«Молімося за наших лікарів!» — владика Богдан Дзюрах

22 березня 2020

Це вони сьогодні — чи не найбільша «група ризику», а при цьому вони добровільно, керуючись любов’ю, «приймають вигляд слуги», щоб оточити хворих, страждаючих, знедолених осіб своєю увагою, опікою і фаховою допомогою. Нехай Всемилостивий Господь послужить також їм! Нехай оточить їхніх рідних своєю опікою і заступництвом, а їм самим сторицею винагородить за цей їхній акт жертовної божественно-людської любови!

«Молімося за наших лікарів!» — владика Богдан Дзюрах

«Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною. Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе» (Мр 8, 34–35).

Можна багато говорити і довго заглиблюватися у кожне слово цього нинішнього Євангелія, пояснюючи, що то означає «спасти свою душу», «зректися себе самого», «взяти на себе свій хрест». Втім, остаточно йдеться про одне: Ісус у нинішньому Слові Божому, закликає кожну людину відважно обирати життя, схоже на Його, бо в цьому криється наш справжній порятунок і спасіння. Невипадково, в українській мові «слідувати за кимось» є синонімом до «наслідування» прикладу того, за ким крокуємо. То ж, закликаючи іти за Ним, Ісус запрошує нас наслідувати Його у Його відданості Богові і ближньому, навіть якщо ця відданість вимагає самовідречення, жертви і страждання. На таку відданість здатна лише любов — безкорислива, безумовна, беззастережна, — любов, якою полюбив нас сам Господь Ісус, і до якої Він робить здатними нас самих — силою і благодаттю Святого Духа, що Його вливає в наші серця.

Живучи і діючи у силі і благодаті Святого Духа, Воплочений Син Божий залишив нам приклад саме такої божественно-людської любові, яка долає самолюбство, страх за себе, егоїстичне прагнення рятувати себе самого, та відкривається до іншого, щоб похилитися над ним і послужити йому милосердною любов’ю. Про цю любов, яку нам об’явив Господь Ісус, св. Павло в Посланні до Филипян говорить так: «Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж — хресної» (Флп 2, 6–8). Хоч Він міг уникнути смерті на хресті, Ісус, все ж вибрав досконалу вірність Отцеві і людині, солідаризуючись із тими, хто страждає, над ким нависла перспектива смерті, кого відкинули, забули, занедбали, проігнорували.


І навіть в годині власного вмирання, Ісус думає не стільки про себе, скільки про інших: про свою матір, про свого улюбленого учня, в якому бачив кожного із нас, про страждаючого поруч на хресті розбійника, врешті-решт — про своїх розпинателів. Така любов, хоч мала ще пройти крізь брами смерті, не могла затриматись в її лабетах. Вона ще перед смертю містила в собі зародок воскресіння і світло вічного життя, яке засяяло із гробу нашого Спасителя. Збагнути мудрість Хреста Господнього означає збагнути мудрість цієї Божої любові, якою ми покликані наповнити наші власні кроки і рішення, і таким чином дозволити, щоб вже на цьому світі над нами зійшло світло вічного життя і Воскресіння.

Кілька днів тому мені розказали про такий випадок: В одній з лікарень Західної України медперсонал готують до можливого напливу хворих на коронавірус, у випадку, якщо обласна інфекційна лікарня буде вщерть заповнена. Керівництво лікарні запропонувало медикам старшого віку і тим, хто має малих дітей, написати заяву, на основі якої вони будуть звільнені від обов’язку доглядати і лікувати важко хворих, щоб не наражати самих себе на небезпеку. Одна молода лікарка, мати 3-річної дитини, прийняла рішення не писати такої заяви, а залишатися на своєму посту разом із іншими колегами по фаху, рятуючи здоров’я і життя хворих, що поступатимуть до їхньої лікарні. Я переконаний, що у такому рішенні цієї молодої лікарки ішлося про щось набагато більше, ніж тільки про вірність «клятві Гіппократа». У цьому рішенні проявилася відповідь лікарки-християнки на нинішнє запрошення Христа Спасителя: «Хто хоче врятувати своє життя, той його погубить. А хто погубить своє життя задля мене і задля Євангелія, той його спасе». Молімося за наших лікарів, за всіх працівників медичної сфери, які у ці важкі і драматичні дні для всього світу приймають часто непрості для себе рішення, посвячують своє здоров’я і ризикують своїм життям задля порятунку наших ближніх, нас із вами!


Це вони сьогодні — чи не найбільша «група ризику», а при цьому вони добровільно, керуючись любов’ю, «приймають вигляд слуги», щоб оточити хворих, страждаючих, знедолених осіб своєю увагою, опікою і фаховою допомогою. Нехай Всемилостивий Господь послужить також їм! Нехай оточить їхніх рідних своєю опікою і заступництвом, а їм самим сторицею винагородить за цей їхній акт жертовної божественно-людської любови! Нехай укріпить усіх нас в Своїй любові, яка здолає страх, тривогу, самолюбство і байдужість, даруючи усім нам зцілення душевне і тілесне — силою чесного і животворящого Хреста Господнього. Амінь.

† Богдан Дзюрах,
Секретар Синоду Єпископів УГКЦ

Персони

Дивіться також

Живе Телебачення Мукачівська греко-католицька єпархія Релігійно-інформаційна служба України Український Католицький Університет Офіційний сайт Ватикану Новини Ватикану Consilium Conferentiarum Episcoporum Europae