СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«У час війни собор УГКЦ у Києві став Ноєвим Ковчегом, який рятує», — Патріарх Святослав
З початку війни резиденція Глави УГКЦ і Патріарший собор в Києві став сховищем, прихистком, волонтерським і логістичним центром.
Про це розказав, відповідаючи на запитання кореспондентки РІСУ під час зустрічі з журналістами в Галичі, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав Шевчук.
«Ми відчуваємо себе в Києві на бойовому чергуванні — так можна сказати, — підкреслює він. — Від самого почату цієї повномасштабної війни, наш Патріарший собор став осердям дуже багатьох дійсностей і вимірів. Під час облоги Києва, він був — прихистком, домівкою, бомбосховищем для сотень киян, які довірили свої життя нашому собору і в його підземеллях люди просто мешкали. Старшим було особливо важко рухатися поверхами під час кожної повітряної тривоги. Отже ми мали центр соціального служіння, бо мусіли усіх нагодувати, зігріти. Цікаво, що приходили до нас з усіма мешканцями осель — були і песики і котики, і хом’ячки, і рибки, і папужки. Отже, справді, наш собор був як от Ноїв Ковчег, який рятує».
За словами першоєрарха, молитва в Патріаршому соборі в Києві не зупинялася ні на мить. Ще гучніше лунали молитви та звернення і проповіді. Він справді показав себе осердям українського світу. Бо всі, насправді, хотіли чути — чи собор ще стоїть і чи є там життя.
Патріарший собор Воскресіння Христового у м. Києві
«Я пригадую, як Лівий берег Києва був дуже небезпечною зоною, — розповідає Патріарх Шевчук. — Мости через Дніпро були закриті і ми фактично потрапили в пастку. Фронт наступав з боку Броварів, в декількох десятках кілометрів з півночі. З Ірпіня, Бучі нас потужно обстрілювали. Навколо собору просто були бої з російськими ДРГ. Але ми вижили».
А згодом головний собор УГКЦ перетворився на логістичний центр. Бо зі сходу на захід безперервним потоком рухалися люди — переміщені особи, які потребували супроводу, прихистку, допомоги, орієнтування. А з заходу на схід рухалися гуманітарні вантажі.
«У моїй резиденції перебиралися тони гуманітарної допомоги, — каже Блаженніший Святослав. — Одяг, ліки, харчі. І я дуже слідкував, щоб нічого не залежувалося. Все постійно рухалося і рухається, і не затримується. Загалом — маємо два інструменти швидкого реагування нашої Церкви. Така невідкладна допомога від Патріарха — це Патріарша фундація „Мудра справа“, яка при допомозі внутрішньо церковної солідарності наших владик і людей з цілого світу організовує необхідні швидкі елементи реагування — там де треба харчів — негайно, там де треба одягу — негайно, де евакуювати — негайно. Після швидкої допомоги — приходить планова, постійна, структуризована праця „Карітасу“ України. І, таким чином, завдяки діяльності цих наших мереж — ми врятували десятки тисяч життів».
Глава УГКЦ також особливо подякував доброчинцям, які допомогли втілити в життя всі необхідні проекти. Також розповів, що протягом року відвідав усі парафії, які пережили лихо війни. Це і міста біля Києва, Харківщину, Херсонщину, Запоріжжя, Миколаївщину, Кривий Ріг, тощо, наголосивши: «УГКЦ завжди з народом».
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
