СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Початок нашого спасіння»: проповідь Блаженнішого Святослава у свято Благовіщення Пречистої Діви Марії
Ця проповідь Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава присвячена одному з найважливіших християнських свят — Благовіщенню Пречистої Діви Марії, події, яка відкриває таїнство воплочення Сина Божого і вважається початком спасіння людства. Автор поєднує біблійний опис зустрічі Марії з архангелом Гавриїлом із глибокими богословськими роздумами святих Отців, зокрема святого Августина, Григорія Богослова та Атанасія Олександрійського. Цей роздум, який допомагає глибше зрозуміти зміст Благовіщення, побачити його зв’язок із власним життям і відкрити для себе надію, що навіть у найскладніших обставинах Бог залишається поруч і діє.
З цієї проповіді Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава ви довідаєтеся:
- чому свято Благовіщення називається початком нашого спасіння?
- як святий Августин пояснює значення подій минулого для сучасного життя християнина?
- у чому полягає відповідь Діви Марії на благовість архангела Гавриїла і чому вона є вирішальною?
- яку роль відіграє Церква у продовженні таїнства воплочення в історії?
- яке послання подає подія Благовіщення людям, які переживають страждання, труднощі або війну?
Син Божий сином Діви стається…»
(Тропар свята Благовіщення, глас 4)
Преосвященні владики!
Всечесні отці!
Преподобні сестри та брати в монашестві!
Дорогі брати-семінаристи!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Слава Ісусу Христу!
Богословський зміст Благовіщення
Сьогодні небо і земля радіють разом, бо Церква святкує одне з найбільших свят літургійного року — Благовіщення Пречистої Діви Марії, подію, яка, без перебільшення, є ключовою у взаєминах між Богом і людиною.
Святий Августин каже, що ми, християни, святкуємо свята саме тому, що події минулого пояснюють наше сьогодення. Те, що сталося колись, немов запечатує, стверджує те, що відбувається нині. Ба більше, у тих дивних, таїнственних подіях історії спасіння ми бачимо наше майбутнє (пор. Лист 137 до Волюзіяна, 15–16). Бо в них присутній вічний Господь і Його дія, що має понадчасове, понадісторичне значення і тому охоплює і нас з вами. Тож цілком не випадково в цій радості ми кажемо, що сьогодні — спасіння нашого начало. Коли ми святкуємо Благовіщення Пречистої Діви Марії, нам відкривається таїнство воплочення Божого Сина.
Оповідь про Благовіщення в Назареті
Євангелист Лука передає нам таїнственну історію. Можливо, хтось із вас мав нагоду бути на Святій землі, у місті Назарет, у величавій базиліці Благовіщення, де в самому центрі храму археологи відкрили оселю Марії, у якій відбулася зустріч архангела Гавриїла — носія сили Божої, що приходить до тоді нікому не знаної дівчини в Назареті і стукає в Її серце.
На Її питання: «Як це станеться? Ти благовістуєш народження Сина, але я не знаю мужа!» (пор. Лк. 1, 34) — ангел, як той тайноводитель, «μυσταγωγός» (містагог), відкриває Божий задум: «Дух Святий зійде на Тебе й сила Всевишнього Тебе отінить…» (Лк. 1, 35).
Ангел не тільки повідомляє щось ‒ те, що він говорить, одразу стається, але за однієї умови: якщо Богородиця відповість взаємністю, прийме цю Добру новину і зробить її змістом свого життя. На слова про силу і про Божого Сина Вона відповідає: «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову» (Лк. 1, 38). І тоді, як свідчить євангелист Іван, «Слово стало тілом, і оселилося між нами» (1, 14).
Бог стає людиною
Сьогодні в наших серцях по-особливому звучать слова: «Радуйся, благодатна, Господь з Тобою!» (Лк. 1, 28). Адже в момент воплочення сталося поєднання Бога і людини. Син Божий зачинається в лоні Пречистої Діви Марії силою і діянням Святого Духа і починає своє життя в людській природі. Святий Григорій Богослов каже: «О нове змішання, о дивне об’єднання! Сущий починає бути, Несотворений створюється, Невмістимий вміщається… Бо, будучи багатим, стає убогим… умаляє себе… приймає мою плоть… це більш Божественне ніж перше, це вище!» (Слово 38, 13). «Бог стає людиною, щоб ми обожилися», — каже святий Атаназій Олександрійський (Про воплочення 54, 3).
І очевидно, що ця подія є початком нашого спасіння, бо те, що сталося сьогодні в лоні Пречистої Діви Марії, згодом поступово об’являтиметься, торкаючись інших людей, а відтак — цілого людства. Те, що сьогодні почалося в Її лоні, ми святкуватимемо в Різдві, Богоявленні та й усіх інших святах літургійного року. Син Божий став людиною, щоб добровільно страждати і через хрест зійти в глибину смерті та разом із нами воскреснути.
Церква як продовження воплочення
«Радуйся, благодатна, Господь з Тобою» — ці слова виходять за межі простору і часу. Сказані одного разу в Назареті, сьогодні вони лунають у храмах і в серцях віруючих людей у всьому світі, бо звернені до Церкви Божої.
Сьогодні тим лоном, у якому Господь хоче продовжувати в просторі й часі, в історії, таїнство свого воплочення — поєднання людини з Богом — є тіло Христової Церкви. Вчора ми урочисто співали на вечірні, що в цьому дивному прийнятті й поєднанні «тінь нашого єства, сприйняттям і злукою з Божеством, стає Церквою Божою» (Стихира на литії Великого повечір’я свята Благовіщення). Церква Христова є не просто з’єднанням чи зібранням людей в ім’я якоїсь ідеї, навіть в ім’я Боже. Вона не є громадською організацією, що постає рішенням і волею людини. Церква починається тоді, коли Божа і людська природа об’єднуються в одній особі Сина Божого, Господа нашого Ісуса Христа, у таїнстві Його воплочення. А ця громада людей покликана бути тим лоном, яке разом із Марією промовляє до Господа: «Ось ми, слуги Господні, нехай з нами станеться за Твоїм словом» (пор. Лк. 1, 38). І тоді сила Всевишнього отінює людину.
Христос як дорога, істина і життя для людини
Святий Августин ще глибше пояснює значення цієї події в Назареті для нашого сучасного, навіть особистого життя. Сьогодні в людському тілі, у лоні Пречистої Діви Марії, починається той, хто є істиною, дорогою і життям (пор. Ів. 14, 6). Хтось може сказати, що важко пізнати істину. Але, за словами святого Августина, істина сама прийшла до тебе і захотіла бути твоїм світлом. Усім тим, хто сумнівається в існуванні об’єктивної істини, архангел каже: «Радуйся!». Сьогодні життя і воскресіння приходять до нас, щоб воскресити нас разом із собою і повести нас у ту Пасху до життя вічного. Августин звертається до кожного з нас: ти не знаєш дороги до Бога? Думаєш, що вона надто важка, що тобі забракне сил, що тебе ноги болять? Лінивцю, встань — ця дорога сама прийшла до тебе, щоб узяти тебе за руку і повести до Отця Небесного, від якого походить усе твоє життя — дочасне і вічне (пор. Коментар до Євангелія від Івана, 34, 8–9).
Бог присутній у стражданні та війні
Тому ми сьогодні радіємо в цьому святі. Воно відкриває перед нами важливу істину навіть для нашого жорстокого сьогодення, яке ми переживаємо в час війни: не існує жодного людського досвіду, жодних обставин, у яких Бог не був би діяльно присутній. Навіть коли ми грішимо і віддаляємося від Нього власним рішенням, Він нас не покидає. Саме Він дарує нам навернення і веде нас за руку дорогою до Таїнства Сповіді. Він завжди випереджує нас у нашій життєвій дорозі, бо Він є нашою дорогою.
Навіть тоді, коли ми почуваємося самотніми, покинутими в безодні людського горя, страждання, з нами є Бог — світло істини і дорога до життя. Тому кожному, хто нині сумує, плаче, відчуває втому, чиї руки опускаються, ангел Гавриїл каже: радуйся, сину, радуйся, доню, Господь з тобою.
Особисте «так» у житті віри
Матір Божа вчить кожного з нас, як зробити, щоб таїнство нашого спасіння стало діяльним у нашому житті, щоб усе почуте стало фактом, дійсністю, подією. Сьогодні небо і земля разом із Пречистою Дівою Марією запрошують кожного з нас сказати Істині, Життю і Дорозі, що приходить і стукає: «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по Твоєму слову!» (пор. Лк. 1, 38). Амінь.
Слава Ісусу Христу!
Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви
