«SOS» з України!» Владика Богдан Дзюрах звернувся до світової спільноти під час молитви у м. Мюнхен (Німеччина)

21 лютого 2022

«Впродовж вже майже 8 років передається сигнал SOS з України на весь світ. Дуже часто, однак, надаремно. Дуже часто його не чули або на нього не відповідали. Більшість наших сучасників живуть так, ніби війни в Європі немає!» Такими словами звернувся до світової спільноти владика Богдан Дзюрах під час Молебну за мир в Україні у м. Мюнхен (Німеччина) 19 лютого 2022 року.

«SOS» з України!

Проповідь владики Богдана Дзюраха,
апостольського екзарха для українців візантійського обряду
в Німеччині та Скандинавії

(Молебень за мир в Україні, Мюнхен, Bürgersaalkirche, 19 лютого 2022 року)

Дорогі сестри та брати,

Коли корабель стикається з надзвичайною ситуацією у відкритому морі, моряки посилають сигнал лиха, відомий як SOS, який зараз іноді інтерпретується як абревіатура від «save our souls» — «врятуйте наші душі». Люди, які перебувають у небезпеці, пишуть SOS на снігу чи піску в надії, що екіпаж літака чи гелікоптера побачить цей знак і надішле допомогу. SOS пишуть на телефонах екстреної допомоги, щоб люди знали, куди подзвонити в будь-який час і де вони можуть розраховувати на рятувальну операцію. Якщо ви помітили такий сигнал, його не можна проігнорувати, якщо ви хочете наступного ранку подивитися собі в очі перед дзеркалом.

Впродовж вже майже 8 років передається сигнал SOS з України на весь світ. Дуже часто, однак, надаремно. Дуже часто його не чули або на нього не відповідали. Більшість наших сучасників живуть так, ніби війни в Європі немає! І все ж вона лютує серед нас уже 8 років! Зойки тих, хто зазнав нападу, були придушені — як у ЗМІ, так і в совісті багатьох людей.

А коли політики, все ж таки, чули цей крик про допомогу, вони часто неправильно тлумачили його і, відповідно, реагували без помітного результату. Подумайте лише, що знадобилося майже 8 років, щоб назвати своїми іменами війну та її винуватців і зробити конкретні кроки, щоб зупинити страждання та несправедливість, що його зазнає європейський народ!

На жаль, для багатьох наших співвітчизників ці заходи надійдуть надто пізно. Понад 14 000 українців стали жертвами російської агресії та загинули у цій війні. 1,5 мільйона внутрішньо переміщених осіб змушені були залишити свої домівки та перебратися жити по всій Україні. Багато з них також переїхали далі до Західної Європи. Близько 400 000 страждають від посттравматичних розладів через жах і звірства, свідками і жертвами яких вони стали. Понад 30 тисяч отримали важкі поранення і проведуть решту життя як інваліди — молодь, сини і дочки, батьки і матері, які пішли на фронт, щоб захищати свою Батьківщину, захищати сім’ї та сусідів від насильства і ненависті агресора.

Пам’ятаю листи, які кілька років тому написали до Святого Миколая діти з маленького села на Сході України, десь за 6 км. від лінії розмежування. Важко стримати сльози, читаючи ці прохання дітей: Святий Миколаю, благаю тебе: нехай мама/тато на Різдво прийде з фронту! або: Святий Миколаю, будь ласка, вимоли для нас миру, дай, щоб ця війна закінчилася… Якось учителька запитала дітей, про що вони мріють. Відповідь була шокуючою: «Пані вчителько, у нас більше немає мрій. Як ми можемо про щось мріяти, коли навколо нас війна?» Страшний злочин позбавляти дітей їхніх мрій — так само як позбавити дорослих надії на краще і гідніше життя, а цілий народ — права на своє майбутнє, а навіть на власне незалежне існування!

Цим дітям, їхнім батькам, вчителям та родичам знову довелося пережити жахливі години за останні кілька днів, оскільки ескалація досягла апогею, а їх територію обстріляли з важкої зброї. Сьогодні вони тут, серед нас — на цьому прапорі, який вони мені нещодавно подарували, з їхніми іменами, записаними на серцях.

Їхнє «SOS!», як і крик про допомогу мільйонів українців, не має канути у небутті, а має знайти відголосок у наших серцях, у серцях і вчинках тих, хто несе відповідальність у народах і може і повинен зробити все, що є необхідним для відновлення миру в нашій країні, і тим самим — в усій Європі.

На це ми надіємось, про це ми сьогодні молимося!

Маріє, Царице Миру і Мати Милосердя, почуй благання твоїх дітей у скруті та молитви зібраної тут спільноти! Даруй нам усім Божий мир, спасіння та благословення!

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії