«Народ, який керується Божим Словом у своєму житті, не заблукає на манівцях історії», — владика Богдан Дзюрах у День Незалежності України
Сьогодні, всюди, де б’ється українське серце, до неба лине молитва за Україну. Ми молимося за Боже змилування над нашим народом, над нашою державою, за укріплення і відновлення нашої держави, її міжнародно визнаних кордонів, її права на Богом дану свободу. Ми молимося за збереження життя кожного українця і українки. Ми молимося за відновлення справедливого і тривалого миру в нашій Батьківщині. Такими словами владика Богдан Дзюрах розпочав свою проповідь у День Незалежності України, 24 серпня 2023 року, у катедральному храмі Покрову Пресвятої Богородиці м. Мюнхен (Німеччина).
«Сьогодні ми зібрані тут у цьому домі Божому, щоб занести ці всі наші прохання, які висловлюємо нашими вустами, які носимо в наших серцях перед престіл Всевишнього, благаючи рятунку, захисту і благословення», — сказав єпископ, звертаючись до присутніх у храмі людей. Про це розповідає пресслужба Апостольського екзархату у Німеччині та Скандинавії.
Роздумуючи над текстом Євангеліє (Мр.1, 29–35), архиєрей підкреслив те, що через призму сьогоднішнього євангельського уривку ми можемо також краще зрозуміти зміст та історію нашого народу, а в ній — кожного з нас. «Ісус у спільноті довершує свою місію. Ми теж живемо у цьому світі не як поодинокі особи, і реалізуємо наше покликання у спільноті родини, Церкви і народу», — мовив проповідник.
Три діяння Христа: слово
Промовець застановився над трьома словами, які окреслюють зміст життя Ісуса Христа і є трьома його діяннями: слово, служіння і молитва.
«На початку Євангеліє сказано, що Ісус вийшов з синагоги. Це було місце, де віруючий люд Старого Завіту, після того, коли вони не могли іти на принесення жертви до Єрусалиму, але щоб люди мали нагоду збиратися разом слухати Слово Боже, всюди по країні поставали синагоги. Ісус Христос очевидно на початку своєї діяльності іде до синагоги, де пояснює Святе Писання, звіщає благовість спасіння своєму народові. Він розуміє і знає, що у Божому Слові запорука спасіння його народу. Тому Він проголошує істину про Боже Царство», — сказав апостольський екзарх, вказуючи на важливість Божого Слова для життя людини.
«Так як батьківські повчання не завжди є приємними на слух для дитини, так і Боже Слово є вимогливим, закликає до праці та до зміни. У кожному слові батька чи матері міститься великий дух любові, бажання добра для своїх дітей. Але більше добра криється у кожному Божому Слові. Навіть, коли воно важке і вимогливе, коли нас до чогось закликає і від нас вимагає, то воно просякнуте безконечною Божою любов’ю, силою і світлом. Народ, який керується Божим Словом у своєму житті, не заблукає на манівцях історії. Наш український народ 1035 років тому обрав Ісуса Христа як свою дорогу, правду і життя. І він намагається жити Божим Словом. Інколи впродовж історії за вірність Божому Слову наш народ платить високу ціну, але не відступає від Божої істини, бо знає і вірить, що Боже Слово є найміцніша основа для побудови свого особистого, родинного, суспільного і державного життя», — пояснив проповідник.
Три діяння Христа: служіння
Потім владика Богдан, звертаючи увагу вірних на присутність Ісуса у родинному домі апостола Петра, представив цінність служіння, яке приносить радість і будує спільноту.
«Державу будуємо ми всі і побудова держави відбувається через віднову української родини. Це в родині виростають свідомі, відповідальні, чесні, порядні українці та українки. У родині дитина отримує з молоком матері все, що її творить як громадянина цієї держави. У родинному домі зароджується покликання до служіння одне одному, коли батьки вчать долати егоїзм і самолюбство та кажуть ділитися тим, що дитина має», — мовив архиєрей.
А потім єпископ пригадав спогад з дитинства, коли його бабуся вчила своїх онуків ділитися яблуками зі сусідами, щоб навчити дітей служити і ділитися, а в тому віднаходити радість.
«Тому Ісус іде до родини, але бачить що у родині є недуга — теща апостола Петра хворіє. Вона є бездіяльна, унерухомлена — лежить прикута до ліжка. Ісус вливає у її життя нову силу і теща почала їм служити. Ось постава здорової людини — служіння, яке приносить правдиве щастя. Все решта: егоїзм, самолюбство, використовування інших в глибині душі приносить гіркоту і розчарування, роздратування і претензії. Тільки той, хто служить, зазнає правдивої радості і правдивого щастя. І цього хоче нам Господь, і тому Він кличе наслідувати Його у служінні, бо Він прийшов не щоб Йому служили, але послужити і віддати своє життя за багатьох», — наголосив проповідник.
«Ми сьогодні дякуємо за всіх, хто нам послужив і служить у нашому житті, хто служить для нашої української держави — нашим захисникам, які є військовослужбовцями. Слово „служба“ міститься у покликанні кожної людини. Навіть слово міністр означає „служитель“. Інколи вони забувають про це і тому народ страждає, коли немає добрих провідників служителів, які хочуть йому щиро послужити, а не визискують його і грабують. Служіння — зміст життя Ісуса і зміст життя християнина, і кожного чесного, порядного українці та українки», — сказав владика Богдан.
Три діяння Христа: молитва
А відтак архиєрей відкрив джерело Божественної сили Слова Ісуса — молитву, яка також є джерелом успішності Його служіння.
«І ми сьогодні хочемо молитися за наш народ, за нашу Батьківщину, за її захисників, за всіх поранених, за полонених, за внутрішньо переселених осіб, і за тих, хто в розсіянні на поселеннях перебувають. Молитися за наших вірних, які перебувають під тимчасовою окупацією, за всіх, хто носить у серці українську ідентичність і свідчить про неї перед цілим світом, свідчить, що Україна стоїть. Як каже наш Блаженніший: „Україна бореться, Україна молиться“ — і в цьому є джерело існування та кращого буття нашого народу, джерело його відродження і утвердження», — сказав апостольський екзарх.
«Нехай Господь вислухає нашу молитву, нехай скріпить наших захисників, нехай дарує мудрість нашим провідникам. Нехай вилиє олію свого милосердя на наші духовні, душевні і тілесні рани та зцілить їх. Нехай благословить нас усіх своїм небесним миром», — мовив на завершення своєї проповіді владика Богдан.
А після Літургії єпископ разом з духовенством і вірними помолились панахиду за загиблими захисниками України і всіма тими, хто невинно загинув у війні з російськими окупантами.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ