СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Дух Різдва від Сходу до Заходу України»: український вертеп бере участь у щорічній виставці у Ватикані
Попри різні несприятливі обставини та виклики сучасності (війни, природні катаклізми, пандемії), Різдво та Воскресіння Ісуса дарують нам надію, що все погане мине, навіть якщо це й не сумісне із нашим сприйняттям реальності. Ця віра й рятує християн від розпачу, тривоги, негативних думок. Ми точно знаємо, що все подолаємо, коли Ісус щоразу народжується і воскресає в наших серцях.
Виставка «100 вертепів у Ватикані»
Цього року багато подій, як релігійних, так і загальносуспільних, було скасовано або ж перенесено в режим онлайн через коронавірусну хворобу. Попри це, у Ватикані сьогодні, 13 грудня, відбулося відкриття щорічної виставки вертепів з усього світу «100 вертепів у Ватикані», яка триватиме майже місяць. Її щорічну локацію дещо змінили, щоб уникнути масового скупчення людей. На противагу вже звичному для події місці проведення (Зал папи Пія Х при осідку Папської ради сприяння новій євангелізації), шопки розмістили на території колонади площі Святого Петра. Участь у події бере український вертеп авторства схимонахині Теодосії Полотнюк із Свято-Успенського жіночого скиту, що в с. Многопілля Донецького екзархату УГКЦ. Цей вертеп виготовлений із екоматеріалів (картон, папір, деревина, мох, глина, пісок, тирса, каміння).
До слова, виставка вертепів і головна ялинка міста-держави перетворили Ватикан на справжню різдвяну листівку, щоправда без снігу. Географія вертепів різноманітна і вони відрізняються між собою за майстерністю та ідеєю: починаючи з класичних шопок неаполітанської школи 700-х років і закінчуючи простими вертепами, які виготовили діти початкових шкіл або люди з обмеженими можливостями.
Український вертеп на виставці
Задум представити український вертеп вдалося втілити в життя за сприяння владики УГКЦ Іринея Білика, каноніка папської базиліки Санта Марія Маджоре, і п. Сергія Кульчицького, тимчасового повіреного у справах України при Святому Престолі. До цієї ініціативи долучилося багато людей доброї волі: ті, що допомагали монахині з матеріалами для виготовлення вертепу; водій, який, дізнавшись, куди прямує виріб, відмовився брати кошти за його транспортування; та інші.
Як відомо, монахиня-майстриня в грудні 2009 року, за підтримки п. Марії Генди і п. Іванки Кушнір, купила будинок у с. Многопілля на Донеччині, тоді ще на території Донецько-Харківського екзархату УГКЦ, де заснувала Свято-Успенський жіночий скит. Там і почала виготовляти вертепи. У 2014 році, коли розпочалися військові дії, с. Теодосія змушена була виїхати із Многопілля. Однак у березні 2015 року повернулася до Донецька і поселилася в недобудованому приміщенні поряд із катедральним собором. У цій недобудові вона мешкала два з половиною роки, а потім ще півтора року в підвалі. Це позначилося на здоров’ї монахині. Через хворобу їй довелося покинути Донбас, і вже два роки вона молиться й лікується в Зарваниці, а також продовжує займатися в келії улюбленою справою.
Люди із Многопілля, які бачили цей вертеп, кажуть, що він їм нагадує їхнє село. «Ми хотіли передати на Донбас наше коріння, традиції, і вже дещо нам вдавалося, якби не війна… Коли немає збудованого храму, як це часто буває на Сході країни, людей можна євангелізувати через фольклор і мистецтво, бо християнство також відображається в культурі та побуті», — розповідає майстриня.
Опис вертепу та історії його створення
Різдвяний витвір має вигляд великої дерев’яної скрині, яка відкриває нам справжнє вертепне дійство: тут і Пресвята родина, народження Божого Сина в хліву, українська хата з орнаментами, криниця, ставок, Карпати і зоряне небо Батьківщини.
Ось що розповідає авторка про свій задум: «У вертепі попереду українська хата, а позаду неї — хлів. У них прихилені двері. Так я хотіла показати, що люди, як колись, так й сьогодні, прибирають, прикрашають оселю, а Ісус часто залишається на задньому плані, як у вертепі. Дехто може відхилити двері для Нього, адже повністю відкрити Йому своє серце мало хто наважується… Мене про це багато хто запитував, оглядаючи вертеп, на що я відповідала: а ви впевнені, що Різдво Христа у вашому житті на першому місці? У композиції вертепу є прихований зміст, щоб спонукати людей замислитися над місцем Христа в їхньому житті».
Тож на передньому плані цієї роботи можна впізнати ліси українських Карпат, що на Заході Україні, а на задньому — село Многопілля, яке лежить на Сході нашої Батьківщини. Вертеп покликаний передати дух Різдва від Сходу до Заходу України і ознайомити з частиною багатогранної палітри української різдвяної традиції.
Різдво на Донбасі
Сестра Теодозія із приємністю згадує різдвяні вечори, які вдалося організувати в донбаському селі. Каже, що для місцевих людей українське Різдво було надзвичайним, бо вони до того часу, фактично, не бачили вертепних дійств, традицій. «Ми їздили з колядою, і це село Многопілля було її плацдармом. Тоді це була свіжа, неорана земля, а для людей усе, що відбувалося, було несподіваним. Ми готували Святу вечерю, приїздили різні люди із сусідніх сіл й містечок… — пригадує вона. — В одних із Святвечорів, у 2013 році, директорка сільської школи дозволила в шкільному фоє поставити парти і розмістити на них різдвяні страви. Отець Роман Вовк, тодішній сотрудник катедрального собору Покрову Пресвятої Богородиці УГКЦ Донецька, приїхав до нас, аби поблагословити нашу вечерю, поспілкуватися із людьми».
Виставку вертепів урочисто відкрив архиєпископ Ріно Фізікелла, президент Папської ради для сприяння новій євангелізації, за участю владики Діонісія Ляховича, екзарха для українців-католиків візантійського обряду, які проживають в Італії, та Сергія Кульчицького, тимчасового повіреного у справах України при Святому Престолі. Церемонія відбулася під акомпанемент українських колядок у виконанні учнів недільної школи при прокатедральному соборі Святої Софії в Римі та семінаристів Папської колегії святого Йосафата.
Виставка триватиме до 10 січня 2021 року. Вхід на виставку є безкоштовним.
За матеріалами Руслани Ткаченко для Департаменту інформації УГКЦПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
