СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапа Франциск: Допомогти втомленій Європі побачити завжди молоде обличчя Ісуса
Яким є завдання Церкви в Європі? Деякі думки про це Папа Франциск запропонував очільникам єпископатів континенту, що зібралися в Римі на Пленарну Асамблею Ради Єпископських Конференції Європи, що святкує свій золотий ювілей. Українську Греко-Католицьку Церкву на цій зустрічі представляє Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав.
Чимало людей вважають віру чимось з минулого, бо в своєму житті не бачили, як діє Ісус, а це тому, що ми своїм життям не показали їм це достатньою мірою. Думками про це Папа Франциск ділився, проповідуючи під час Святої Меси з очільниками європейських єпископатів, яку він у четвер, 23 вересня 2021 року, відслужив у базиліці Святого Петра у Ватикані. Прощею до гробу святого Петра та молитвою з його Наступником у Римі розпочалася Пленарна Асамблея Ради Єпископських Конференцій Європи, приурочена до 50-річчя цього континентального об’єднання.
В світлі біблійних читань, запропонованих літургією на цей день, Святіший Отець зупинився на трьох дієсловах: розважити, відбудувати, бачити.
Пробудити спрагу за Богом
«Розважте добре путі ваші!» — двічі закликає пророк Агей народ, що повернувся із вигнання, звертаючи увагу на те, що цей період не є слушним, аби в спокої перебувати в своїх вигідних помешканнях, доки храм ще перебуває у руїнах. «Це запрошення замислитися є викликом і для нас: в дійсності, також і сьогодні в Європі ми, християни, маємо спокусу зручно вмоститися в наших структурах, в наших домах і церквах, в безпеці, що походить з традицій, в задоволенні певним консенсусом згоди, в той час, як навколо порожніють храми, а Ісус дедалі більше забутий», — сказав Папа, заохочуючи замислитися над тим, скільки людей навколо вже не мають голоду та спраги за Богом.
Як підкреслив проповідник, так стається не тому, що вони погані, але через те, що не вистачає тих, «які б пробудили в них апетит віри та наново розпалили ту спрагу, що перебуває в серці людини, яку „легка, але удушлива диктатура споживацтва старається заглушити“. Чимало людей відчувають лише матеріальні потреби, але вже не брак Бога. „Ми, без сумніву, стурбовані цим, але наскільки по-справжньому цим займаємося? Легко судити того, хто не вірить, зручно перераховувати причини секуляризації, релятивізму та багатьох інших ізмів, але по суті це є безплідним. Боже слово спонукає нас замислитися над собою: чи відчуваємо прихильність і співчуття до тих, які не мали радості зустрічі з Ісусом, або загубили її? Чи залишаємося спокійними, бо по суті нам нічого в житті не бракує, або відчуваємо неспокій, бачачи багатьох братів і сестер, далеких від радості Ісуса?“ — запитував Папа.
Смак безкорисливості
«Ви сіяли багато, але зібрали мало; їсте, але не до наситу, п’єте, та не впиваєтесь, вдягаєтесь, та вам не тепло» — говорить Господь народові через пророка. Загалом, як зауважив Святіший Отець, народ мав те, чого хотів, але не був щасливим. Чого йому бракувало? Проповідник навів слова Ісуса: «Я був голодний, а ви не дали мені їсти, спраглий був, а ви не дали мені пити […], нагий був, але ви не одягнули мене». «Брак любові спричиняє почуття нещастя, бо лише любов насичує серце. Замкнуті в інтересові власних речей, мешканці Єрусалиму втратили смак безкорисливості», — зауважив Папа, додаючи, що це може бути також і проблемою Церкви: зосередитися на різних становищах в Церкві, на дебатах і стратегіях, втративши з поля зору справжню програму, якою є програма Євангелія: порив любові, запал безкорисливості. «Виходом із проблем та замкнутості завжди є дорога безкорисливого дару. Не існує іншої. Розважмо», — закликав Наступник святого Петра провідників єпископатів Європи.
Будувати разом Божий дім
«Відбудуйте дім Мій», — каже Господь через пророка. І народ відбудовує храм. «Перестає вдовольнятися спокійним теперішнім і трудиться задля прийдешнього», — вів далі проповідник, підкресливши, що цього потребує також «будування нашого спільного європейського дому»: облишити зручності миттєвого, аби повернутися до далекоглядного бачення батьків-засновників, що було «пророчим баченням і баченням разом».
«Так були зведені стіни європейського дому, і лише так їх можна зміцнити. Це стосується також і Церкви, Божого дому. Аби вчинити її гарною та гостинною, потрібно разом дивитися в прийдешнє, а не реставрувати минуле», — наголосив Папа, зауваживши, що звісно, потрібно починати з фундаменту: від живого передання Церкви, що ґрунтується на суттєвому: на доброму звіщенні, на близькості та на свідченні.
Відбудовувати власними руками
У цьому контексті Глава Католицької Церкви склав подяку присутнім за «нелегкий труд» відбудови, за перші 50 років на служінні Церкві в Європі. «Підбадьорюймо одні одних, ніколи не піддаючись знеохоченню та почуттю поразки: Господь кличе нас до чудового діла, трудитися над тим, аби Його дім був дедалі більше гостинним, аби кожен міг увійти та поселитися в ньому», — підкреслив проповідник.
Народ відбудовував храм власними руками, і також «великі реставратори віри» на континенті чинили так само, «поставивши на карту свою незначність, довірившись Богові». За словами Святішого Отця, святі, які залишили незатертий слід на цьому континенті, «починали від себе самих, від переміни власного життя, приймаючи Божу благодать». «Вони не переймалися темними часами, ворожістю й деякими поділами, які завжди існували. Вони не витрачали час на те, щоби критикувати та шукати винних. Вони жили Євангелієм, не переймаючись впливом і політикою. Таким чином, лагідною силою Божої любові, вони втілювали свій стиль близькості, співчуття та ніжності, що є Божим стилем, будували монастирі, покращували землі, повертали душу людям і країнам», — сказав Папа, зауваживши, що це не була «соціальна» програма, а лише Євангеліє.
Покликані бути одним тілом
Далі проповідник підкреслив, що заклик «відбудуйте» звучить у множині, бо кожна відбудова відбувається «під знаком єдності». Можуть існувати різні бачення, але потрібно «завжди оберігати єдність». Бо якщо зберігаємо цю благодать, то «Господь будує також і там, де ми неспроможні». Бо нашим покликанням є «бути Церквою — одним Тілом між собою», а покликанням пастирів є «збирати отару, а не розсіювати її, ні, тим більше, охороняти її в добре зачинених огорожах».
Допомогти побачити
Якщо будемо саме так відбудовувати, то, за словами Папи, дамо можливість нашим братам і сестрам «побачити». Саме цим словом завершується євангельський уривок, що згадує про Ірода, який хотів «побачити Ісуса». Сьогодні, як і тоді, багато говориться про Ісуса. Всі, які говорили про Нього, цінували Його, але не збагнули Його новизни, вкладаючи у попередні схеми, мовляв: це Ілля, це Іван, це один і з пророків… Ісуса, однак, неможливо вкласти в схеми «почутого» чи «вже баченого».
«Чимало людей у Європі думають про віру, як про щось вже бачене, що належить минулому. Чому? Бо не побачили Ісуса, що діє в їхніх життях. І часто вони цього не бачили, би ми, нашими життями, не показали цього достатньою мірою. Бо Бога бачиться в обличчях та жестах людей, перемінених Його присутністю. І якщо християни, замість того, щоби випромінювати заразливу радість Євангелія, постійно пропонують зношені, інтелектуалістичні та моралістичні релігійні схеми, люди не бачать Доброго Пастиря», — сказав Папа, наголошуючи провідникам Церкви на континенті, що Божа любов, милосердна та зворушлива, вимагає від нас «мудрих і сміливих рішень, прийнятих в ім’я безумної лагідності, з якою Ісус нас спас», не вимагає демонструвати, але показувати Бога так, як це чинили святі — не словами, а життям, просить про молитву й убогість, про креативність і безкорисливість.
«Допоможімо сьогоднішній Європі, хворій на втому, — саме це є хворобою сьогоднішньої Європи, — віднаходити завжди молоде обличчя Ісуса та Його нареченої. Не можемо не віддатися повністю тому, щоб стала видимою ця непроминаюча краса», — закликав Папа.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
