розповідями священника, початки були не дуже обнадійливі. Багато хто не вірив у розвиток парафії.
Громада спершу купила землю, а потім збудувала храм. Та через якийсь час храм трагічно згорів. Проте за півтора року парафіяни збудували новий.
Пан Микола — один з тих, хто відбудовував храм. Він є парафіянином і будівничим ще з 1989 року.
«Аби мати майбутнє, мусимо бути відкритими до тих, що Бог нам посилає. Половина парафіян не українського походження, але вони тут моляться з нами. І майбутнє складається з таких як вони», — вважає о. Роман.
Богослужіння у парафії відбуваються рівноцінно як українською, так і англійською мовами.
Молода пара Миколи і Ніколи вирішили повінчатися у храмі Святого Іллі.
«Це дуже важливо для мого нареченого. Я не народилася українкою, але щаслива обвінчатися саме тут», — каже наречена.
У парафії печуть свою просфору до святого Причастя. Тішаться, що мають свіжу кожного тижня. І пече її пан Андрій.
«Він робить це краще за мене», — каже парох.
«Процес починається з молитви, потім я розчиняю дріжджі», — ділиться пекар.
Родина Чепілів щаслива, що має можливість ходити до цієї церкви:
«Ми зайшли до цього храму сім років тому і так залишилися. Нас тут потрактували як родину. І якщо ми говоримо про церкву, то не думаємо про неї як про будинок, а як один про одного, як про спільноту, як про родину. І ми дуже-дуже радо йдемо до церкви щонеділі».
Родина Радомиських до парафії Святого Іллі належить уже понад десять років:
«Ми тут охрестили трьох наших дітей. Отець Роман справив на нас велике враження…»
Отець Роман дякує Богу, що має підтримку в особі своєї дружини Ірини, яка йому в усьому допомагає.
На парафії щомісяця після Літургії вірні проходять катехизацію. І діє молодіжний гурток, який організовує свята, як от свято Миколая, різдвяний ярмарок, де продають щось солодке, вареники…
Крім усього іншого отець грає на гітарі і співає пісень. Це дуже подобається людям.
«Моє завдання є, аби ті люди, які приїхали у четвертій хвилі, не змогли забути про Бога. Тут у Торонто зараз є сильне культурне українське життя і наше завдання є, аби це зберегти для майбутніх поколінь…», — каже священик.
За матеріалами Департаменту інформації УГКЦПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
