#НазустрічРіздву: День 18. Що принесу Тобі у дарі, мій Господи і Царю?

2 грудня 2023

#НазустрічРіздву — це авторський духовний медіапроєкт владики Богдана Дзюраха, апостольського екзарха для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії. У ньому єпископ прагне спільно із усіма людьми доброї волі благодатно та ефективно переживати кожен день Різдвяного посту на шляху до світлого празника Воплочення Божого Сина. Тому з усіма своїми фізичними та духовними силами вирушаймо у спільну мандрівку віри із владикою Богданом!

#НазустрічРіздву: День 18. Що принесу Тобі у дарі, мій Господи і Царю?

Три мудреці зі Сходу принесли новонародженому Божому Дитяті свої дари: золото, ладан, миро. У цих дарах Святі Отці завжди вбачали пророче сповіщення місії Христа та Його божественно-людську природу.

Ось як, для приміру, роздумує Святитель Кефалонітський Ілля Минятій: «Волхви, коли прийшли і побачили Божественне Немовля з Марією, Його Матір’ю, з глибокою повагою впали і поклонилися, відкрили свої скарби і принесли Йому дари — золото, ладан і смирну. Керуючись Божественним промислом, вони визнавали в Його особі: через золото — царя, через ладан — Бога і через смирну — смертну Людину».

В текстах Мінеї, в Навечіря Різдва Христового Церква молиться, споглядаючи, як не лише царі зі Сходу, але усе створіння скеровує свої стопи до Новонародженого Дитяти, приносячи Йому свої дари: «Творіння радісно вітає Бога в тілі, принісши дари Дитяті: ангели — спів, небо — зірку, мудреці — золото, ладан і миро, пастирі — подив, земля — вертеп, пустеля — ясла, людство — Матір Діву».

Наближаючись крок за кроком до різдвяних ясел, мабуть, і ми спонтанно питаємо самих себе: а що я принесу Ісусові, які дари складу Йому до стіп?

Гарну, як на мене підказку, дає під цим оглядом Жан-Ромен Фріш у своїй книжечці «39 слів підбадьорення»: Золото, як ми приносимо, наше «золото» — це, звичайно не матеріальні статки, а наші людські багатства, таланти, які Господь вклав у нас, і які ми намагалися примножити (див. Мт. 25, 14–30). Не забуваючи також про нашу убогість, нужденність, наші слабкості, нашу потребу у відкупленні, прощенні… Ось наше золото.

А що таке наш «ладан»? Це — смиренний запах нашої молитви прослави, прохання, довірливого і невимушеного, прохання малих і вбогих, якими усі ми є перед Богом.

А наше миро? Миро — це бальзам, який отримують з гіркого кореня. Ми також приходимо зі своїми жалями, розчаруваннями, зневірою — усім тим, що у нашому житті залишило по собі гіркоту. А Ісус перетворить цю гіркоту на бальзам, який заспокоює, приносить полегшу, зцілює силою своєї любови. Адже він бачить глибину наших сердець, наші прагнення миру, радости, щастя і хоче їх сповнити.

Ісус прийме золото наших талантів і нашої убогости, ладан нашої молитви і миро наших страждань; Він оцінить їх набагато вище, ніж багаті дари царів. Адже ми даємо Йому наше життя, таке, яким воно є, без прикрас і красивої обгортки, у всій своїй правді тіні й світла. І вірмо, що ніщо не може бути ціннішим в Його очах, що кожне наше убоге життя варте для Нього набагато більше, ніж прекрасні дари царів» (36–37).