Люди надії: в УКУ презентували книги про Патріарха Йосифа Сліпого та владику Любомира Гузара

16 листопада 2024

У Бізнес-школі УКУ відбулася презентація двох книг — «Жити переможно: Школа Патріарха Йосифа Сліпого» та перевидання збірки бесід владики Любомира Гузара з підприємцями «Де скарб Твій…».

Люди надії: в УКУ презентували книги про Патріарха Йосифа Сліпого та владику Любомира Гузара

Участь у презентації взяли: Софія Опацька, проректорка УКУ, деканка-засновниця Бізнес-школи УКУ та одна з упорядниць видання; Олег Турій, проректор УКУ, історик і науковий редактор книг; Анатолій Бабинський, науковий співробітник Інституту історії Церкви УКУ, викладач УКУ; Андрій Рождественський, викладач Бізнес-школи УКУ, СЕО Центру лідерства УКУ, бізнес-консультант; Тарас Василишин, співзасновник та керівник Digital Agency Panem, випускник програми Key Executive MBA 2024 Бізнес-школи УКУ. Модераторкою заходу була Вероніка Саврук, керівниця відділу інформації та маркетингу УКУ, одна з упорядниць видань. Про це розповідає пресслужба Бізнес-школи УКУ.

«Обидві книги — про людей надії, саме тієї, яку ми в УКУ прагнемо підтримувати, навіть коли її важко зберігати. У складні часи ми повинні бути тими, хто вірить, і приклад цих видатних особистостей є натхненням для нас», — зазначила Софія Опацька.

Софія Опацька

Книга «Де скарб Твій…»

У книзі «Де скарб Твій…» зібрано відповіді колишнього предстоятеля УГКЦ, світлої пам’яті Патріарха Любомира Гузара на запитання підприємців під час зустрічей дискусійного клубу «Бізнес-Credo», що їх організувала Бізнес-школа УКУ. Теми цих зустрічей — завжди актуальні питання моралі та цінностей в особистому й діловому житті, загалом у державі та в суспільстві. Дві зустрічі були присвячені 150-літтю від народження митрополита Андрея Шептицького, зокрема — його посланню «Як будувати Рідну Хату?».

Софія Опацька та Олег Турій

«Книга, з алюзією на євангельське „Де скарб твій?“, передає не лише слова Блаженнішого Любомира про митрополита Андрея Шептицького, а й бажання Блаженнішого, щоб ми з нашими напрацюваннями, знаннями, спадкоємністю і причетністю до цієї традиції ділилися нею з якомога ширшим колом людей, а особливо тими, які, здавалось би, не в першу чергу зацікавлені. Адже це діалог двох геніїв, двох людей колосального масштабу мислення та горизонтів. Одне з наших завдань тут, в Українському католицькому університеті — це відчути себе причетними до цієї великої, багатої спадщини таких гігантів та титанів, яких породила наша земля, наш народ і наша Церква», — підкреслив під час презентації Олег Турій.

Книга «Жити переможно: школа Патріарха Йосифа Сліпого»

«Жити переможно: школа Патріарха Йосифа Сліпого» — книга спогадів і рефлексій митрополита Бориса Ґудзяка про Патріарха. Тут зібрані особисті спогади з дитячих та юнацьких років про перші зустрічі з Патріархом, враження від спілкування з ним під час навчання в Українському католицькому університеті в Римі, а також осмислення його особистості та діяльності крізь призму власного життєвого досвіду й сучасних викликів.

У книзі Йосиф Сліпий постає перед читачем не лише як церковний лідер, науковець, багатолітній незламний в’язень радянської системи, а також як відважний управлінець, який у складних і несприятливих обставинах будував, відновлював, збирав і творив команди та проєкти, які після його смерті не лише вистояли, а й розвинутися.

Анатолій Бабинський

Під час презентації Анатолій Бабинський розповів про період, коли Йосиф Сліпий повернувся із заслання до Риму. За його словами, поява Патріарха у Римі у віці 71 рік після 18 років радянських таборів сприймалася як очікування спокійного завершення життєвого шляху. Папа Іван XXIII, просивши про звільнення, уявляв, що Йосиф Сліпий доживе останні роки серед семінаристів. Однак його повернення стало початком нової важливої місії. Патріарх приєднався до Церкви на Заході, яка на той час вже мала розвинену інфраструктуру з єпископськими конференціями та фінансовою стабільністю.

«Через довге відлучення від Церкви йому було складно повністю адаптуватися до сучасної богословської думки. Але він став не просто лідером української діаспори. Він був взірцем для дуже багатьох людей, які також звернули на нього увагу. І жоден з єпископів, які на той момент жили на Заході і добре розуміли добре західну культуру, не могли запропонувати те, що запропонував він, проживши 18 років в ГУЛАГу», — наголосив Анатолій Бабинський.

Софія Опацька порівняла те, що робив Патріарх Йосиф Сліпий, зі світом стартапів: «Засновники стартапів часто вірять у свою ідею, коли інші сумніваються. Відомий принцип fake it until you make it (вдавай поки не вдасться — ред.) якраз і описує цей процес — віру в успіх всупереч обставинам, яка була в Сліпого».

Вона зауважила, що Патріархові не вірили, бо він був чоловіком у віці, який чверть життя провів у засланні. А він наполягав, що радянська система приречена. Він готувався до того дня, коли буде можливість повернутися до Галичини, надрукувавши молитовники, щоб роздати їх людям.

Спадщина патріарха Йосифа Сліпого та блаженнішого Любомира Гузара для України сьогодні

Під час заходу учасники презентації поділилися своїм досвідом та ідеями про те, як спадщина Патріарха Йосифа Сліпого та митрополита Андрея Шептицького може слугувати джерелом натхнення для сучасних лідерів.

«І Спіпий, і Шептицький для нас є прикладом того, як глибока віра і певна відважна „нахабність“ можуть привести до великих змін. У такій спільноті як УКУ ми підтримуємо один одного і разом йдемо до мети, тоді як ці люди діяли на самоті. Однак вони не втратили віри на шляху свого покликання. І цей приклад особливо цінний для нас», — наголосила Софія Опацька.

Тарас Василишин, випускник Бізнес-школи УКУ

Випускник Бізнес-школи УКУ Тарас Василишин зазначив, радянська система зробила багато, щоб ми не знали своїх моральних авторитетів, лідерів. Тому сьогодні надзвичайно важливо досліджувати та відкривати їхню спадщину.

«Зараз ми починаємо глибше розуміти роль митрополита Шептицького, який мав величезний вплив не тільки як церковний діяч, а й як ініціатор соціальних і економічних проєктів. Його ініціативи, такі як „Маслосоюз“ та кредитні установи, об’єднували громаду та сприяли підприємницькому розвитку, надихаючи людей ставати господарями. Ці принципи залишаються актуальними й сьогодні. Сучасний український бізнес став голосом України у світі, формуючи партнерські відносини з іноземними клієнтами. Проте важливо також підтримувати партнерство всередині команди, як це робили видатні українські лідери минулого. Спираючись на досвід Шептицького і Сліпого, ми бачимо, що принцип позитивної суми, де об’єднання зусиль і талантів підсилює результат, є ключовим для успіху. Лише через згуртованість, підтримку і розвиток партнерських відносин можна досягти стійкого прогресу, як у бізнесі, так і в суспільстві», — зазначив Тарас Василишин.

Андрій Рождественський, СЕО Центру лідерства УКУ зауважив, попри значні відмінності в стилях лідерства, митрополит Андрей Шептицький та Патріарх Йосиф Сліпий об’єднувалися у спільному баченні й візіонерських ідеях. Спочатку здавалося, що їхній стиль є продовженням один одного, але, як зауважив владика Борис, їхні підходи до лідерства були дуже різними. Відмінності формувалися під впливом долі та життєвих обставин: Шептицький, із фокусом на спільноті й кооперації, значною мірою передбачав соціальні принципи, які стали важливими для України десятиліття потому. Тоді як Сліпий був вимушений працювати в умовах суворої ізоляції, що посилювало його індивідуальний підхід.

«Шептицький бачив на багато років уперед, розвиваючи прогресивні ідеї кооперації, принципу нульової суми та економічної самоорганізації українців, які на початку минулого століття були дуже прогресивними. Сліпий також мав вражаючу візію, яка часто сприймалася оточуючими як надто амбітна чи навіть божевільна. Його сила духу дозволяла йому реалізовувати своє бачення, попри сумніви з боку інших. Їх єднала віра, візіонерське мислення та смиренність, але у підході до колаборації між ними відчувалася різниця. На відміну від Шептицького, який сприяв розбудові спільнот, Сліпий схилявся до централізованого підходу через свій досвід у таборах, де в ізоляції доводилося покладатися лише на власні сили», — зазначив Андрій Рождественський.

За словами Софії Опацької, сьогодні українці як країна, як нація та як особистості переживають непростий процес переосмислення своєї історії.

«Ми ще не встигли донести цей досвід світові. Одним із викликів для нас, як університету, є допомогти іншим зрозуміти Росію в її імперських проявах. Адже світ часто сприймає її по-іншому, не відчуваючи глибини українських історичних ран. Водночас, щоб пояснити велич та внесок таких лідерів, як Андрей Шептицький чи Йосиф Сліпий, важливо дати світові контекст того, що відбулося з Україною у ХХ столітті. Як передати ці важкі сторінки так, щоб молода постмодерна людина, яка живе в умовах комфорту й стабільності, не відчула це лише як надмірну драму, а зрозуміла масштаби й значення нашої боротьби?», — зауважила Софія Опацька.

Олег Турій наголосив, сьогодні важливо розглядати постаті Андрея Шептицького та Йосифа Сліпого в ширшому контексті боротьби між тиранією та демократією, свободою та неволею.

«На Заході іноді забувають про ці протистояння, але нові виклики — зростання популізму, неофашистських тенденцій у Європі, хаос у Сполучених Штатах, а також цинічна пропаганда ненависті з боку Росії, — формують осі зла з іншими диспутіями і тоталітарними режимами. У колах, де ми комунікуємо з партнерами, вже відчутний тривожний сигнал. Вони починають розуміти глибину небезпек, що загрожують демократичному світові, та важливість повернення до засадничих принципів свободи», — поділився своїм досвідом Олег Турій.