#НазустрічВоскресінню 25. Лікарі на медичному фронті України

23 лютого 2023

#НазустрічВоскресінню — це медійний духовно-пізнавальний проєкт апостольського екзарха для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії владики Богдана Дзюраха. У ньому єпископ ділиться своїми духовними роздумами над словами Євангелія задля ефективного духовного приготування до світлого празника Воскресіння Христового. Роздуми розпочалися із Неділі про Закхея та триватимуть до самої Пасхи. Тож дозвольмо Божому Слову доторкнутися нашого серця та наповнити його Божою силою і благодаттю для переміни власного життя у цей період Великого посту!

#НазустрічВоскресінню 25. Лікарі на медичному фронті України

«Тоді цар скаже тим, що праворуч нього: Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу. Бо я був хворий, і ви навідались до мене…» (Мт. 25, 36).

Одне з семи діл милосердя щодо тіла — відвідувати хворих в шпиталі. Кожен і кожна у цьому ділі милосердя стає цілителем для хворої людини, бо несе розраду для душі, яка страждає не менше ніж вражене недугою тіло, зміцнює в серці хворого надію на зцілення, своєю присутністю відновлює зв’язок зі світом і життям, який послабився через недугу і ізоляцію хворого в шпиталі чи в кімнаті власного дому. З власного досвіду кожен знає, як багато значить в часі хвороби проста можливість «виговоритися», або зустрітися поглядом з очима відвідувача, повними любові, співчуття і підтримки. Такі відвідини не менше важливі, ніж медикаменти!

Тим більше, коли до хворого навідується Божий посланець, священник, який пропонує хворому не просто людські, а божественні ліки «на зцілення душі і тіла». Так, саме таким є значення Святого Таїнства єлеопомазання, яке, спільно із Таїнством покаяння і Євхаристії, є Таїнством здоров’я і життя, а не загибелі і смерті. У цьому Таїнстві сам Христос — небесний Лікар душ і тіл навідується до недужого і вливає в нього Свою цілющу благодать і силу.

Врешті-решт, важко переоцінити роль лікарів у порятунку і лікуванні хворих. Ми усвідомили велич служіння наших лікарів під час пандемії, ще більше цінимо їх жертовну працю в часі війни. Бо їхній медичний фронт це — змагання за життя, а значить — за майбутнє України.

Ось як згадує лікар Данило Лісняк, який пропрацював в окупованій росіянами Бучі два тижні, поки не евакуювався з усім колективом: «Усі діти, прооперовані у нас, вижили. Зараз в Італії лікуються, ще десь, не пам’ятаю. Нам пощастило: багато лікарів, що у мирний час працювали в Києві, живуть в Бучі, Ірпені. У нас, наприклад, тут був нейрохірург з Києва. Судинний хірург був. Якщо би не вони, не знаю, чим би воно закінчилось у випадках, де черепно-мозкові травми були у дітей. Та і у дорослих теж — з уламковими пораненнями голови. Вони оперували і всі вижили» (https://suspilne.media/).

Українці цінять цей професіоналізм і цю жертовність наших медиків: «Попри війну та щоденне протистояння ворогу, українські медичні сестри та брати, акушерки, фельдшери, лікарі продовжують міцно тримати медичний фронт України. Під час вибухів, у підвалах, без світла та води, під дулами ворожих автоматів вони надають медичну допомогу та рятують людське життя. Їх робота — приклад найвищої моральної сили. І колись про сьогоднішні подвиги українських медиків буде написано десятки книг та знято багато фільмів» (Сергій Убогов, Директорат медичних кадрів МОЗ. (https://www.umj.com.ua/)).

Втім, як не дивно, самі лікарі не трактують свого служіння в категоріях подвигу чи звитяги. Ще раз лікар Данило Лісняк: «Професія лікаря, медсестри, медичного працівника загалом — це не професія, а спосіб життя. Я так живу і не уявляю, як можна інакше. У мене за плечима Чорнобиль. Я там тиждень відпахав з 27 квітня 1986 року. Я це не сприймаю як подвиг, і те, що зараз, не сприймаю. Просто робота. Подвиг буває там, де немає нормальної організації. Тоді людям доводиться робити подвиги. А там, де нормально організована праця, це просто робота» (https://suspilne.media/).

Віддаймо шану і молімося за наших лікарів, медиків, капеланів і за всіх, хто навідується до недужих, поранених, травмованих душевно і тілесно. Навідуймося до недужих і стражденних — духовно у молитві і фізично у шпиталях та домівках, несучи їм християнське співчуття, любов і милосердя.

«Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших — ви мені зробили» (Мт. 25, 40)

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії