СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Навіть перед лицем смерті залишитися людиною, котра каже Богові «нехай станеться за Твоїм словом»», — владика Тарас Сеньків на Благовіщення
«Власне сьогодні ми проживаємо оту мить істини: на якій стороні стоїмо ми, коли перед лицем московської агресії нелюдства, прикритого різними «покривалами» побожності, церковної величі і храмів, перед нами стоїть звірине лице противника Божого. Стоїть, щоб знову пробувати спокусити людей, зійти на тональність життя цього противника — тональність ненависті, супротиву Богові, помсти, жорстокості, звіриності». Про це — у проповіді владики Тараса Сеньківа, єпарха Стрийського, виголошеній у день свята Благовіщення, 7 квітня 2022 року, в часі Божественної Літургії в храмі Благовіщення Пречистої Діви Марії в місті Стрию.
Найперше, вітаю вас з великим, таємничим празником Благовіщення Пречистої Діви Марії. Сьогоднішній празник є для нас винятковим. Як каже стихира Утрені, він є початком нашого спасіння. Це празник, який ділить весь створений світ на Божий та світ, який є супроти Бога. А вкінці, це є празник правдивої свободи людини.
Сотворення та історія ангелів
Коли архангел Гавриїл прийшов до Пречистої Діви Марії з благовістю, що Божий Син стає людиною і Спасителем світу, він дуже добре знав, про що він говорив. Бо він був особистим свідком усього, що було перед тим. Найперше, він був свідком того, коли Бог створив людину на свій образ і подобу. Але він теж був свідком того, як людина втратила гідність, даровану Богом, через первородний гріх, коли спокушена сатаною в раю, замість того, щоб сповнити Божу волю, пішла супроти волі свого Творця, добре усвідомлюючи те, що покаранням за це порушення буде смерть. Але де взявся спокусник, котрий звів Єву і Адама з дороги правди і вічного життя? І свідком цього теж був архангел Гавриїл.
Традиція каже, що Бог створив світ видимий і невидимий, небо і землю. Світ ангельських духів Бог створив для служіння божественній славі і для того, щоб вони були його посланцями до людей та провадили їх дорогою до неба. Ангели були створені не так як люди: кожен ангел має власну природу спільну, але одночасно індивідуалізовану, яку вони не можуть передавати іншим. Вони є створені до вічного життя, але щоб воно було повноцінне, ангели мали служити Богові і цим сповнити своє послання. Традиція каже, що випробуванням ангелів на послух Богові, Творець об’явив їм свій задум про втілення Божого Сина в людську природу. Але коли найславніший ангел Люцифер пізнав, яка це велич, бути простором для втілення Божого Слова. А з другої сторони пізнав яка нікчемність людської природи, яка вона слабка, крихка і безпорадна і збунтувався проти Божого задуму, заявивши, що це він має бути простором, де Божий Син стає спасителем. Зажадав від Бога неможливого по одній причині. Ангели не були створені за образом і подобою Божою. Бог, котрий є триєдиний, спільнота взаємної любові, а принципом життя Божої природи є любов взаємодарування осіб Божих. Ангели були створені для іншої цілі. Бог міг втілитися лише в просторі тієї природи, яка є подібна до Нього за принципом буття, а це — природа людини. І ту природу людини, яка через непослух прародичів була зранена первородним гріхом, Бог у своєму задумі хотів спасти через те, що вступає в простір людини, беручи на себе все, крім її гріха, ради того, щоб цей гріх своєю Божественною присутністю, а потім жертвою на хресті і Воскресінням анулювати. Анулювати гріх і смерть та повернути людині гіднсть образу і подоби Божої. Повернути людині свободу.
Найвищий вияв свободи людини — прийняття Бога
І сьогодні є день, коли свобода людини заясніла у всій своїй величі, бо вперше устами Пречистої Діви Марії на звернення ангела, чи власне на звернення Бога, яке приносить ангел, людина каже Богові «так, нехай станеться». Відповідає ці слова на пропозицію, котра є абсолютно неочікувана і незбагненна. Бог хоче стати людиною. Через лоно Пречистої Діви Марії увійти у світ, щоб спасти свій народ. У постаті Пречистої Діви Марії, людина сьогодні стоїть перед Божою таємницею незбагненної любові, Божого задуму спасіння, який мав би перейняти її страхом, трепетом та жахом. А вона а покорі каже «так, Боже!». Це направду найвищий вияв свободи людини, коли вона приймає Божу волю за свою, щоб відкрити всім нам шлях до правдивої свободи через усвідомлення величі і гідності людини. А тому цей празник розділив створіння Боже на дві частини, радикально між собою відмінні. На тих, хто належить Богові і своєю гідністю маніфестує велич людини, як Божого створіння на Його образ і подобу і на тих, котрі цю правду відкидають і разом з тим, хто є причиною всякого падіння, заявляють Богові «ні», залишаючи собі право приватизувати власне життя, себе самих, свою славу і світ.
Федуско, "Благовіщення". Ікона 1579 року, смт. Іваничі
Відповідь Богові перед обличчям війни
Власне сьогодні ми проживаємо оту мить істини: на якій стороні стоїмо ми, коли перед лицем московської агресії нелюдства, прикритого різними «покривалами» побожності, церковної величі і храмів, перед нами стоїть звірине лице противника Божого. Стоїть, щоб знову пробувати спокусити людей, зійти на тональність життя цього противника — тональність ненависті, супротиву Богові, помсти, жорстокості, звіриності.
Тому, ця війна, котра сьогодні є фактично геноцидом українського народу, є великим випробуванням, яке по своїй суті можемо прирівняти до Благовіщення. Як ми відповімо Богові на те слово, яким Він звернувся до нас, Слово, котре сталося тілом і своїм прикладом сьогодні відкриває людині дорогу до правди, миру і справедливості. Чи залишимось Йому вірні, чи ствердимо так свою свободу, чи впадемо під тягарем ненависті, жаху, який чинять проти нас, проти українського народу, і відповідатимемо на це подібно. Це є суть сьогоднішньої боротьби і війни. Серед випробувань, серед жорстокості і навіть перед лицем смерті, залишитися людиною котра каже Богові «нехай станеться за Твоїм словом». Це відповідь дітей Пречистої Непорочної Діви.
Буквально на днях, вселенське посвячення Росії Непорочному Серцю Діви Марії спровокувало цю агресію. Яким чином болюче і страшно це проявилося спротивом у тому народі і державі. Наскільки це страшним виявилося для них! Який бунт підняв сатана у просторі тих людських сердець, котрі сліпо віддали свою свободу, вимінявши її за мізерні достатки сучасного світу. Якими жорстокими, нелюдськими подіями вони засвідчили свій бунт проти Бога.
Сьогоднішня війна — це війна між добром і злом
Ми стоїмо перед фактом війни, котра набагато ширша і страшніша, ніж просто події на лінії фронту. Ми стаємо учасниками війни, котра триває від початку створіння, війни між добром і злом. І тому, сьогодні разом з Пречистою Дівою Марією віддаємо свою свободу, свої сили, своє життя сучасне і майбутнє в руки Богові через архангела Гавриїла, кажучи «Боже, нехай буде воля твоя». Це віддання сучасного і майбутнього Богові в руки, щоб воно не так залежало від нас, а від Нього. І щоб разом з Дівою Марією ми були свобідні, згідно з волею Божою творити це майбутнє. Бо з іншої сторони, щоб спасти людський рід, Бог потребував Непорочну Діву Марію. І щоб сьогодні нести у світ це спасіння, Бог потребує кожного з нас. Тому, сьогодні празник не просто історичної події, сьогодні празник перемоги добра над злом, Бога над сатаною, людини над нелюдяністю. Сьогодні празник, котрий хоче заставити нас подивитися на те, яку велич і цінність ми маємо у Божих очах і яке послання Бог вклав до нашої сутності, до нашого життя, коли створив нас на свій образ і подобу і зробив нас здатними належати Богові і бути Богоносними, нести у світ світло, котре Бог запалив у цій миті Благовіщення, яка розділили світ на те, що було «до» — під владою зла і те, що буде «після» — під владою Бога.
Просімо сьогодні у Пречистої Діви Марії для себе покірної і свобідної віри. Щоб у ній ми знайшли відповіді на всі запитання, котрі може поставити нам сьогоднішній і завтрашній день. І щоб ми зберегли велич і гідність бути людиною, створеною на образ і подобу Божу. Бо тільки тоді, ми будемо не лише носіями миру, але учасниками і здобувачами Божої перемоги, котра є тим єдиним про що маємо сьогодні просити Бога. Бо коли Христос переміг смерть у Воскресінні, то перше, що він об’явив апостолам була його перемога. І як переможець міг сказати їм «Мир вам». Це є тією дорогою, котру сьогодні для людства започатковує Пречиста Діва Марія своїм відданням Богові і це дорога, якою вона напевно веде нас дорогами нашого життя до перемоги Божої, яка дарує нам у серцях і у нашому суспільстві мир, котрий походить не від людей, а від Бога. Амінь.
† Тарас Сеньків,
єпарх Стрийський
