Комісія УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я закликала до пітримки і супроводу жінок, які втратили своїх ненароджених дітей

ЗВЕРНЕННЯ

Патріаршої комісії у справах душпастирства охорони здоров’я

У неділю після Різдва Христового в Українській Греко-Католицькій Церкві ми звертаємо особливу увагу на переживання і біль матерів, які втратили своїх ще ненароджених дітей.

Образ дітей, вбитих Іродом у Вифлеємі та його околицях, звертає увагу на тиху трагедію втрати дитини, яку переживають матері в нашому суспільстві, незалежно від причин такої втрати: чи через природні причини, чи через тиск оточення, страх, а навіть і, здавалось би, усвідомлене рішення.

Жінка, яка стала «матір’ю всіх живих» (пор. Бут.3,20), зі своєї природи покликана прийняти в себе життя, розділити його з іншою маленькою особою, яка зростає всередині її організму, щоб після місяців відділити маленьку людину від себе, ростити і, врешті, відпустити остаточно для самостійного життя.

Трагедія на початку цього шляху залишає глибокий слід в душі матері, яка часто не може подолати її наслідки протягом навіть десятків років.

Народження Ісуса Христа відбувається посеред непевності і небезпек, бо люди теж хочуть відібрати життя у нього, а його у Матері. Свята родина стає біженцями в чужому краю, світло Різдва затьмарює страшна тінь смерті невинних дітей, людська злоба перевершує всі кордони, бо готова нищити життя в зародку, тільки щоб нібито захистити несхитність законів і влади. Євангелист Матей згадує слова пророка, пов’язуючи їх із вифлеємською трагедією, а одночасно із страждаючими матерями, в яких жорстоко відібрали дітей: «В Рамі чути голос, плач і тяжке ридання: то Рахиль плаче за дітьми своїми й не хоче, щоб її втішити, бо їх немає» (Мт. 2, 18).

Особиста трагедія кожної матері, яка знає, що в неї була дитина, але вона не змогла взяти її на руки, обняти, поцілувати, а навіть дати ім’я, не може залишатися осторонь турботи святої Церкви. Адже незбагненне таїнство зародження нового життя — неперевершений Божий задум, його свята воля і покликання, яке приносить людині щастя і надає смисл. І тільки у своєму Божественному Провидінні Він один може зберігати знання і смисл всього, що стається із людиною, включаючи і болючі втрати її життя.

Згадуючи страждаючу під хрестом Божу Матір, свята Церква стає поряд із матерями, які з будь-яких причин втратили своїх дітей і несуть тягар смутку і сумніву у своєму житті, щоб поступово, крок за кроком, відкривати їм двері безмірного Божого милосердя та помножувати надію, яка ніколи не осоромить, бо всі ми покликані у Бозі поєднатися у велику родину у вічності.

У цю ж неділю Церква нагадує священнослужителям, ченцям і черницям, та всім вірним про прихований тривалий біль матері та закликає до співчуття, співучасті, а також до актів допомоги і милосердя, щоб макі матері не залишилися на самоті. Важливою ділянкою діяльності Церкви є Місія «Рахиль» — програма для лікування наслідків втрати ненародженої дитини. У ній працює ціла мережа фахівців — священників, черниць, психологів, психотерапевтів, медичних капеланів, волонтерів — які супроводять травмовану внаслідок втрати ненародженої дитини особу через духовні розмови, психотерапію та психологічний супровід, а також через кількаденні духовні вправи — реколекції.

Під час війни теж згадуємо всіх матерів, які з болем оплакують втрату своїх синів і дочок, що віддали життя за волю і незалежність України. Сьогодні і кожного дня єднаймося у молитві за всіх стражденних, щоб слава виголошувалася Богу во вишніх, а на землі настав мир людям доброї волі.

Христос народився!

МОЛИТВА

Пресвята Діво і Мати, Маріє! Дякуємо Тобі за Твоє смирення перед таїнством Божого задуму на спасіння людського роду. Враз із цим як Матір просимо Тебе стати дієвою допомогою для кожної матері, у лоні якої — життя. Нехай спокуса швидкоплинних і непевних дочасних комфортів перед нелегкими викликами материнства не затьмарить ума тих, кому дано спастися через народження дітей, перебуваючи у всілякій побожності і благочесті. Нехай биття серця ще не народженої їхньої дитини під їхніми материнськими серцями додасть їм мужності і сили, появляючи природну слабкість жіночої статі грізним острахом проти злочинного замислу богоненависного людиновбивці — диявола.

Пресвята Богородице, нетлінний цвіте людства, заступництво і покрове християн, моли Бога за нас!