СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПроповідь митрополита Львівського Ігоря Возьняка на Неділю Закхея
Ось багаті особи, які не легковажили біднішими, лиш цінили їх та практично опікувалися ними. Посідання багатства та високий стан у суспільстві, тоді виражається духовною гармонією, коли серце людини прикрашене милосердям та співчуттям до ближніх.
У світі не бракує добрих людей! Серед заможних осіб є багато таких, які дбають про свій духовний стан, пильнують свою душу, щиро служать Богові та людям. Дуже приємно бачити багату людину, яка повна доброти та милосердя, не ставить себе вище інших, свідома, що усе отримане нею, походить із Господнього благословення. Мудрі люди пам’ятають, що Господь вклав талант у їхню особу, який необхідно розвивати й гідно його використовувати. Стародавні Авраам, Ісаак та Яків, Давид, Соломон та інші були дуже багатими людьми, але вони не ізолювали себе від Бога та ближніх. Приміром, цар Давид був багатим, але дуже благородною людиною, милосердним чоловіком. Певний Семей проклинав царя Давида, називав його мерзенником та мужем крові, що цар чув своїми вухами (пор. 2 Сам 16, 7). Військовий Авішай просив Давида, щоб стяти голову Семею. Але цар відізвався до армійця: «… Лишіть його, нехай проклинає, бо це Господь звелів йому» (2 Сам 16, 11). Цар приймав образи спокійно, уважав це як покуту, порівнював з тим, що його рідний син Авесалом повстав на нього, тому прощав кривдникові. Або відома щедрість Соломона, коли він посвячував збудовану святиню. «І справив Соломон того часу свято, і ввесь Ізраїль з ним, — величезний збір, що зійшовся від входу Хамату аж до єгипетського потоку, перед Господом, Богом нашим, 7 день, (а потім ще 7 день — 14 разом)» (1 Цар 8, 65). Цар гостив увесь зібраний народ два тижні, а, коли люди розходилися: «… Вони хвалили царя й розійшлися по хатах, веселі та раді серцем з-за всього добра…» (1 Цар 8, 66). Ось багаті особи, які не легковажили біднішими, лиш цінили їх та практично опікувалися ними. Посідання багатства та високий стан у суспільстві, тоді виражається духовною гармонією, коли серце людини прикрашене милосердям та співчуттям до ближніх.
Святий апостол Лука описав цікаву подію у місті Єрихоні, через яке проходив Ісус Христос. Євангелист написав про те, що у цьому місті був чоловік на ім’я Закхей. Очевидно, що там проживало багато людей, але він вказав на голову митників та багату людину. Апостол описав подію, пов’язану з Ісусом та митником. Так видається, що Спаситель прийшов лиш задля Закхея у це місто. Митнику було приділено велику та спеціальну увагу, нічого не згадується про жодну іншу особу цього разу. Найперше сам голова митарів загорівся великим бажанням побачити Христа, про що було відомо Ісусові як Богові. Митник уже чув про Нього, наслухався багато і його зацікавило, ким є цей Ісус, про кого точаться добрі та критичні розмови. Дуже хотів подивитися на Нього, принаймні побачити, як Він виглядає? Намірявся із зовнішнього вигляду зробити свій висновок про Христа. Не посоромився забратися на дерево, він — людина, що займала велику посаду в місті. Хоч був малого росту, зате мав великі амбіції бачити Ісуса! Бажання угледіти Спасителя було більше усякої критики, на яку не уважав митник. Не думав про осуд людей, лиш вирішив реалізувати свій намір: побачити Ісуса! Спаситель знав думки Закхея, а митник не знав намірів Ісуса. Син Божий проходив з натовпом біля сикомора, на якому завис Закхей. Зупинившись, Христос поглянув вгору та звернувся до Закхея по імені, щоб він злізав з дерева, бо Спаситель йде до нього. Такого перебігу справи митник не сподівався: прагнув побачити Ісуса, а Спаситель бажав прийти до його оселі. Трудно зрозуміти почування Закхея, радість та позитивні емоції, що огортали його серце та душу! Цей посадовець не отягався, бо швидко спустився з дерева й направився з Ісусом та усією громадою народу додому. Закхей радів, давав розпорядження в домі, щоб гідно прийняти великого гостя, бо його бажання перевершила приємна несподіванка: Спаситель увійшов до його дому! Злі люди судили Спасителя, що він ступив ногою до дому митника, кого вони уважали грішником. А увага Ісуса до Закхея так глибоко сколихнула духом митаря, що він щиро прийняв навернення, щоб жити згідно волі Бога. Це було потрібно цьому чоловікові, а благородний нерв, емоція «побачити» перетворилася на успішне навернення Закхея та усього дому, тобто усієї сім’ї. Перед Богом та присутніми митар заявив, що він половину майна роздає убогим, а тим, кого скривдив, поверне у чотири рази більше. Скупе й прив’язане серце до матеріальних речей змінилося на милосердне, щире та звернене любов’ю до ближніх. Його судять як грішника, а він довершує праведних діл! Під осуд теж попадає Ісус, а Господь «прийшов шукати і спасти те, що загинуло». Божі дороги й постанови — не людські марні та приземні судження! З приходом Ісуса в дім Закхея сталася відразу велика зміна духовного життя. Митар зрозумів, що з того, що він посідає, йому й половини не потрібно, щоб належно жити, освячувати та спасати свою душу. Його життя прийняло інший вимір, бо до цього часу він багатів матеріально також нечесним шляхом, відтепер Закхей зростає духовно, творячи милостині та виявляючи любов до ближніх. Син Божий знайшов те, що загинуло для Бога, а тепер митар разом зі своїми домашніми стали на дорогу спасіння. Закхей щиро прийняв від Бога дар, яким вправно орудував, помножуючи його духовну перспективу. Ісус прийшов до грішника, який прийняв Його радо, син Авраама, що потребував спасіння! Митар швидко переглянув спосіб свого життя і зрозумів, що його курс необхідно міняти. Був грішником, а ставався праведником, і це важливіше за найбільші матеріальні цінності!
Пресвята Богородице, Тобі було приємно відповісти ангелові: «… Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову! …» (Лк 1, 38). Благаємо Тебе, пресвята Діво, навчи й нас відважно ставатися слугами вічного Бога!
† Ігор Возьняк
Митрополит Львівський
храм святої Софії, м. Львів
