«Христос переміг — і ми переможемо»: Великоднє послання єпископа Дмитра Григорака

ВЕЛИКОДНЄ ПОСЛАННЯ

владики Дмитра Григорака, єпископа Бучацької єпархії

Всесвітлішим, всечеснішим і високопреподобним отцям,
преподобним монахам і монахиням,
дорогим братам і сестрам

(Марка 16, 6)

Христос Воскрес!

Час невпинно пливе сотні і тисячі років, наповнений безліччю різних подій. Іноді він наче стискається до кількох років, місяців, днів і хвилин, а саме тоді, коли стаються дуже важливі і доленосні події. Може бути навіть мить, яка визначає долю майбутніх століть. Сьогодні звертаємо свій погляд на найважливішу подію всіх часів і народів, котра радикально змінила хід історії всього людства і, що важливо, продовжує надалі змінювати світ. Ми вдивляємося в ті вирішальні три дні Господньої Пасхи: у страждання, смерть і Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа, в які вирішувалася доля людства — відкуплення і спасіння людського роду. Перед цим були три роки невтомних подорожей Господа дорогами Святої Землі, неустанне проголошення Доброї Новини про Царство Боже, тисячі чудесних зцілень і надприродних діянь, звільнень від демонів і навіть оживлення кількох померлих. І ось події стиснулися в кілька днів. У квітну неділю вигуки «Осанна!», а через чотири дні — «Розіпни!». Далі бичування, кров, терновий вінець, важка, понад людські сили, хресна дорога, розп’яття, години невимовних страждань, довгі хвилини агонії на хресті і мить смерті, яка стала Його перемогою всякого зла.

Мить, яка принесла спасіння всьому людському роду. Хрест — знаряддя ганебної смерті — став знаряддям спасіння та виявом безмежної любові Бога.

Потім — мить Воскресіння — перемога над смертю, яка виявила всій Вселенній всемогутню непереможну силу Бога.

Все це Бог передбачив ще до створення світу. У Його задумі смерть не стала крапкою, а Воскресіння не стало завершенням діянь Божого Сина. Господь зволив Свою Пасху — перемогу у страстях, смерті і Воскресінні — утривалити і продовжити у безкровний спосіб до кінця віків. У таїнственний спосіб Він продовжує здійснювати Свою Пасху в безкровній жертві під час Божественної Літургії у святій Євхаристії, в якій Він перебуває у повноті, щоб причащати нас Своїм розп’ятим і воскреслим Тілом.

«Чиніть це на мій спомин» (Лука 22, 19). «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі. Хто тіло моє їсть і кров мою п’є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня» (Iвана 6, 54–56).

Другий Ватиканський собор проголошує, що Євхаристія є джерелом і вершиною життя Церкви, якої Господь — невидимий глава, а вона — Його видиме Таїнственне Тіло. Саме у Церкві і через Церкву Христос продовжує перемагати всяке зло, яке ще не є остаточно знищене і яким, на жаль, переповнений світ. Світ намагається розчинити Церкву в собі і спотворити її на свій образ і подобу. Але Церкву — Таїнственне Тіло Христа — не здолати. Бо неможливо перемогти Того, Хто вже переміг всяке зло на Хресті. Він безнастанно продовжує Свої переможні діяння через неї.

Триває Пасха людства: Господь продовжує виводити людство з рабства гріха і смерті до свободи і повноти життя з Богом. Всі християни є учасниками цієї вселенської Пасхи. Ми покликані свідчити світові про славні діла Божі в наш час, голосити правду нашої віри і чинити діла любові, щоб дозволити Христові уповні діяти через нас. Хоча сили зла, як завжди, протидіють, пропагують гріхи, сіють страх, смерть, поширюють брехню. Але не біймося, бо з нами переможець — Воскреслий Господь. «Та бадьоріться, я бо переміг світ» (Івана 16, 33).

Йти за Христом без хреста неможливо, але й нести хрест без Христа теж неможливо. Тому Господь несе з нами наш хрест, особливо тоді, коли нести його є понад людські сили. Ми, українці, даємо сьогодні переконливе свідчення світові, що Воскреслий Господь не перестає діяти в наш час. Ми є свідками і учасниками великих Божих діянь сьогодні.

Вісімдесят років тому нашу Церкву заборонила комуністична влада. У нас забрали храми, нас катували, вбивали, засилали в Сибір, забрали все, що могли, але не змогли забрати віру.

Сотні років український народ різні вороги намагалися знищити фізично, морально і духовно: забороняли мову, хотіли позбавити нас пам’яті про наше коріння, стирали нашу національну ідентичність як тільки могли, і теж не змогли нас здолати.

Прийшов час, і Господь воскресив Церкву, яка стала сильною як ніколи раніше, і поширилася на весь світ.

Він також воскресив Україну, нашу державу, зробив наше ім’я відомим на весь світ.

Вся наша історія, а особливо останнє десятиліття, яскравий приклад діянь Господа в житті нашої Церкви і народу. Період Революції Гідності приніс доленосні для України події, що стиснулися в три зимові морозні місяці стійкості і в останні три дні Майдану, позначені жертвами героїв Небесної Сотні та перемогою повсталого народу. Тринадцятий рік ми протистоїмо в рази численнішому ворогу, а з них п’ятий рік тримаємо удар повномасштабної агресії. Наша стійкість, яка вражає і дивує світ, це відповідь Бога на неспровоковану військову агресію.

Наша стійкість, боротьба, наші жертви, кров і сльози пробуджують світ, стукають до сердець і сумлінь мільйонів людей. Людство вступило в період глибоких глобальних змін. Господь продовжує Своє діло спасіння, триває вселенська Пасха, яка почалася на Голгофі і довершиться у повноті в кінці віків. Триває також Пасха України — перехід до нового життя з Богом. Бог веде нас через вогонь війни. Ми знаємо, що Він веде нас до перемоги, хоча не знаємо, коли і як це звершиться в майбутньому. Але ми чітко знаємо, що маємо робити сьогодні: вірити, молитися, боротися, єднатися, тримати фронт і тил та всіма своїми силами допомагати нашим воїнам-героям, на плечах яких лежить відповідальність за життя і майбутнє не тільки України.

Нашому поколінню випала честь бути свідками і учасниками Божих діянь в ці переломні часи історії України і світу. Важливо не пропустити час нашої пасхи: наші дні, години і хвилини, в які Господь хоче здійснити її з нами і через нас.

Дозвольмо ж світлу Христового Воскресіння проникнути у кожну зранену душу, щоб зцілити її та наповнити силою йти до кінця. З Христом ми пройдемо цю хресну дорогу і з Ним неодмінно здобудемо наше воскресіння у вільній державі.

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!