Екзарх Луцький Йосафат Говера взяв участь у перепохованні жертв НКВС у Дубні
8 жовтня 2019 року на кладовищі у місті Дубні відбувся скорботний захід «Коли ви вмирали, вам дзвони не грали» і поминальне богослужіння з приводу перепоховання жертв НКВС, закатованих у червні 1941 року в Дубенській в’язниці.
Пошукові роботи на території колишньої тюрми були розпочаті цього року за ініціативи Дубенської міської ради. Роботи проводили фахівці комунального пошукового підприємства «Доля» Львівської обласної ради. Під час ексгумації були виявлені останки двадцяти дев’яти тіл. Загалом, за різними даними, у Дубенській тюрмі в червні 1941 року розстріляли близько п’ятисот п’ятдесяти осіб.
Серед загиблих — представники різних релігійних конфесій і національностей. Віддати данину пам’яті невинно убитим прийшли представники влади та громадськості, військовослужбовці, представники місцевих осередків політичних партій і громадських організацій, установ та підприємств, небайдужі дубенчани та гості міста. Чин похорону, у співслужінні із священнослужителями ПЦУ, УГКЦ, РКЦ, очолили архиєпископ Рівненський і Острозький ПЦУ Іларіон Процик, екзарх Луцький УГКЦ Йосафат Говера та декан Рівненського деканату Луцької дієцезії РКЦ Владислав Чайка.
На завершення поминального заходу присутні вшанували всіх загиблих хвилиною мовчання, поклали квіти до могили та запалили лампадки. На пам’ять про розстріляних в’язнів під звуки Державного гімну України пролунав військовий салют. Душі невинно вбитих жертв тоталітарного режиму нарешті знайшли вічний спокій.
Довідка
Винищення в'язнів в Дубно у червні 1941 — масові розстріли органами НКВС та НКДБ політичних в'язнів у Дубенській в'язниці № 2 протягом 24-25 червня 1941 року. Відповідно до радянських документів призначалось до страти 320 політичних в'язнів. 24-25 червня 1941 року в Дубенській в'язниці № 2 було вбито і поранено понад 230 в'язнів. За німецькими документами та свідченнями було страчено понад 400 в'язнів, як по політичних так по інших статтям. Згідно з публікаціями у липні 1941-го у бельгійській пресі та «Краківських вістях» у Дубенській в'язниці № 2 було вбито 527 осіб.
Державна в'язниця Дубна розташована в південно-східній частині міста. В'язниця побудована на території колишнього млина. Після пожежі в млині, поляки використали рештки фундаменту і на ньому, за рішенням польської влади, було розпочате будівництво однієї з найбільших в'язниць у Польщі. Будівництво розпочалось у кінці 1935 року. Будівництво було завершене, але 17 вересня 1939 року Дубно дісталась Радянському Союзові. Радянська влада завершила будівництво. В чотирьох кутках зведеної кам'яної стіни побудували дерев'яні, охоронні вишки для автоматників, контрольно-пропускний пункт. З грудня 1939 року в'язницю використовували як збірний пункт для засуджених, яких депортували на тривалі примусові роботи в Сибір.
У в'язниці, в основному, утримували політичних в'язнів, за винятком деяких осіб, арештованих за запізнення на роботу, несвоєчасну сплату податків тощо. Засуджених за кримінальні злочини утримували в в'язниці в м. Крем'янець. Поляки з обох сторін в'язниц побудували дві каплиці для в'язнів, які радянська влада перетворили на місцеві клуби для своїх чиновників. Стара стіна, що оточувала в'язницю, була заввишки приблизно 4,5 метри. Вікна були оснащені потужними гратами. Скло зафарбоване, щоб в'язні не могли дивитись у вікно. В в'язниці був підвал, цокольний, 1-й і 2-й поверхи та водогін. Підлога викладена паркетом.
Дубенська в'язниця відома з початку 1940 року ще тим, що в ній було декілька камер, які заповнювала вода. Ці камери використовують для примусу до надання свідчень. У кожній з «водяних» камер був стілець. У нормальних умовах рівень води був таким, щоб вода діставала до щиколоток, якщо в'язень стане на стілець. Однак, у разі необхідності, рівень води встановлювалить на будь-якій висоті. Підготовку до надання зізнавальних свідчень в'язнями в такій «водяній» камері здійснювали впродовж 5-7 днів. Після чого в'язень або був готовий до надання зізнавальних свідчень упродовж цього терміну, або топився, або отримував важкі психічні і соматичні захворювання. Жінки також зазнавали тортур у «водяних» камерах.
Перед нападом 22 червня 1941 року, коли Німеччина здійснила напад на СРСР, станом на 10 червня 1941 року у в'язниці в Дубно біля 738 в'язнів. З них, засуджених 502, під слідством НКДБ — 106, під слідством НКВС — 47, за судами і прокуратурою — 83.[52][53] Протягом двох місяців перед зайняттям німцями Дубна в в'язниці перебувало 10 євреїв.[54][55]
Більшість звинувачувалася за статтею 54 Карного кодексу УСРР — контрреволюційна діяльність. Це учасники політичних партій, «Просвіти», «Сільського господаря»[56].
23 червня 1941 р. нарком державної безпеки Всеволод Меркулов видав наказ № 2445/М, в якому йшлося про терміновий облік усіх в'язнів у в'язницях та розподіл на тих, що підлягають депортації в концтабори ГУЛАГу, і тих, кого необхідно розстріляти. Того ж дня вийшов наказ начальника тюремного управління НКВС УРСР капітана державної безпеки Філіппова, який зобов'язував евакуювати в'язнів. Згідно з «Планом евакуації», депортації з Дубно області підлягало 738 в'язнів.
22 червня 1941 року в 4.40 Дубенська в'язниця № 2 НКВС м. Дубно була обстріляна з німецьких бомбардувальників «Хейнкель-111» ескадри KG55 «Greif», після чого весь особовий склад та наглядовий склад в'язниці був переведений на казармовий стан — згідно з доповідною запискою від 28 червня 1941 року начальника Дубенської в'язниці № 2 В. І. Манилюка начальнику тюремного управління УРСР Філіппову.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ