СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиЄпископ Богдан Дзюрах у #ДорогоюНадії: 19. Пророк Єремія: Посеред болю і плачу — не втрачати надії
У своєму духовному роздумі апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії владика Богдан Дзюрах звертається до образу біблійної Рахилі — матері, що плаче за своїми дітьми, — аби провести паралель із болем українських матерів, які сьогодні оплакують втрати війни. Єпископ розмірковує над силою Божого Слова, що здатне дарувати надію навіть у найглибшому горі, та закликає народ шукати розради у вірі, молитві й пасхальній надії воскресіння.
Пророк Єремія, огортаючи очима духа долю свого народу, який у його часи переживав тяжке вигнання, згадує постать прадавньої Рахилі — дружини патріарха Якова, матері Йосифа і Веніямина. В її образі він вбачає узагальнений символ усіх матерів Ізраїлю, які в різні часи оплакують трагічні втрати й страждання свого народу: «У Рамі чути плач і голосне ридання — це Рахиль плаче за своїми дітьми і не хоче, щоб її потішили, бо їх немає» (Єр. 31, 15).
Справді, як можна потішити й розрадити матір, яка оплакує своїх дітей, убитих лютим ворогом? Які слова знайти, щоб відновити у її серці надію? Напевно, людських слів замало. Лише Боже Слово може дати справжню розраду і силу — навіть перед обличчям найстрашніших трагедій — не втрачати надії.
Пригадуючи біль старозавітного Божого народу, думкою серця линемо до околиць міста Наїн. Там Ісус, будучи в дорозі зі Своїми учнями, зустрів похоронну процесію: зболена мати-вдова йшла за нарами, на яких несли бездиханне тіло її єдиного сина. Син Божий зупинився, зворушився в глибині серця й сказав до жінки: «Не плач!» (Лк. 7, 13). Тільки Він міг сказати це саме ТАК — не як заклик змиритися з неминучим, а як слово, що несе обітницю життя.
Можливо, багато хто тих днів також казав жінці «не плач» — як вираз співчуття, зболений жест у безсиллі. Але у вустах Ісуса ці слова мали інший зміст: вони були благовістю надії, пасхального світла, прийдешнього воскресіння.
Бо саме в Ньому звершиться перемога над джерелом смерті й тління — над гріхом. У Його пасхальному таїнстві звершиться Божий план спасіння, і відновиться надія для всього людства.
Сьогодні українська Рахиль — многостраждальна українська мати — оплакує своїх дітей, своїх синів і дочок, «бо їх немає»:
немає, бо загинули на фронті;
немає, бо насильно депортовані;
немає, бо розсіяні по світу…
Разом з усіма українськими матерями, дружинами й сестрами несемо наші сльози й наш біль до Бога — лише від Нього очікуючи розради та неомильної обітниці спасіння. Нехай Господь промовить і до нас словами Свого пророка Єремії й оновить у нас Свого Святого Духа — Духа надії і життя: «Годі тобі вже ридати та голосити, хай очі твої сліз не проливають! Є бо нагорода за біль твій, — слово Господнє, — вони повернуться з ворожої країни. Є ще надія для потомства твого, — слово Господнє, — діти твої повернуться у свої границі» (Єр. 31, 16–17).
Молитва
Боже розради і надії!
Посеред болю і страждань, яких ми нині зазнаємо,
навідайся до нас і зміцни нас Твоїм Духом.
Даруй нам силу вірити, надіятися, любити!
Пречиста Діво, співчутлива Мати,
що знаєш, як ніхто, страждання українських матерів,
візьми нас усіх під свій покров,
зігрій Твоєю ніжною любов’ю і віднови нашу надію —
на спасіння, на відродження, на мир! Амінь.
† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії
Локації
Персони
Владика Богдан ДзюрахАпостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії, Член Постійного Синоду УГКЦ
