СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Правду не треба захищати, її необхідно засвідчити»: у Києві триває Міжнародна конференція про Львівський псевдособор
Сьогодні, 4 березня, у Київському центрі УКУ відбувається Міжнародна наукова конференція «„Львівський собор“ 1946 року: історичні обставини та сучасні оцінки». Онлайн-трансляція триває на ресурсах «Живого телебачення».
Захід приурочений до сумних роковин 75-ліття Львівського псевдособору (8–10 березня 1946 року), на якому було проголошено «возз’єднання» греко-католиків Галицької митрополії з РПЦ.
Подія розпочалася з благословення та вітального слова Отця і Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава.
Предстоятель зазначив, що цими днями ми маємо унікальну нагоду пізнати правду. «Хочу привітати усіх нас і учасників конференції з цією подією. Львівський псевдособор був трагічною подією, яка, властиво, започаткувала системну ліквідацію Української Греко-Католицької Церкви. Завдяки новим джерелам, які вдалося відкрити, маємо нові можливості для вивчення історії. Завдяки праці наших науковців стає явною правда, яка міститься у джерелах. Ця правда може бути болючою. Це та правда, яка визволяє. Хочу подякувати усім тим, які завдяки науковій методології вивчають архіви і виявляють правду», — сказав у вітальному слові Отець і Глава УГКЦ.
«Сьогодні говоримо про фейки. Псевдособор був одним із фейків. Правда допоможе нам звільнитися від брехні і усвідомити подію, яка донині нас всіх ще болить», — переконаний Блаженніший Святослав.
Глава Церкви висловив вдячність усім науковцям і дослідникам за працю, зауваживши, що, аби сьогоднішня подія відбулася, потрібно було багато напрацюватися, а ми з великою цікавістю, сказав він, хочемо побачити плід вашої праці.
«Правда має свою силу, тому її не треба захищати, але її необхідно засвідчити. Нехай ця конференція стане простором, де події 75-річної давнини зможуть промовити правду, а ми зможемо їх почути», — побажав Глава Церкви.
Під час пленарних засідань науковці обговорюють форми й методи репресивної політики радянської влади та її спецслужб, спрямованої на ліквідацію УГКЦ, закономірності й особливості застосування цієї політики у різних регіонах та країнах.
Першим доповідачем став д-р Олег Турій, директор Інституту історії Церкви УКУ. Дослідник розповів про історичні прецеденти у підготовці Львівського «собору» 1946 р.
На його переконання, історія з історичним згадуванням досвіду минулих років є прикладом того, що історія не відходить, оскільки досвід історії використовували ті, хто нищив Церкву. «Думаю, що ті, хто сьогодні обороняє права Церкви, повинні також спиратися на історичний досвід цієї глибокої вірності своїй Церкві, яку бачимо під час Львівського „собору“», — переконаний д-р Олег Турій.
Відтак заступник директора Інституту історії Церкви Роман Скакун у світлі нещодавно віднайдених документів представив Львівський «собор» як агентурну операцію, зокрема його ідею, планування та втілення. Науковець розповів, що рішення псевдособору були наперед сформульовані та затверджені з боку НКВД. Пан Скакун підкреслив, що саме Львівський «собор» є яскравим прикладом того, як радянська влада організовувала подібні акції, зокрема собор РПЦ та Вірменської Церкви. Документи показують, у яких формах відбувалося життя «собору».
Світлана Гуркіна, доцентка Інституту історії Церкви, розповіла про духовенство Львова під час «возз’єднавчої» кампанії, звернувши окрему увагу на їхній опір та пристосування. Фактичне очищення від духовенства собору Юра, на переконання дослідниці, відбулося у січні 1946 року. «Арешти львівського духовенства дали змогу місцевому НКДБ ліквідувати Церкву напередодні виборів до Верховної Ради і так само планованого березневого „собору“, — того духовенства, яке було незадоволене політикою радянської влади та чинило відкритий опір. Велася політика, щоб очистити Львів від незгідного духовенства і велася політика заміни на священників, які є прихильниками православ’я, що дало змогу передати ініціативній групі катедральний собор Святого Юра і митрополичі палати. Більшість духовенства Львова чинила опір „возз’єднавчій“ компанії», — поділилася висновком зі своїх досліджень Світлана Гуркіна.
Руслан Делятинський, директор Інституту історії Церкви Івано-Франківської богословської академії Івана Золотоустого, представив духовенство Станиславівської греко-католицької єпархії, зокрема його життєві стратегії до і після Львівського псевдособору 1946 року.
Також дослідниця підпільного періоду УГКЦ Катерина Будз із Києва продемонструвала ставлення українських повстанців до «возз’єднання» УГКЦ з РПЦ. Дослідниця розповіла про заходи, яких вони вживали. Зокрема, за її словами, ОУНівцям приписувалися вбивства дев’яти отців з Дрогобиччини, Тернопільщини та Станіславівщини, зокрема організатора псевдособору отця Костельника. «На загал негативне ставлення націоналістичного підпілля до „возз’єднання“ не справило помітного впливу на масштаби переходу греко-католицьких священників під юрисдикцію РПЦ», — переконана Катерина Будз.
На завершення першої частини Тарас Пшеничний, заступник декана історичного факультету КНУ імені Т. Шевченка, представив Львівський псевдособор 1946 року в історіографії. За його словами, вся історіографія побудована на перспективу оцінки минулого. Історіографія УГКЦ є унікальним явищем у кількох моментах, оскільки діаспорні історіографи Церкви стали першими відкривачами і вступили у серйозний науковий дискурс з радянською пропагандою.
Загалом конференція представляє підготовку та проведення «собору» на основі нових документів та опрацювань.
Пригадуємо, що організаторами заходу є Інститут історії Церкви та Київський центр УКУ.
У конференції беруть участь близько 30 провідних фахівців з України, Польщі, Румунії, Словаччини та США, представники органів державної влади та церковних структур. Серед учасників: Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ, владика Євстратій Зоря, архиєпископ Чернігівський і Ніжинський ПЦУ, владика Теодор Мартинюк, єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ, та гроно науковців, серед яких Олена Богдан, Віктор Єленський, Віктор Войналович, Наталя Шліхта, Тарас Пшеничний, Володимир Бурега, Костянтин Сігов, о. Георгій Коваленко, о. Андрій Михалейко.
Додамо, що Міжнародна наукова конференція про Львівський псевдособор у Києві, яку траснлює «Живе телебачення», складається з чотирьох частин, посилання, на які можна знайти тут і тут.
Фото: Олександр СавранськийЗа матеріалами Департаменту інформації УГКЦ
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
