СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапа Франциск про неможливість виправдання війни, потребу реформування ООН та неморальність ядерної зброї
Невиправданість війни, необхідність засвоєння уроків минулого, скандал видатків на озброєння, нагальність реформування міжнародних організацій та неморальність володіння ядерною зброєю. Про це йдеться в уривкові з нової книжки Папи Франциска, що виходить цього тижня в Італії.
«Прошу вас у Боже ім’я. Десять молитов за майбутнє надії», — книга з таким заголовком, що містить думки Папи Франциска, якими він ділився із журналістом Ернаном Рейсом Алькайде, у вівторок, 18 жовтня 2022 року з’явиться на полицях книжкових магазинів Італії. Напередодні італійський часопис «La Stampa» опублікував уривок, в якому Святіший Отець торкається тем, пов’язаних із війною. Про це інформує українська редакція «VaticanNews».
Не існує виправдання для війни
«Війна — це найчіткіший знак нелюдськості», — наголошує Папа, нагадуючи заклики своїх попередників, які протягом ХІХ та ХХ століть називали війну «бичем», який ніколи не може вирішити проблеми між країнами, називали її «даремним кровопролиттям», в якому все може бути втрачене, і яка, врешті-решт, «завжди є поразкою людства». «Сьогодні, просячи в Боже ім’я покласти край жорстокому божевіллю війни, вважаю те, що вона досі існує серед нас, справжньою поразкою політики», — зазначає Святіший Отець, вказуючи на те, що війна в Україні, яка поставила перед очима мільйонів людей посеред Заходу жорстоку дійсність гуманітарної трагедії, що віддавна існувала в багатьох інших країнах, «показала нам злочинність воєнного жахіття».
Зазначивши, що між нами досі живуть люди, які носять рани, завдані другою світовою війною, Папа вкотре зазначає, що ми є свідками «третьої світової війни фрагментами, які загрожують розростатися аж до набрання форми глобального конфлікту». «Події перших двох десятиліть цього століття зобов’язують мене до виразного відкинення моїх попередників, однозначно додати, що не існує нагоди, за якої війна може вважатися справедливою. Ніколи не має місця для воєнного варварства. Тим більше, коли суперечка набирає одне зі своїх найнесправедливіших облич, яким є так звані „превентивні війни“», — наголошує він, звертаючи увагу на те, що нещодавня історія дала нам приклади „маніпульованих війн“, в яких для нападу на іншу країну „створювано фальшиві претексти та підроблювано докази“.
«Ось чому закликаю політичну владу зупинити триваючі війни, не маніпулювати інформацією і не обдурювати свої народи з метою досягнення воєнних цілей. Війна ніколи не має виправдання. В дійсності, вона не ніколи не буди вирішенням: вистачить згадати про руйнівну силу сучасних озброєнь, щоби уявити, наскільки великою є загроза того, що така суперечка може розвинутися в тисячократно більші зіткнення, ніж передбачувана вигода, яку дехто в цьому вбачає. Війна є також неефективною відповіддю: вона ніколи не розв’язує проблеми, які має намір вирішити», — наголошує Папа Франциск.
«Переливання пам’яті»
У своїх роздумах Святіший Отець апелює до того, що ХХ століття повинно було навчити нас про загрози, які постають перед усім людським родом, коли розкручується спіраль війни. Пам’ять про ці загрози повинна би спонукати вирішувати суперечки шляхом діалогу, переговорів, дипломатичних вмінь і креативності до того, як вони вилиються в застосування військової сили. Для цього потрібна далекоглядна політика, спроможна «будувати систему співжиття, яка не ґрунтуватиметься на силі зброї чи на стримуванні». В цьому контексті Папа цитує Елі Візеля, який пережив нацистські табори смерті. Він говорив про потребу «переливання пам’яті», тобто, прислухатися до голосу наших предків.
Глава Католицької Церкви зазначив, що «вбачає протиріччя в тих, хто доводить своє християнське коріння, але потім розпалює військові конфлікти, щоби вирішувати часткові інтереси». За його словами, «добрий політик повинен наголошувати на мирі, добрий християнин повинен завжди обирати дорогу діалогу». І якщо доходимо до війни, то це тому, що політика зазнала поразки, а в кожній війні ми бачимо також «поразку людства». «Ось чому ми повинні подвоїти зусилля, спрямовані на будування тривалого миру. Для цього послуговуватимемося пам’яттю, істиною та справедливістю. Необхідно, щоб ми усі разом відкрили дорогу спільноти надії. Всі ми можемо та повинні брати участь у цьому суспільному процесі будування миру. Він починається у кожній з наших громад і підноситься як голос до місцевої, національної та міжнародної влади», — зазначає Папа, закликаючи також підносити голос проти виробництва та міжнародної торгівлі зброєю.
Проблема торгівлі зброєю
«Світові видатки на озброєння — один із найважчих моральних скандалів сучасної епохи», — переконаний Святіший Отець, називаючи протиріччям розмови про мир, супроводжувані підтримкою та згодою на торгівлю зброєю. «Це є ще неморальнішим, коли так звані розвинуті країни іноді закривають двері перед людьми, що втікають від війн, які вони ж підтримали, продаючи озброєння», — додає він, вказуючи також на нечутливість, як у випадку, коли в 2021 році, в розпал пандемії, світові військові видатки вперше перевищили 2 трильйони доларів. «З війною мільйони людей втрачають все, але є небагато таких, як заробляють мільйони. Прикро навіть підозрювати, що багато сучасних війн ведуться для просування зброї», — зазначає Папа, закликаючи лідерів країн докладати рішучі зусилля для того, щоби покласти край торгівлі зброєю, проявити мужність і креативність у тому, щоби замінити заводи з виробництва зброї індустрією, що сприятиме братерству, вселенському спільному благу та цілісному розвиткові народів.
«Але поза проблемою міжнародної торгівлі зброєю, призначеною для війн і конфліктів, не менш тривожною є зростаюча легкість, з якою в багатьох країнах можна набути так звану зброю „для особистого застосування“», — додає Святіший Отець, згадуючи про загибель дітей через необережне поводження зі зброєю, чи масові вбивства, скоєні завдяки доступові до зброї. Тож оскільки торгівля зброєю є серйозною проблемою, потрібно шукати міжнародну згоду в тому, що стосується обмежень на глобальному рівні щодо виробництва, комерціалізації та зберігання цих інструментів смерті.
Криза міжнародних організацій
Далі Глава Католицької Церкви зауважує, що коли говоримо про мир і безпеку на світовому рівні, то першою організацією, про яку думаємо, є ООН та її Рада Безпеки. «Війна в Україні ще раз показала, наскільки необхідно, щоби актуальний багатосторонній уклад знайшов більш дієві та ефективні шляхи для вирішення конфліктів. У періоди війни важливо підтримувати думку, що нам потрібно ще більше багатосторонності, і кращої багатосторонності», — зазначає він, нагадуючи, що ООН була заснована на Хартії, що мала намір формалізувати відкинення жахіть, які люди пережили під час світових війн ХХ століття. Той факт, що загрози не зникли, вказує на необхідність «переосмислити ці інституції таким чином, аби вони відповідати новій існуючій дійсності та були плодом якнайбільш можливої високої згоди». Необхідність реформ, за словами Папи, була очевидною вже під час пандемії, а тепер маємо нагоду, яку не можна втратити, для того, щоби «обдумати та провести органічні реформи, спрямовані на повернення міжнародним організаціям їхнього початкового покликання».
Однак, Святіший Отець підкреслює, що не хоче покладати всю відповідальність на міжнародні організації, адже в основі їхньої деградації та делегітимізації лежить втрата державами здатності слухати одні одних, приймати узгоджені рішення. «Якщо країни-члени цих організацій не виявляють політичну волю зробити так, щоби вони функціонували, маємо перед собою очевидний крок назад». Тож подібно до того, як у енцикліці «Laudato si’» Папа закликав до «цілісної екології», у контексті дебатів про реструктуризацію міжнародних організацій він пропонує концепцію «цілісної безпеки». Тобто, такої, яка «не обмежується залпами зброї та військовою силою», але є усвідомленням того, що в актуальному взаємопов’язаному світі «неможливо мати, наприклад, ефективну продовольчу безпеку, без екологічної, санітарної, економічної та соціальної». І на цій герменевтиці «повинна ґрунтуватися кожна інституція глобального характеру».
Неморальність ядерної зброї
Врешті, Святіший Отець стверджує, що у контексті засудження божевілля війни та заклику до переосмислення міжнародних рамок неможливо ігнорувати «Дамоклів меч, що навис над людством», яким є зброя масового знищення, зокрема, ядерна. «Не існує мотиву для того, щоби залишатися приреченими на терор ядерного знищення. Ми можемо знайти шляхи для того, щоб не залишатися підвішеними над неминучою ядерною катастрофою, спричиненою декількома. Будування світу без ядерної зброї є можливим, враховуючи те, що маємо для цього волю та засоби, і є необхідним, враховуючи загрозу, яку цей тип зброї несе виживанню людства», — переконаний Папа, знову називаючи неморальним володіння такою зброєю. За його словами, помиляється той, хто вважає, що ця зброя є безпечнішим коротким шляхом до діалогу, пошани та довіри. Неприйнятними та незрозумілими є видатки на виробництво такої зброї, яка передбачає наслідки, для подолання яких не вистачить жодних інвестицій. «Отож, будь-який заклик в ім’я Бога зупинити божевілля війни включає також благання викорінити з планети цю зброю», — наголошує Святіший Отець.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
