СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиУ Брошневі парафіяльна спільнота відзначила 115-літній ювілей храму Св. влкмцц. Параскевії
«Якщо ми чимось жертвуємо: чи працею, чи грошима, чи навіть життям для Бога, ми не робимо чогось нового. У такий спосіб уподібнюємося до Христа, Який першим віддав Своє життя тому, що любить кожного з нас». Про це 2 листопада сказав владика Микола Семенишин, єпископ-помічник Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ, під час душпастирського візиту у парафію Св. влкмцц. Параскевії, що у с. Брошнів, з нагоди 115-ліття від освячення храму.
Як зазначає Департамент інформації Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ, перед початком молінь єпископа на подвір’ї святині зустріла молодь та парафіяни, а о. Володимир Майка, протопресвітер Брошнівського протопресвітеріату, запросив архиєрея очолити святкові моління.
Під час Архиєрейської Божественної Літургії владиці Миколі співслужили протопресвітер о. Володимир Майка, о. Володимир Майка, а також запрошене духовенство архиєпархії.
Виголошуючи недільну проповідь, єпископ розповів про постать святої Параскевії: «Свята великомучениця Параскевія жила у третьому столітті — час страшного переслідування Церкви. Вона зростала у любові до Христа ще з маленьких років. Її батьки мали особливу набожність до страстей Христових. А оскільки страсті Ісуса вшановуємо у п’ятницю, батьки назвали її Параскевією, що з грецької мови означає „П’ятниця“».
«Коли імператор покликав її до себе, побачив, що вона була дуже вродлива, і спокушував її, щоб вона відреклася Ісуса Христа. Вона категорично сказала ні, за що була закатована. Вона віддала своє життя з любові до Бога і за Божу любов до неї. Властиво, якщо ми чимось жертвуємо: чи працею, чи грошима, чи навіть життям для Бога, ми не робимо чогось нового. У такий спосіб уподібнюємося до Христа, Який першим віддав Своє життя тому, що любить кожного з нас», — підкреслив проповідник.
Відтак додав: «Чого можемо навчитися від святої Параскевії? Найперше живої віри у живого Бога. Просімо скріплення, щоб життєві розкоші чи війна не віддалили нас від Нього. Коли загинули батьки Параскевії, вона роздала всі маєтки потребуючим. Тому вчімося від неї бути милосердними. Будьмо чуйними, щоб зауважити потребу ближнього: принести людині радість, спокій, повернути на обличчя усмішку. Третій момент для наслідування — прагнімо жити у святості, як це робила Параскевія».
Після Літургії владика Микола подякував душпастирям за запрошення очолити ювілейне моління у храмі Св. влкмцц. Параскевії. Також архиєрей звернув увагу на те, що діти і молодь причащаються і сповідаються, а це — безпосередня участь у богослужінні. За це він висловив подяку батькам дітей, бабусям й дідусям, які приводять діточок до церкви. Він подякував представникам влади, церковному сестринству й братству, а також всім, хто був на молінні, і всім, хто докладається до того, щоб храм Господній ставав все кращим.
«Варто тільки прийти і подивитися на церкву, щоб дати оцінку, які тут віруючі і які християни. Бо з якою метою її прикрашаємо? Звичайно, все робиться з любов’ю до Творця. У молитві, прохаючи Господа зберегти, освятити та спасти людей, Церкву та дім Божий, прославляючи Його силу», — сказав владика Микола.
Багатьом представникам парафії та причетним до церковного життя в Брошневі було вручено подячні грамоти від архиєпископа і митрополита Івано-Франківського Володимира Війтишина.
Після того як діти й молодь села поетичними рядками привітали владику Миколу, до привітань приєднався протопресвітер о. Володимир Майка. «Церква — це громада. І якщо у парафії є життя духовне, молитва, то відчувається тут і благодать Духа Святого. Церква — це школа Ісуса, яка вчить любити Бога, вірити в Нього, довіряти Йому. Це — як гора Тавор!» — наголосив о. Володимир.
Завершилися урочистості мируванням та освяченням води на подвір’ї храму.
«Велика радість зібрала нашу громаду. Ми вдячні всім, хто прийшов розділити цю подію, хто прикрашав, доглядав і працював задля Божої слави. Нехай наша віра міцніє, а храм і далі буде місцем любові, миру та молитви», — каже о. Володимир.
Довідка
Найдавніша згадка про брошнівську церкву Святої Параскеви датується 25 квітня 1671 року, коли єпископ Онуфрій Шумлянський висвятив на пароха місцевої церкви о. Григорія.
У XVIII столітті в актах візитації згадується дерев’яна церква, зведена на початку того століття. Вона позначена на карті 1783 року. У 1796 році коштом громади була побудована нова дерев’яна святиня.
У 1910 році майстер Йосиф Федорович спорудив нову дерев’яну церкву за проєктом львівського архітектора Василя Нагірного. Храм був філією парафіяльної церкви в Голині.
Після 1961 року церкву було зачинено радянською владою, інтер’єр зазнав руйнувань, а згодом сама будівля була зруйнована.
У 1988 році в селі освятили новозбудовану церкву Святої Параскеви, яка продовжила духовну традицію громади.
У жовтні 2010 року відзначили 100-літній ювілей храму за датою зведення церкви 1910 року. Поруч, із південного сходу, розташована муровано-дерев’яна дзвіниця.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
