«Що означає молитися під час війни?» Проповідь Блаженнішого Святослава під час Молебню в час війни

17 березня 2022

Цими днями ми багато чули, що війна — це завжди безумство. І коли людський розум хоче якось зрозуміти, як жити і діяти під час війни, ми зіштовхуємося з тим, що неможливо раціонально усвідомити те, що є безумством. Про війну як безумство багато разів цими днями говорив Святіший Отець Франциск. Війна — це завжди поразка людства. Хто починає війну, завжди стає гіршою людиною, принижує і знищує власну людяність…

«Що означає молитися під час війни?» Проповідь Блаженнішого Святослава під час Молебню в час війни

Всесвітліші та всечесні отці!
Дорогі брати і сестри в Христі!

Молитва під час війни. Щодня дивлячись в очі смерті, відколи в Україні почалася ця жахлива війна, яку вже багато хто називає тотальною війною, війною на знищення українського народу, усі моляться. Але що означає молитися під час війни? Що ця молитва дає? Про що треба молитися? А відтак у що треба вірити, зокрема коли ми молимося за перемогу України над ворогом.

Але що означає молитися під час війни?

Цими днями ми багато чули, що війна — це завжди безумство. І коли людський розум хоче якось зрозуміти, як жити і діяти під час війни, ми зіштовхуємося з тим, що неможливо раціонально усвідомити те, що є безумством. Про війну як безумство багато разів цими днями говорив Святіший Отець Франциск. Війна — це завжди поразка людства. Хто починає війну, завжди стає гіршою людиною, принижує і знищує власну людяність.

Що означає молитися в таких обставинах? Можливо, на це питання нам щодня потрібно шукати відповідь. І вповні ми зрозуміємо зміст цієї молитви тоді, коли святкуватимемо перемогу України, коли згадуватимемо про нашу молитву під час війни і про цей молебень, який ми щодня молитимемося аж до перемоги. Але важливо бодай розпочати дорогу усвідомлення, осмислення цієї молитви.

Історія з часів Революції Гідності

Хочу поділитися з вами однією пережитою історією. У січні 2014 року, коли ми бачили перші вбивства на Майдані, відбулося надзвичайне засідання Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій. Ввечері з’їхалися очільники наших Церков та релігійних організацій, щоб разом подумати, що робити, як діяти в цих обставинах. Усіх нас справді наповнив жах, бо ми побачили страхітливе обличчя смерті, яке розгорталося на центральних вулицях Києва. І тоді хтось із братів-протестантів згадав слова десятого псалма (Пс. 11 (10), 3–5). Можливо, ті слова в його устах звучали як розпач. Слова ці кажуть так: «Коли руйнуються основи, що може праведник зробити?». Що може зробити добра людина перед обличчям зла? Що можемо зробити ми, як християни, коли йде війна? Але я точно пригадую, що хтось із адвентистів сьомого дня сказав: «Ти згадай продовження цього псалом». А наступні слова того самого псалма кажуть: «Господь — у святім своїм храмі. Господь — престол Його на небі. Очі Його дивляться на вселенну, повіки за людьми стежать. Господь випробовує праведного і безбожного; хто насильство любить, того ненавидить його душа».

Справді, коли починається війна, з’являється відчуття, що захиталися основи, тобто зруйнувався той світ, у якому ми досі жили, який знали. Ви собі уявіть руйнування світу біженця війни, який має покинути все, свою дотеперішню історію, брати за руку свою дитину і пускатися в невідоме. Руйнуються основи усвідомлення людиною головних засад добра і зла, правил життя і смерті, любові і ненависті…

Уприсутнювати Бога серед темряви і зла війни

Але Слово Боже, слово цього псалма каже, що є щось, чого людина не може знищити. Є щось, що залишається завжди постійним і непорушним навіть тоді, коли руйнуються основи людського життя. І тією нерухомою твердинею є Божий престол і Господь Бог на цьому престолі. Він може дати все те, на що людина потребує опертися. Коли ми молимося, коли служимо цей Молебень у час війни, то виявляємо присутність Бога на своєму престолі між нами. Коли людина молиться в час війни, то уприсутнює Бога у своїй поставі, у своїй молитві, того Бога, який споглядає на серце людини, який є остаточним суддею і буде судити живих і мертвих, який дарує перемогу. Лише спираючись на Нього, ми можемо відновити основи людського існування, наново усвідомити, що є добрим, а що — злим, — можемо усвідомити, що треба шанувати життя, що можливо бути людиною навіть у нелюдських обставинах. І тому ми молимося сьогодні: «Боже, Ти, що споглядаєш на біду України, є між нами. Ти є нашою силою, Ти є нашою надією. І остаточно Твоя сила переможе».

Фото: Леся ЯсінськаФото: Леся Ясінська

«Господи, даруй нам мир»

Друга дуже важлива правда, яка виявляється під час воєнного лихоліття. Це те, що саме людина починає війну і її зла воля нищить світ навколо. Людина завжди намагається виправдати свої вчинки, навіть саму війну, яку спричиняє. Але потім людина стає заручником і рабом цієї вбивчої логіки війни і не здатна її закінчити. Грішне серце людини є джерелом зла і війни. Натомість Бог, у якого ми віримо, є джерелом миру. Людина починає війни, а край їм кладе Господь Бог.

Під час війни ми молимося про мир, бо знаємо, що тільки від Бога він прийде як звільнення, як дар життя, — мир, який завжди переможе війну. Війна ніколи не триває вічно, як буря на морі, а той мир, джерелом якого є Господь Бог, сильніший за війну, і тільки він вічний. Тому ми віримо в Бога, який є джерелом миру, що про нього молимося. Ми просимо: «Боже, поклади край цьому безумству». Святіший Отець Франциск сказав цими днями дуже глибокі і важливі слова: «Той Бог, у якого ми віримо, є Богом миру. Хто хоче в ім’я Боже виправдати війну, той богохульствує, той зневажає ім’я Боже, зневажає Його обличчя». Тому ми просимо: «Господи, даруй нам мир».

Владика Василій Тучапець, екзарх Харківський, під час роздачі гуманітарної допомоги у ХарковіВладика Василій Тучапець, екзарх Харківський, під час роздачі гуманітарної допомоги у Харкові

Служіння присутності — це також молитва

І третє. Сьогодні всі українці мають стати воїнами миру, кожен на своєму життєвому місці. Наше військо, за яке ми щодня молимося безперервною молитвою, захищає мир. Ми дякуємо Господу Богу за героїв, дівчат і хлопців, які мають відвагу воювати, бути носіями миру. І ми знаємо, щоб перемогти ворога, треба бути насамперед духовно, морально сильнішим від нього. Той, хто захищає своє, не бажає чужого, той, хто воює за мир, сильніший від нападника. І Господь Бог, який є Богом миру, підсилить українську перемогу. Бо ми знаємо, що не від людини приходить перемога і не зброя, а Божа сила вирішує все.

Ми сьогодні молимося за всіх постраждалих від війни, за всіх жертв цієї війни. І ми, як Церква, завжди були, є і будемо зі своїм народом, будемо носіями Божої правди, Божого миру, а відтак знаком Божої присутності.

Нині питають діти і жінки: де є Бог, коли на наші голови падають бомби? І часом під час цього безумства ти не можеш запропонувати іншої відповіді, як своєї присутності. Тому молімося за наше духовенство, за наше монашество, за наших владик, які нині перебувають у Києві та Харкові, Запоріжжі та Одесі і всіх інших містах та селах України поряд зі своїм народом. Служіння присутності — один із видів молитви і християнського свідчення під час війни.

Боже, поблагослови наш народ. Боже, дай перемогу нашому війську. Боже, обгорни Твоєю присутністю дітей України, які страждають від війни. Боже, великий, єдиний, нам Україну храни.

Слава Ісусу Христу!

† СВЯТОСЛАВ,
Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви

Локації

Персони

Дивіться також

Живе Телебачення Мукачівська греко-католицька єпархія Релігійно-інформаційна служба України Український Католицький Університет Офіційний сайт Ватикану Новини Ватикану Consilium Conferentiarum Episcoporum Europae