«Ми воскресаємо, бо відзначаємо в молитовній пам’яті тих, які заступили цей радіоактивний попіл», — владика Йосиф Мілян

23 квітня 2019

У Патріаршому соборі Воскресіння Христового у м. Києві відбувся вечір пам’яті, присвячений 33-ій річниці техногенної екологічно-гуманітарної катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції.

«Ми воскресаємо, бо відзначаємо в молитовній пам’яті тих, які заступили цей радіоактивний попіл», — владика Йосиф Мілян

«Ми воскресаємо, бо відзначаємо в молитовній пам’яті тих, які заступили цей радіоактивний попіл. Зупинили цю техногенну катастрофу не тільки над Україною, а над цілим світом. Тому вічна їм пам’ять і молимо у Всевишнього Бога їм вічної радості та воскресіння разом з ним», — наголосив 23 квітня 2019 року Преосвященний владика Йосиф Мілян, єпископ-помічник Київської архиєпархії, у Патріаршому соборі Воскресіння Христового, під час концерту-реквієму до 33-ї річниці Чорнобильської трагедії.

Звертаючись до присутніх Архиєрей зазначив: «Україна платить жертвою крові впродовж століття. Тридцять три роки минуло від Голгофи України, що сталася під „Зіркою Полин“ — Чорнобиль. Нас знову розп’яли, але той, хто готовий бути розп’ятим із Богом — у третій день воскресне. Якщо розпинаємо свої гріхи, свій негатив, якщо слідуємо за Ним і хочемо бути завтра кращими — обов’язково воскресне дух, ідея, свобода і народ».

Зазначимо, що вже 18 рік поспіль Всеукраїнська громадська організація «Асоціація „Афганці“ Чорнобиля» разом з Національним педагогічним університетом ім. Михайла Драгоманова запрошують всіх небайдужих вшанувати Чорнобильську трагедію.

Довідка

26 квітня 1986 року о 1:23 ночі інженери вимкнули подачу струму до окремих систем реактора № 4 ЧАЕС, щоб випробувати, як працюватиме реактор у разі втрати живлення. Втім, інженери не знали, що реактор уже був нестабільний.

Вимкнення струму сповільнило роботу турбін, які подавали на реактор воду для охолодження. У меншій кількості вода стала швидко випаровуватись, що призвело до підвищення тиску всередині реактора. Коли працівники зрозуміли, що відбувається, і спробували відключити реактор, було вже надто пізно.

Паровий вибух зірвав дах реактора, відкривши повітрю його активну зону. Двоє працівників загинули одразу, а вітер роздмухав пожежу, що палала десять днів. Хмари радіоактивного диму й пилу рознесло по всій Європі.

Поки з реактора ширився смертоносний дим, до нього поспішали перші ліквідатори.

У 134-х ліквідаторів діагностували гостру променеву хворобу; 28 із них померли протягом кількох місяців і щонайменше 19 — у наступні роки.

Ця зона охоплює не лише українську, а й білоруську територію. Має площу понад 4 тисячі квадратних кілометрів — це більше ніж подвоєна площа Лондона. Мешканців усіх населених пунктів у радіусі 30 км від АЕС евакуювали і переселили без дозволу на повернення.

Але про околиці зони відчуження швидко забули; через кілька місяців після аварії їхні мешканці тихенько повернулися додому.