«Почавши війну проти України, Росія назавжди її втратила»: десять думок Глави УГКЦ про війну, як про каталізатор змін

4 лютого 2019

Нещодавно відбулася презентація книжки «Діалог лікує рани» Отця і Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава. Книжка написана в стилі інтерв’ю Предстоятеля УГКЦ редактору польського Католицького інформаційного агентства Кшиштофу Томашику.

«Почавши війну проти України, Росія назавжди її втратила»: десять думок Глави УГКЦ про війну, як про каталізатор змін

Пропонуємо вашій увазі десять висловлювань за книгою «Діялог лікує рани» Блаженнішого Святослава про війну в Україні, російсько-українські відносини на її тлі та зміни в Українській державі, які відбулися в цей період.

Коли вибухнула війна, чимало молодих людей прямо сказали, що Україна вже ніколи не відступить, не повернеться в минуле. І це не питання обрання тих чи інших політиків. Зміни, які відбулися, є незворотними, і повернення до пострадянської дійсності не буде.
Навіть у Росії, державі-агресору, кажуть, що, почавши війну проти України, Росія назавжди втратила її.
Багато українців лише тепер зрозуміли, що ми — інший народ і мусимо самі давати собі раду, захищати себе та будувати власне майбутнє, від нас залежить, якою буде Україна. Адже тепер вона вже залежить не від Росії, а передусім від нас самих.
Кожен регіон України має власний колорит і свою специфіку. Однак, лише тепер, як ніколи досі, починаємо відчувати й розуміти, що Україна об’єднана навколо ідеї свободи й незалежності.
Зміни відбуваються значною мірою спонтанно, ніхто їх не планує, тож вони стають великою несподіванкою навіть для самих українців, а також для наших сусідів і вітчизняних та іноземних політиків.
Нині в Україні ми є свідками народження чогось нового. Це породжує оптимізм, адже є ліпшим від того, що було вчора.
Революція гідності стала поворотним моментом в тривалому історичному процесі та відповіддю на агресію під гаслом: «Ніколи не дозволимо ставитися до нас, як до невільників!» Тепер українське суспільство запитує: «Як нам будувати нову Україну? Які підвалини повинні лягти в основу вільної та незалежної України?»
Біль і надія, що їх ми переживаємо в часі війни, становлять скарбницю досвіду не тільки для України й українців, а й водночас те, чим можемо поділитися з нашими сусідами як на Заході, так і на Сході.
Попри нові виклики й труднощі, з’являється надія. Відбуваються позитивні й незворотні зміни. Не бачимо повернення до часів Радянського Союзу, хоча є ще люди, які згадують його з ностальгією.
Колись Блаженніший Любомир Гузар, мій попередник, сказав, що для сучасних диктаторів голодна людина не така небезпечна, як людина, яка дбає про свою гідність. Голодного можна нагодувати, а от коли йдеться про людину, яка домагається пошанування власної гідности, то або їй повертають гідність, або відбирають у неї життя. Не можна змусити її жити в державі, в якій топчуть людську гідність.