СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Пам’ять про трагедію Голодомору має об’єднати нас довкола майбутнього, котре Господь вручив нам у руки», — владика Тарас Сеньків
27 листопада 2021 року в Стрию молитовно вшанували пам’ять жертв Голодомору. На території меморіального комплексу «Борцям за волю України» відбулося віче-реквієм, участь у якому взяли численні стрияни, представники влади та духовенства. Поминальну панахиду очолив преосвященний владика Тарас Сеньків, єпарх Стрийський, разом із священниками деканату міста Стрий.
Звертаючись до присутніх та роздумуючи над трагічною сторінкою українського народу, якою є Голодомор, владика Тарас сказав: «Голос крові твого брата волає до неба. Ці слова сказав Господь Каїнові, питаючи де його брат Авель… Ми сьогодні зібралися тут, щоб пом’янути ті мільйони, голос крові яких волає до неба вже майже дев’яносто років, тих, які стали жертвами безбожної держави, зараженої безбожним атеїзмом, котра хотіла викреслити з пам’яті історії слово „українець“ і не дати цьому народові майбуття».
За словами єпископа, ця трагедія — геноцид сьогодні торкається усіх нас з глибини історії болючими ранами, які кровоточать досі: «Той голос крові волає до неба і до нині — волає про справедливість, волає про милосердя, волає про пам’ять. Про справедливість тому, що передісторією цієї трагедії стали події, котрі розвивалися на початку 20-х років минулого століття, коли наш народ у стражденній боротьбі за власну незалежність, самостійність та гідність, в особі представників влади, не зумів знайти єдності, а їхні вуха відкрилися на солодкий шепіт московських слів і обіцянок, а це стало початком трагедії. Про милосердя, тому що ця трагедія відкриває те, якою звіриною може бути поведінка людини, яка втратила віру в Бога, доброту, людяність, милосердя, котре здатне лікувати рани стосунків, але коли його нема — відкривається сутність зла через діла людства. Волає про пам’ять, щоб вона не згасла як свідок, котрий би зупиняв нас, коли йдемо не тою дорогою. Але передусім — це голос, котрий волає до нас, щоб ми не втратили пам’ять про майбутнє. Голос брата з глибини дев’яностоліття лунає сьогодні до нас про те, щоб майбутнє, котре нам Господь приготував не було більше позначене такими великими трагедіями».
«Сьогодні пам’ять про трагедію Голодомору має нас об’єднати довкола майбутнього, котре Господь вручив у руки нам. І це майбутнє має стати найкращим пам’ятником і шаною тим, хто стали свідками беззаконня, яке можуть робити люди, того беззаконня, яке в нашій історії настало тоді, коли нам бракувало єдності. Нехай сьогодні ці п’ять колосків, які стали символом найбільшої несправедливості та трагедії людини щодо людини в нашій історії, стануть заповітом для майбутнього і викликом для всіх нас, щоб ця історія більше ніколи не повторилася. А наша молитва за упокій душ наших співбратів і сестер хай стане не тільки молитвою до Бога про Його милосердя до тих, хто віддав своє життя в цій страшній катастрофі, але теж молитвою-благанням до них, щоб вони випрошували у Бога для нас вірності, єдності і справедливості», — сказав на завершення владика Тарас.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
