«Ми можемо бути близько Бога, але не мати віри», — владика Йосафат Мощич

10 серпня 2020

У дев’яту неділю по Зісланні Святого Духа владика Йосафат Мощич у телепередачі «Недільне благословення від єпископа», яка виходить на регіональному телеканалі ТВА, роздумує над євангельським уривком про порятунок потопаючого Петра.

«Ми можемо бути близько Бога, але не мати віри», — владика Йосафат Мощич

Владика Йосафат наголошує на Петровому бажанні отримати досвід спасіння: Петро каже: «Господи, якщо це ти, скажи слово, і я на твоє слово піду по воді до Тебе». Ісус відповів: «Добре, Петре, ходи». Мало мати людську волю, а ще потрібна Божа воля на цю справу. І ось Божа воля була, щоби Петро отримав цей досвід ходіння по воді. І Петро, який боявся, відважно стає на розбурхане море і йде по воді до Ісуса Христа. Як тільки погляд тримав на Ісуса, то ішов по воді. Як тільки відвернув його, зосередився на сильному вітрі, високих хвилях, на обставинах, які склалися з ним і спільнотою — він почав сумніватися, втратив віру і почав топитися.

Прагнення спасіння

Петро кричав: «Господи, рятуй мене Ти!». Хоча він був добрим плавцем, професійним рибалкою, та й учні могли кинути засоби для порятунку, Петро не бажав рятуватися ні власною силою, ні за допомогою апостолів. Він хотів, щоб Ісус Христос, який був дуже близько, врятував його. Хотів отримати досвід спасіння. «Господи, або ти мене рятуєш, і я ставлю все життя на Тебе, або нікуди не йду і не буду спасатися». Христос подав йому руку, витягнув, і вони двоє разом пішли по воді до човна — роздумує єпарх.

«У нашому житті так само бувають ситуації, які немов ці хвилі, вітер намагаються нас потопити. І ми можемо бути близько Бога, але не мати віри і тонути. Тому сьогодні просімо Господа: „Рятуй мене, додай віри, подай руку, так як Ти Петрові подав“. Обставини надто сильні, ситуація надто складна, човен нашого життя є вже некерованим», — зазначає єпископ Чернівецький.

Човен серед хвиль — це образ Церкви

Далі владика Йосафат розмірковує над присутністю Господа у наших спільнотах: «Образ човна серед хвиль противного вітру — це завжди образ Церкви, яка в цьому світі пливе проти течії, проти вітру. Але як тільки у човен входить Ісус Христос, то стає повний штиль, спокій. Просімо Господа увійти ще раз в цю Церкву, яку заснував, у якій присутній, але можливо ми своєю поведінкою, нерозумом відігнали Його. Аби повернувся у наші спільноти, сім’ї, громади, парафії, єпархії. І в цій ситуації, яка є зараз у світі з хворобою, хай Господь порятує людство, яке взиває „Господи, допоможи нам, хочемо отримати досвід спасіння“.