Чернігівщина після окупації: що розповіли українці про «визволителів»
Священники УГКЦ відвідали звільнені від окупантів села Чернігівщини, щоб передати гуманітарну допомогу, підтримати місцевих мешканців та вислухати їхні історії про життя в окупації.
«Дуже великі бої в нас були. Хата три метри над дорогою, техніка як їде, хата отак-оно хитається і портрети зі стін падають. Страшно було. А вони як їздять, по чотири сидять зверху, зі зброєю. Ми тільки почуємо, як вони їдуть, швиденько ховаємося, тому що як попадешся на очі — що йому? Нажав на курок і все», — розповідає бабуся. Про це розповідає Департамент інформації УГКЦ.
Люди прожили в окупації майже місяць. «Визволителі» допитували та утримували в полоні місцевих чоловіків, шукали зброю. «Прийшли, зав’язали очі скотчем, наділи шапку на голову… Мені, братові, батькові, ще друзі мої жили в мене. Поставили на коліна всіх і давай над головою стріляти, питати, де оружиє», — ділиться своїм пережитим місцевий юнак. Його батька росіяни забрали в полон і утримували кілька тижнів. На щастя, чоловік зміг втекти, коли під час бомбардувань було пошкоджено будівлю, де його утримували.
Люди зі сльозами показують місця, де прямо на подвір’ях, під стінами будинків, росіяни встановлювали міномети, щоб обстрілювати дороги, показують уламки снарядів, осколки від бомб, розповідають, як обстрілювали їхні хати та як вони «у погребах двоє суток сиділи з дітьми. Діти всі з верхнього одягу місяць не роздягалися, бо постійно стріляли».
Священники УГКЦ передали місцевим жителям гуманітарну допомогу, підтримали їх добрим словом і спільною молитвою та обіцяли невдовзі повернутися із ще однією гуманітарною місією.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ