СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиКардинал Канталамесса: Бог не залишить за злом останнє слово
У своїй першій науці з нагоди Адвенту, Проповідник Папського дому зосередився на кількох аспектах, пов’язаних з міжрелігійною дійсністю, наукою та викликами історії.
«Великі двері, які людина може відкрити чи зачинити для Христа, лише одні, і вони називаються свободою. Однак вони відкриваються трьома різними способами, або відповідно до трьох різних типів рішень, які ми можемо вважати багатьма дверима: віра, надія та милосердя», — зазначив на початку першої проповіді з нагоди Адвенту кардинал Раньєро Канталамесса, яку він виголосив 2 грудня 2022 року, у присутності Папи та інших працівників Римської курії в залі Павла VI. У ній він зосередився на перших з трьох дверях віри, які описує книга Діянь Апостолів — «відчинив поганам двері віри» (Ді 14,27). Про це повідомляє українська редакція «VaticanNews».
Невидимі стежки спасіння
Проповідник Папського дому зазначив, що з приходом Христа стався стрибок у якості віри, адже йдеться вже не про загальну віру в Бога, а про віру в Христа, який народився, помер і воскрес за нас. «Тут постає дуже актуальне питання. Якщо віра, яка спасає, — це віра в Христа, як ми повинні думати про всіх тих, хто не має можливості повірити в Нього?», — запитував кардинал Канталамесса, відзначаючи потребу враховувати складну багатоманітність релігій. «У Бога є більше способів спасіння, ніж ми можемо вважати. Він установив „канали“ своєї благодаті, але не був ними зв’язаний. Одним із таких „надзвичайних“ засобів спасіння є страждання. Після того, як Христос взяв його на Себе і відкупив, це також, по-своєму, є універсальним таїнством спасіння», — зауважив проповідник, виокремлюючи спогадування Церквою дня убитих Іродом Невинних Немовлят у Вифлеємі, навіть якщо вони й не підозрюють, що страждають за Христа. Тому ми віримо, що всі ті, хто спасається, спасаються заслугами Христа (пор. Ді 4,12). «Одна справа, однак, стверджувати універсальну необхідність Христа для спасіння і зовсім інша — стверджувати універсальну необхідність віри в Христа для спасіння», — підкреслив кардинал Канталамесса, вказуючи при цьому на потребу проповідувати Євангеліє кожному створінню (Мк. 16,15). На його думку, міжрелігійний діалог не протистоїть євангелізації, але визначає її стиль, є частиною євангелізаційної місії Церкви.
Наукові відкриття як можливість для збільшення віри
Відтак Проповідник Папського дому розповів про деякі виклики у сфері науки. Розповідаючи про телескоп, який був запущений у космос 25 грудня 2021 р. та зумів передати нові унікальні зображення Всесвіту, він сказав, що наукові відкриття не повинні зменшувати можливість віри, а збільшувати її, наголошуючи, зокрема, на словах псалмоспівця «Небеса оповідають славу Божу, і діло рук Його проголошує твердь небесна» (Пс 19,2). «Бог хотів дати нам відчутний знак своєї нескінченної величі через неосяжність Всесвіту та знак своєї „невловимості“ через найменшу частинку матерії, яка, навіть досягнувши її, — запевняє фізика — зберігає свою „неокресленість“», — вказав кардинал Канталамесса. Він додав, що безмежні простори Всесвіту є можливістю для християн сказати радше не те, що все це створив Бог, а підкреслити віру в те, що „все було створено Христом і для нього“ (пор. Кол. 1, 16), що „ніщо, що постало, не постало без нього“ (Йо. 1, 3).
Особа Христа як відповідь віри
Проповідник закликав до мужності виявляти свою віру, стикаючись із науковими відкриттями. «Віруючі не страуси. Ми не ховаємо голову в пісок, щоб не бачити. З кожним ми поділяємо збентеження перед багатьма таємницями та протиріччями всесвіту: природної еволюції, історії, самої Біблії… Проте ми можемо подолати збентеження з впевненістю, сильнішою за всі невизначеності: достовірність особи Христа, Його життя та Його слова. Повна і радісна впевненість не є першою, а приходить після віри. Інакше віра втратила б свою цінність і заслугу», — наголосив кардинал.
Віра серед випробовувань історії
«Віра є єдиним критерієм, який може змусити нас справедливо ставитися не тільки до науки, але й до історії», — продовжив проповідник, зауважуючи, що Бог не розгадує загадку історії, але просить нас довіряти Йому та Його справедливості, незважаючи ні на що. Він сказав, що зовсім не йдеться про припинення випробовувань, наводячи наївну віру деяких в те, що після т. зв. «Холодної війни» настане тріумф демократії. Ця теза була болісноспростована майбутніми подіями, зокрема, війною в Україні. На думку кардинала Канталамесси, йдеться не про припинення випробувань у житті праведника, а про збільшення його віри. «Історія — це безперервна боротьба між добром і злом, злими, які перемагають, і справедливими, які страждають. Стабільну перемогу добра над злом можна знайти не в самій історії, а поза нею», — підкреслив Проповідник Папського дому, додаючи, що ситуації можуть вийти з-під контролю людей, але не Бога. Він продовжив, що коли людина зустрічається з багатьма ситуаціями насильства, голоду, жорстокості у світі, то шукає відповіді у Бога. «Божа відповідь залишається незмінною: ті, чиє серце не є вкоріненим у Богові, піддаються песимізму і обурюються, тоді як праведник житиме вірою і знайде відповідь у своїй вірі. Він зрозуміє, що мав на увазі Ісус, коли перед Пилатом сказав: „Царство Моє не від світу цього“ (Йо 18, 36)», — сказав кардинал Канталамесса. Він зауважив, однак, що Бог не залишить за злом останнє слово.
Могутня зброя Церкви
«Перший суд — недосконалий, але на очах у всіх, віруючих і невіруючих — уже відбувається зараз, в історії. Доброчинців людства, які працювали для прогресу своєї країни і миру в світі, згадують з пошаною і благословенням від покоління до покоління; ім’я тиранів і злочинців протягом століть продовжує супроводжуватися презирством і докором», — зауважив проповідник. У цій ситуації, Церква, на його думку, має стати на бік бідних, слабких, жертв, тих, хто несе тягар кожного нещастя і кожної війни. Кардинал Канталамесса сказав, що віра є зброєю Церкви, яка живе нею, подібно до слів пророка Авакума (пор. Ав 2,4). «Деякий час тому Рим перестав бути caput mundi (столицею світу), але повинен залишитися caput fidei, столицею віри. Не тільки ортодоксальності віри, але також інтенсивності та радикальності віри», — зазначив проповідник, наголошуючи на передачі віри.
