СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиОтець Ростислав Пендюк про фестиваль «Вітер На-Дії» і не тільки: «Важливо чути думку молоді»
Масштабний молодіжний фестиваль «Вітер-На-Дії», навчальна програма для священників «мапа.edu» та особливе вміння чути злободенні потреби молоді — все це про Патріаршу комісію у справах молоді УГКЦ. Сьогодні, завдяки цій комісії 60 священників з різних куточків України застосовують інноваційні підходи до праці з молоддю, знають що таке «дизайн-мислення» та гуртуються, аби обмінюватися досвідом. Це й не дивно, адже особливістю Комісії у справах молоді є те, що вона насамперед працює зі священниками, а вже потім із молоддю. Із керівником Комісії о. Ростиславом Пендюком спілкуємося про потреби молоді та її місце у Церкві.
Сказати, що я розумію молодь, — було б занадто самовпевнено. Але для того, щоб зрозуміти, треба просто спостерігати. Немає третього шляху. Папа Франциск чітко говорить, що немає іншого способу, послужити молоді, як її слухати. Просто сідай і слухай. Нещодавно ми хотіли започаткувати проект за методом дизайн-мислення. І ось перший етап — це емпатія. Емпатія — це коли ти обираєш людину з цільової аудиторії і просто слухаєш її півтори-дві години, нічого не коментуючи. І то фантастична справа. І от, коли ти слухаєш людину, спочатку вона дає стандартні відповіді типу: так, ні, не знаю. Але десь через годину починається потік правди. І це неймовірно цінна інформація. Коли ти проведеш 10–15 таких глибоких інтерв’ю, тоді починаєш щось розуміти. І не варто підходити з позиції — я все знаю і покажу, як тобі жити. Важливо чути думку молодих людей.
Трохи більше, ніж півтора токи тому ми сиділи на одній сесії і думали, що ми робимо, і хто ми взагалі є. Команда зрозуміла одну дуже важливу річ. Коли ми робимо якісь молодіжні заходи, то переважно молоді це подобається. Але, якщо розглядати таку діяльність з точки зору нашої місії, то це не правильно. Ми є своєрідним церковним міністерством у справах молоді. І слабо уявлю собі, що це міністерство завжди буде організовувати якісь заходи і конференції для цієї молоді. Це не має реального впливу. Бо якщо міністерство хоче бути ефективним, то воно повинно працювати на рівні обласних управлінь і розвивати компетенції тих, хто має далі це робити. І ми маємо почати працювати з тими, хто працює з цією молоддю. Якщо ми навчимо священиків працювати з молоддю, то це буде мати більший вплив, ніж би ми організовували щось самі. І якщо ми навчимо робити це, тоді так буде набагато ефективніше. І даруйте, що так кажу, але молодь є набагато вдячнішою аудиторєю, ніж священики. Якщо ти для прикладу робиш якийсь табір, то одразу багато охочих відгукнеться. А священики дуже часто мають якісь свої негативні і позитивні досвіди, зранення і пробитися з ініціативою буває не так просто. Та мушу сказати, що за останні роки, впродовж яких ми почали це робити, я змінив свою думку про душпастирів. Бо зараз є багато чудових і активних священиків. Хоча вони незавжди є помітні, можуть служити десь на периферії, проте це не заважає їм там робити фантастичні речі. Тому ми зараз намагаємося допомагати їм.
Щоб «зачепити» молодих людей — не слід робити те саме, але очікувати чогось нового. А ми часто так робимо. Наприклад, священик з парафії робить оголошення. Воно повторюється знову і знову, але не дає результату. І проблема сучасних парафій не у змісті, а у формі. Бо зміст той самий. Ми це або приймаємо або не приймаємо. Христос впродовж двох тисяч років — незмінний, так як Євангеліє та Літургія. Але форма, як доносити Боже Слово до людей, повинна бути у ритмі часу. І Папа Франциск про це дуже виразно сказав: «Церква не повинна бути нерухомою, а з іншого боку не піддаватися спокусі і все постійно міняти. Правда десь посередині».
Мене часто просять дати методичку, за якою можна працювати з молоддю. А я страшенно впертий і не вірю в силу методички. Я не вірю, що можна написати якусь методичку, яка буде діяти так само, як у Львові, так і у інших регіонах країни. І в добу Інтернету знайти якісь розумні речі взагалі не проблема. Проблема в нашому мисленні. В наших обмеженнях, які є у голові. Тому наша програма для священиків — не стільки навчальна, наскільки мисляча. Ми пробуємо розглядати наше служіння з іншого ракурсу. Ми застосовуємо різні методи. Наприклад, психологію. І кожний наш новий курс ми починаємо дводенним курсом емоційного інтелекту. У сучасному світі, якщо ти не розумієш, що таке емоційний інтелект, не вмієш, не хочеш розуміти людей, з якими ти працюєш — ти вже загубився. І це у будь-якій сфері. Це база, а нас цього, на жаль, не завжди вчили. Ми вчимо священиків аналізувати свою діяльність на тлі результатів.
Бо дуже часто протягом року ми робили щось активне і корисне, і аналізуємо те, як ми можемо реально оцінити результати нашої діяльності.
Інша важлива річ, якої вчимося, — комунікація
І якщо у сучасному світі ти не розумієш, як функціонує цей процес — програєш. І будь- який фаховий комунікатор вам скаже, що для того, аби вас почули, то з цієї інформацією у людей має бути сім контактів. Вони мають це побачити, прочитати, почути, тощо. Бо просто на висловлене оголошення парафіяни не завжди реагують. Але ми всі так функціонуємо. І це просто треба розуміти. Це свого роду маркетинг — вміти представити свою продукцію з найкращої сторони. Треба розуміти своїх парафіян. Варто знати, на що вони реагують, що для них є найбільш привабливим.
Якщо говорити про фестиваль «Вітер-На-Дії» ми поставили собі завдання, щоб ця подія була якісною, на належному рівні. І нам це вдалося. Минулого року принаймні точно. Один відомий львівський ресторатор торік запитав: «Як ви організовуєте такі події? Я їх роблю, але з пивом, а як ви без пива?».
Говорячи про фестиваль «Вітер-На-Дії», то один із найважливіших — це духовний майданчик. У Церкві, на молитві, було чимало людей. Під час презентації книжки «Просто християнство» аудиторія була вщент забита. І також маємо дискусійний майданчик. Торік у тих дискусійних майданчиках брали участь і мер міста, і голова облдержадміністрації. І мер, наприклад, говорив про сім’ю. Також маємо музичну частину, де популяризуємо молодіжну християнську музику, яка все ще у такому дуже зародковому стані. Але ми хочемо запропонувати сцену, яка би дала можливість показати себе. Ну і, звичайно, є хедлайнери, торік був гурт «Без обмежень». Минулого року було багато нарікань від молоді, що вони не можуть всюди встигнути. У цьому році у нас не менш насичена програма — чимало спікерів, важливих тем.
А для молодих читачів хочеться побажати дві речі: не боятися бути собою та не намагатися стати частиною натовпу. Зараз дуже велика тенденція до цього є, бо всі роблять те саме і поводяться однаково. Важливо мати свій внутрішній стержень. Це не означає з кимось воювати, проти когось виступати, а мати своє «Я». Застосовувати модну штуку «критичне мислення». Пробувати аналізувати, чому так відбувається, які причини. Але освіта — це не мудрість. Мудрість — це вміння користуватися інформацією, яку маєш (казав Блаженніший Любомир). Треба довіряти Богові. Бог у сучасному суспільстві є далеко не модним, бо якщо Він стає модним, то це дивно. Але Бог не перестав бути вірним і дуже люблячим, — зазначив о. Ростислав Пендюк, Голова Патріаршої Комісії у справах молоді Української Греко-Католицької Церкви.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
