СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви#Ісповідники віри. Отець Омелян Горчинський — Слуга Божий, який дбав про виховання молоді та відроджував Львівську семінарію
Як добрий пастир, отець все своє життя віддав для ревного служіння своєму народові і засвідчив мученичою смертю на 66-му році життя 27 липня 1954 року, не зрадивши вірності Христовій Церкві.
Отець Омелян Ґорчинський народився 25 листопада 1888 року у м. Тернополі. Навчається Омелян у гімназії у Тернополі, а згодом навчається у Католицькому університеті у Лювені (Бельгія), який закінчує у листопаді 1910 року захистом праці, «Справа католицьких університетів та Товариств» («Der kath. Universitäts-Verein in Salzburg.»). В 1911 році в часописі «Нива» публікує цю працю головною тезою, якої була проблема співвідношення віри та розуму та феномен атеїзму як виклику вірі. Всіма силами отець старався усвідомити свій народ, піднести духовний рівень знань, відкрити очі на Божу Істину і ніколи не опускати рук у боротьбі, а у великій надії на Бога вірити що правда переможе. «Віра є корінем доброго, є підставою моралі, є основою добра загального; викоріненє єї з сердець других грозить руіною духовою одиниць, загалу, грозить катастрофою суспільного ладу».
У 1911 році Слуга Божий отримав священичі свячення, молодий душпастир зарекомендував себе добрим проповідником. Свою душпастирську діяльність провадив у Духовній семінарії у Львові, будучи її віце-ректором. В ті часи відбувалися Велеградські Унійні Конгреси під проводом митрополита Андрея Шептицького, який своїм богословським знанням і загальною освітою захоплював усіх, вказуючи на страшну злобу церковного роздору, і того всього лиха, що іде вслід за роздором, отже й ніяка жертва не повинна бути завелика, щоб привернути церковну єдність. Отець Омелян Горчинський був учасником Третього Велеградського Конгресу, який відбувся 27–29 липня 1911 року [1].
Однією з найважливіших проблем для Слуги Божого було моральне виховання молоді, тому отець сам працює і заохочує всіх священників. І в «Богословії «висловлює велику вдячність о. д-р Івану Фіголю, за його працю „Екзорти на неділі і свята шкільного року“. Автор, катехит і професор української гімназії у м. Станіславові, подає цілий ряд способів, як дістатися до душі і серця молоді. Отець заохочує до дальшої праці у такому напрямі. Був катехитом вселюдних шкіл у Жидачеві та сотрудником при церкві Успіння Божої Матері у Львові.
Занепад богословської освіти в період Першої світової війни та в повоєнний час викликав потребу відновити богословську науку. Це стало спонукою для створення богословського наукового осередку, яким стало богословське наукове товариство у Львові (БНТ), у якому отець Омелян Горчинський був головою філософсько-догматичної секції з 1923 по 6 червня 1933 року.
Отець Горчинський не забував також і про семінаристів Львівської греко-католицької духовної семінарії. За часів ректорату Йосифа Сліпого в семінарії щорічно проходили восьмиденні реколекції. Отець часто сповідав, коли був день реколекційної сповіді. Отець не тільки пише свої праці і статті в часописах, опрацьовує устави, а також своїми проповідями, живим словом промовляє до свого народу.
За традицією українського народу на Зелені Свята організовували походи на кладовища, щоб «вшанувати пам’ять наших Незабутніх». Отець підтримує цю традицію своєю присутністю і виголошує проповідь на Личаківському кладовищі [2].
В 1932 році бере участь у величавому святі на Маківці. В часописі «Мета» в статті «Там, де вони впали» автор підкреслює, що «осередною точкою Божої хвали була проповідь о. дир. Горчинського зі Львова. Це одна з тих проповідей, які будують Україну, бо вносять до українських сердець Бога, а в стіни церкви й на амвон вони вносять Україну» [3]. В 1935 році на Маківці вже було ювілейне святкування, 20-ліття пам’ятних боїв Українських Січових Стрільців. Отець Горчинський також брав участь і виголосив глибоку змістом проповідь. На цьому святі було понад 10.000 учасників, які прийшли віддати поклін героям за волю України [4].
В листопаді 1933 року Львівська духовна семінарія урочисто святкувала 150-літній ювілей. Стан нашої церкви перед заснуванням Духовної семінарії був дуже занедбаний, і власне вона стала світильником, що просвітила увесь край. З її мурів вийшли тисячі священників, кілька єпископів і митрополитів, навіть кардинали. Тому цей день першого листопада став великим днем в історії Галицької Землі. Того дня ректор семінарії, о. д-р. Йосиф Сліпий з отцями ректорату відправили в семінарській церкві торжественну Божественну Літургію. По Заамвонній молитві «виголосив проповідь колишній префект і віцеректор семінарії, о. рад. Омелян Горчинський. І як завжди проповідь почалась словами великого пророка Єзекиїла, а далі отець поєднував з подіями того часу. „150-літня минувшина Духовної Семінарії… воскресає… щоб вщепити трояке зерно, яке має розростися у прекрасний колос життєздатности. Потрійне зерно, одним з них — це зерно лучности… з почином минувших поколінь. Минувші покоління — це „рід тих, що шукають Тебе, що хочуть бочити місце Твоє“ (Пс.24, 6). Вони справді були тими, що шукали Бога, що високо держали прапор віри, любови Христа і ближніх, прапор любови батьківщини, прапор вірности Христової. Сповнивши це… голосять вам заповіт: коли хочеш бути звершеним „іди, і ти роби так само“ (Лк. 10, 37)“ [5]. Проповіді Отця Омеляна Горчинського, як знаменитого проповідника дійсно розбуджували людські душі від духовного сну байдужості, легкодушності і лінивства. Цілий ряд проповідей було надруковано в часописах „Сівач“.
Слуга Божий був парохом Успенської церкви у Львові, а згодом митрополит Андрей Шептицький призначив його до катедри Св. Юра.
18 червня 1939 року на Святоюрській горі святкували великий ювілей митрополита Андрея Шептицького — 40-ліття єпископського служіння. І в цей день перед св. Літургією Митрополит поставляє новоіменованих крилошан Митрополичої Капітули, серед яких і о. Горчинського, сотрудника Успенської церкви у Львові. Цей ювілей відсвяткували дуже торжественно, сердечно і з великим підйомом духа. Народ тисячами спішив на Святоюрську гору, щоб подякувати милосердному Богу і «віддати свій поклін Тому, що 40 літ, наче Мойсей, веде свій нарід до Обіцяної Землі». В останньому часі був крилошанином і парохом катедри св. Юра.
У кінці червня 1941 року енкавеесівці вивели о. Омеляна разом з іншими крилошанами на святоюрське подвір’я, поставили їх «под стєнку» лицем до стіни та сказали, що будуть розстріляні, а після кількох годин такого знущання їх випустили. В часі ліквідації УГКЦ на Галичині був відважним її оборонцем. Тому енкавеесівці заарештовали о. Омеляна засудившй на 10 років вивезли в Комі АССР (Воркута.) Багато років страшних знущань в тюрмах і на засланні в далекому Сибірі пережив отець Омелян Горчинський. Як добрий пастир, отець все своє життя віддав для ревного служіння своєму народові і засвідчив мученичою смертю на 66-му році життя 27 липня 1954 року, не зрадивши вірності Христовій Церкві. Похований на ст. Потьма.
Пам’ять праведника буде вічна лихої слави він не злякається!
Нехай життя посвяти Слуги Божого Омеляна кріпить нас у дорозі служінню Богу і Україні!
Посилання:
[1] «Світильник істини.» Видання Українського Католицького Університету ім. св. Климента Папи. Частина перша. Торонто 1973 рік. Ст. 550.
[2] Часопис «Мета «1931 рік Ч. 13 ст. 7 «Зелені Свята у Львові 1931 «
[3] Часопис «Мета «1932 рік Ч. 32 ст. 7 «Там, де вони впали. «, Ч.31 ст. 7 «Свято на Маківці «
[4] Часопис «Мета «1935 рік Ч. 32 ст. 3 «Маківка «.
[5] «Світильник Істини». Частина перша. Торонто 1973 рік. Ст. 385. Часопис «Нива» 1934 рік Т. 29 ч. 6–7 «Проповідь в храмі Св. Духа».
За матеріалами Постуляційного центру УГКЦПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
