«Місце пам’яті, молитви і перестороги», — владика Богдан Дзюрах на молитві в колишньому концтаборі
11 травня владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії, очолив панахиду в меморіальному комплексі на місці колишнього концтабору в Дахау. Після молитви українці, які прийшли вшанувати пам’ять усіх, хто загинув у цьому концтаборі, під проводом історика Дмитра Злепка запізнали трагічне життя в’язнів і систему роботи цього табору.
«Стоїмо на місці, яке просякнуте людським стражданням, людською кров’ю, людськими сльозами. Сьогодні прагнемо, щоб Божа благодать торкнулася цього місця», — розпочав проповідь єпископ до присутніх на молитві українців, як повідомила пресслужба екзархату.
Далі апостольський екзарх поринув у минуле, згадуючи наслідки злодіянь фашистського й комуністичного режимів. «Фашистський та комуністичний режими були винуватцями цього страшного злочину проти Бога і людства. На жаль, засудженим став лише один режим. І в тому жахітті, яке огорнуло всю Європу, найбільшою жертвою стала Україна. І саме весною, коли християни святкують Пасху Господню — перемогу над пеклом, над гріхом, у 1945 році в Європі знову запанував мир. Ми нині зібрані тут як діти цього народу, який багато постраждав у Другій світовій війні і для якого закінчення тої війни ще не означало визволення від тоталітаризму. Сьогодні також конвульсії червоного режиму Україна відчуває на своєму тілі та своїй душі», — сказав архиєрей.
«Цими днями ми спогадуємо Вознесіння Господнє, говорячи про небо, яке є там, де правда Божа і любов. Стоячи тут, ми також усвідомлюємо, що пекло теж недалеко. Пекло інколи може просякнути людську дійсність. Там, де є ненависть, брехня, гріх і смерть, там виявляє свою присутність пекло. Але Христос сходить до пекла і перемагає його. Це є джерелом нашої надії сьогодні і це запорука нашої перемоги завтра», — мовив проповідник.
Далі у слові владика Богдан окреслив трьома словами значення цього концентраційного табору для сучасної людини, називаючи його місцем пам’яті, молитви та перестороги.
«Без Божої сили наш народ і Церква вже б давно перестали існувати. А те, що ми є, — це вияв Божої присутності та Його дії між нами. І пам’ять про це зберігаємо та хочемо передати нашим дітям. Ця вічна пам’ять Божа має бути з’єднана з пам’яттю народу і тоді він буде непоборний», — наголосив владика Богдан.
«Це місце пам’яті є також місцем молитви, де ми хочемо їм сказати, що вони не забуті. Ми сьогодні, в молитві єднаючись із Богом, огортаємо їх тоді. Бо молитва має дію не лише сьогодні чи на майбутнє, але має свою благодатну дію в минуле», — сказав український єпископ.
Говорячи про пересторогу, владика Богдан показав злочинні наслідки непокараного комуністичного режиму, який нині окуповує територію України і вбиває українців. «Це місце є місцем перестороги. Цивілізований світ завжди повторював: „Ніколи більше…“, і раптом посеред ХХІ століття це „ніколи більше“ знову з’явилося на східних рубежах Європи. Там з’явилося пекло, яке було переможене в 1945 році. Але злочин не був названий по імені, не був спокутуваний, а тому далі продовжуватиме свою руйнівну силу», — сказав проповідник.
«Маємо сприймати теперішню війну як заклик до глибокого іспиту сумління, щоби зрозуміти, де Європа і світ змарнували нагоду, щоб не допустити цього злочину. Те, що переживає сьогодні український народ, є свідченням того, що зло не було покараним. Ми хочемо миру, але наші сусіди повторюють злочини, які робили їхні режими. Буча, Ірпінь, Маріуполь — це все їхнє „повторєніє“. Але ми молимося, щоб Господь Бог виявив свою силу над силами зла, і ми просимо Господа, щоби Він подолав пекельні сили російського агресора», — мовив на завершення владика Богдан.
Варто додати, що блоки № 26, 27, 28 і 29 були місцем, де перебували священники. Кожен з таких уміщав до 600 людей. На сьогодні завдяки праці історика Дмитра Злепка ідентифіковано 25 українських священників.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ