СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Хрест — осолода серед гіркоти»: проповідь Блаженнішого Святослава у свято Воздвиження чесного і животворного Хреста Господнього
Проповідуючи у день свята Всемірного Воздвиження чесного і животворного Хреста Господнього, 14 вересня 2024 року, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав пригадав старозавітню подію осолоди гірких вод Мер під час виходу Ізраїля із Єгипетської неволі, підкресливши, що сьогодні саме Хрест Господній осолоджує гіркоту наших днів.
З цієї проповіді Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава ви дізнаєтеся:
- яким чином Господь Бог втамував спрагу зневіреного і втомленого ізраїльського народу у пустині?
- як Хрест Господній допомагає нам сьогодні серед гіркоти наших днів?
- у чому виявляється гіркота українського народу у цей час війни?
- що значить сьогодні поклоняти і вшановувати Христовий Хрест?
«Я бо Господь, твій цілитель»
(Вих. 15, 26)
Всечесніші та всесвітліші отці!
Преподобні брати і сестри!
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні святкуємо велике християнське свято — Всесвітнє воздвиження чесного і животворного Хреста Господнього. Це свято повертає нас до дуже важливої історичної події Христової Церкви IV століття. Сьогодні наші очі скеровані до Єрусалиму. Імператор Костянтин, який бачив на небі знак своєї перемоги, шукає Хрест, на якому був розіп’ятий наш Спаситель. Віднаходить Хреста Господнього матір імператора. І архиєрей високо підносить, воздвигає, возносить це чесне і животворне Древо перед очима всього зібраного народу.
Бог втамовує спрагу ізраїльського народу
Щоб зрозуміти, що ця подія означає в житті християнина третього тисячоліття, прислухаймося до голосу Божого слова, до Священного Писання, яке Церква читає цього дня. Вчора на Вечірні ми слухали читання з книги Виходу (15, 22–16, 1), яке розповідає про один із періодів історії ізраїльського народу, коли він прямував від рабства до свободи. Ізраїльтяни прийшли втомлені, спраглі до місця, яке звали Мера, сподіваючись відновити свої сили. Вони побачили воду, яка своїм виглядом збуджувала ще більшу спрагу, але була гіркою, непридатною до споживання. Люди почали нарікати на Бога і на Мойсея, бо їхні сподівання видалися їм марними. І що робить Бог? Він вказує на одне дерево. Мойсей бере це дерево, занурює його у воду, і вона стає солодкою, придатною до пиття. Це дерево перетворює не тільки склад води, а й ситуацію зневіри на момент відновлення сил.
Далі в цьому біблійному уривку читаємо, що там, при осолоджених водах Мери, Господь Бог дав своєму народові закон і суд, пояснивши, що ізраїльтяни змогли відновити сили не через природні властивості дерева, а через те що Він є джерелом їхньої сили. Це Бог втамовує спрагу, дарує свободу і можливість до неї дійти, зцілює серед зневіри, воскрешає серед смерті, підносить втомленого та надихає знеохочених. Там Він начебто по-новому об’являє своє ім’я: «… Я бо Господь, твій цілитель. Коли ти… дотримуватимешся всіх Його установ, ані одної з тих недуг, що я навів був на Єгипет, не наведу на тебе: Я є Господь, який тебе відновляє і зціляє, дарує Тобі життя» (пор. Вих. 15, 26).
Гілліс Мостаерт, Мойсей добуває воду з скелі
Розп’ятий Господь є нашою осолодою серед гіркоти
Ця подія цікаво звучить сьогодні, коли ми часто не розуміємо, що означає поклонятися Хресту Господньому. Ми дивимося не так на гіркі води Мери, як на власне гірке сьогодення. Як кажуть біблійні тексти, ці води є символом нашого життя. Ці події ми переживаємо в контексті воєнного лихоліття. Наші щодення болі й духовні пошуки подібні до гірської річки тут, у Татрах, яка нас виснажує, потоки якої не втамовують нашої спраги, а навпаки, збільшують її. Що може втамувати нашу спрагу, відновити наші сили? Звідки взяти силу волі, щоб боротися далі, не опускаючи рук?
Як колись біля Мери, так і сьогодні, у це свято, Господь Бог вказує нам на древо, яким є Його Хрест. Саме на Хресті, як ми чуємо в сьогоднішньому Євангелії, Він відкрив джерело нової води. Коли один із воїнів проколов списом Христові бік, з нього «потекла негайно ж кров — і вода», як каже нам євангелист Іван (19, 34). Це на Хресті розп’ятий Господь сьогодні є нашою осолодою, це Він перетворює гіркоту нашого життя на джерело віднови нашого духа і стійкості. Це рани розп’ятого Спасителя здійснюють слова пророка Ісаї: «Та Він наші недуги взяв на себе, Він ніс на собі наші болі… і Його ранами ми вилікувані» (53, 4–5)!
Поклоняючись Хресту, ми занурюємо це новозавітне древо життя в гіркі обставини нашого сьогодення і завдяки йому п’ємо цю осолоджену воду Таїнств Христової Церкви. Перемінені й осолоджені води Мери в пустині були лише провіщенням і прообразом цього джерела нашої сили, відкритого нам через древо чесного і животворного Хреста.
Зцілення, яке походить від Хреста
Народ України вповні відчув усю гіркоту земного життя під час війни. Сьогодні наш народ виснажений, вичерпаний. Багато українців кажуть, що в них опускаються руки і настає зневіра. Як і при гірких водах Мери, народ нарікає і на Бога, і на владу, на нездатність сучасних політиків зупинити агресора. Але в це велике свято Церква вказує нам на дерево, яке дасть осолоду. Це сам Господь відкриває нам джерело сили серед бурхливих потоків нашого гіркого земного життя!
Тому ми сьогодні виставляємо посеред храму чесний і животворний Хрест Господній. Цілуючи його, ми начебто занурюємо в нього особисте життя. З цього дерева походить наше зцілення і відрада, відроджується наша віра у стражденного і воскреслого Спасителя та повертається радість у Дусі Святому, відновлюється стійкість і надія, що веде до свободи. Це нам Господь каже сьогодні з Хреста: «Я є Господь, твій цілитель»! А ми Йому, поклоняючись, відповідаємо: «Хресту Твоєму поклоняємося, Христе, і святе воскресіння Твоє славимо»! Амінь.
Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви
