«Дякую Богові, що вклав в мої руки Хліб життя», — владика Андрій Хім’як

19 лютого 2023

«Слава Великому Богу, який полюбив мене, ще перед моїм зачаттям, який привів мене у світ і подарував мені добрих і люблячих батьків», — такими словами розпочав своє подячне слово нововисвячений єпископ-помічник Київської архиєпархії УГКЦ владика Андрій Хім’як на завершення своєї єпископської хіротонії.

«Дякую Богові, що вклав в мої руки Хліб життя», — владика Андрій Хім’як

Єпископська хіротонія єпископа-помічника Київської архиєпархії УГКЦ владики Андрія Хім’яка відбулася у Патріаршому соборі Воскресіння Христового в м. Києві у М’ясопусну неділю, 19 лютого 2023 року.

Наприкінці богослужіння владика Андрій звернувся до усіх присутніх із словами подяки. Перш за все, промовець звернувся до Бога, дякуючи Йому за дар життя, за Таїнства християнського втаємничення, через які Він увів у християнську спільноту, за те, «що кожного разу чекає мене з розпростертими обіймами в Таїнстві покаяння».

«Дякую Богові, що вклав в мої руки Хліб життя, яким годує мене і тих, хто зі мною молиться», — завершив свою подяку Богові єпископ.

Далі єпископ звернувся до членів Синоду Єпископів: «Дякую Богові, що покликав мене до єпископського служіння, а Синоду Єпископів за те, що визнали мене гідним єпископства і тепер приймаєте мене до свого грона. Перебуваючи у Вашому гроні, хочу спільно з Вами слухати Святого Духа і шукати Божої волі. Я був з вами щоправда вже багато років, але тепер це буття разом виходить на інший рівень співвідповідальності, але також — я в цьому переконаний братерської підтримки і братерського єднання, за що я Вам, дорогі Владики, наперед щиро вдячний».

Головними святителями стали Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав, владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії, та владика Степан Сус, єпископ Курії Києво-Галицького Верховного Архиєпископства. Таким чином, подальші слова були звернені саме до них.

Звертаючись до Блаженнішого Патріарха Святослава, він мовив: «Щиро прагну вірно служити Церкві і бути для Вас, Отця і Глави УГКЦ, нашого Батька та очільника Київської архиєпархії, підтримкою і добрим співпрацівником». А мовлячи до владики Йосифа Міляна, єпископа-помічника Київської архиєпархії УГКЦ, висловив сподівання на спільну ефективну співпрацю для добра архиєпархії та освячення повірених людей.

«Дорогий Владико Богдане, дякую Вам за понад 11-річний час буття разом у служінні Богові і людям, дякую, що багато навчився від Вас, а особливо дякую за досвід молитви і вміння бачити людину в потребі», — сказав владика Андрій, пригадуючи довголітній досвід спільного служіння із владикою Богданом Дзюрахом, апостольським екзархом для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії.

Окремо проповідник згадав і про владика Василя Медвіта, що зараз тяжко терпить недугу, і тому не зміг приїхати. Саме владика Василь розпізнав покликання теперішнього нововисвяченого єпископа і дав скерування на навчання до Львівської духовної семінарії, а після її закінчення — на навчання до Риму.

Подяку Святішому Отцеві Папі Франциску промовець склав на руки присутнього архиєпископа Вісвальдаса Кульбокаса, Апостольського Нунція в Україні. Натомість, виражаючи вдячність владиці Олександру Язловецькому, єпископу-помічнику Київсько-Житомирської дієцезії Римо-Католицької Церкви в Україні, він підкреслив: «Це видимий знак, що Католицька Церква дихає двома легенями, але огортає увесь український народ єдиним серцем Божої любови і живої віри, скріпленої кров’ю мучеників та ісповідників давніх і сучасних».

Єпископська хіротонія владики Андрія Хім’яка зібрала велику кількість духовенства та вірних із різних куточків України та світу. Подальші слова привітання і подяки були звернені саме до них.

Владика Андрій зацитував Томаса Мертона, зазначивши, що ніхто не є самотнім островом. «І я ним не є, бо маю на своїй життєвій дорозі багато чудових людей, які в різні періоди життя і в різних обставинах розділяли моє життя, а я — їхнє. Тому дякую Богові за кожного з них і за вас тут присутніх, і ношу Вас у моєму серці!» Насамперед у подяці проповідник згадав присутню на молитві велику родину: маму Ганну, сестру Галину із чоловіком Миколою та їхніх дітей — Юстину-Марію, Юрія, Михайлика, двоюрідних братів і сестер, хресних батьків — Антонія та Катерину, і вісім похресників, підкресливши, що є «багатодітним хресним татом». Також подякував усім вчителям і вихователям, які траплялися на життєвій дорозі — чи то у Львівській середній школі № 44 імені Тараса Шевченка, чи у Львівській духовній семінарії Святого Духа та Українському католицькому університеті, а чи у колегії Покрова Пресвятої Богородиці та Папському Східному університеті. Слова привітання також полинули до присутніх представників дипломатичного корпусу, зокрема послів Канади і Хорватії в Україні Лариси Ґаладзи і Аніци Джаміч.

«Хочу скласти подяку духовенству Київської архиєпархії, яке прихильно прийняло звістку про моє призначення, а сьогодні молиться в Патріаршому соборі чи на своїх парафіях, дбаючи про душпастирську опіку своїх вірних. Дорогі отці, дякую Вам за дотеперішнє братнє товариство і за Ваше ревне служіння, а особливо в умовах карантину та війни. Хочу й надалі бути Вашим братом у спільному служінні у винограднику Господньому, щоб разом могти зробити більше для добра Церкви і народу», — мовив нововисвячений архиєрей, пригадавши й про присутніх священників із різних єпархій та екзархатів та тих, кому із різних причин та обставин не вдалося приїхати. Серед них особливі слова вдячності були спрямовані о. Василеві Білінському, із яким підтримує тісні взаємини із 2006 року.

Окремо єпископ згадав і про богопосвячених осіб та співпрацівників у Патріаршій курії УГКЦ. «Щиро дякую Високопреподобним і преподобним сестрам, преподобним отцям і братам за Вашу молитву і ревне служіння, дякую за Вашу дружбу і спільнотного духа, дякую за кожну нагоду єднатися в молитві та час, щоб спільно випити горнятко чаю. Поручаюся Вашим святим молитвам, а Вам обіцяю мою молитву і підтримку», — сказав він.

«Дякую нашим збройним силам України, які вже майже рік боронять нашу землю від повномасштабної агресії Росії, і впевнений, що будуть це робити до цілковитої перемоги України, про що ми усією Церквою щоденно молимось до Господа», —

«Дякую багатьом приятелям і друзям, які чисельно прибули на мою хіротонію і сьогодні спільно молилися».

За словами нового єпископа-помічника Київської архиєпархії УГКЦ, у сьогоднішній молитві єднаємося ми, що живемо в цьому світі, з тими, що вже відійшли до вічності. «Сьогодні молюся за рідних, а особливо бабу Юстину, тата Михайла, який перед смертю казав, що він ще одного не дочекався на землі — побачити мене як священника. Тату, сьогодні ви мене бачите вже як єпископа, тому прошу у вас і подальшого заступництва за мене перед Божим престолом. Молюся за отців Ростислава Гладяка, Любомира Ржиського та Андрія Дикого, протодиякона Михайла, які вже відійшли до вічності, але залишили свій слід у моєму серці. Моя молитва лине до Господа за владику Юліана Гбура і Блаженнішого Любомира, біля яких я ще прислуговував під час богослужінь у соборі святого Юра, а після завершення мого навчання в Римі мав честь жити разом з Блаженнішим Любомиром».

Наприкінці владика Андрій Хім’як поділився своїми переживаннями, які супроводжували його під час прийняття єпископського служіння. Зокрема він розповів, що напередодні отримання вістки про призначення єпископом читав у Святому Письмі фрагмент 1 книги Самуїла, а саме 16 главу, де йде мова про помазання Самуїлом Давида, сина Ессея, на царя.

«Я свідомий того, що є багато достойніших за мене осіб, які могли б тут стояти, але Господь вказує на тих, на кого хоче. Я приймаю це помазання від Господа, але прошу в нього сили Духа, щоб він діяв у мені. А Вас усіх прошу про постійну молитву за мене! Поручаю себе і всіх Вам під материнський покров нашої небесної неньки, Пресвятої Богородиці. Пресвята Богородице, моли Бога за нас!» — мовив єпископ на завершення.

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ