СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Бо Небесне Царство близько»: проповідь Блаженнішого Святослава у Неділю після Богоявлення
У Черкасах відбулася Божественна Літургія, під час якої Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав звернувся до вірян із проповіддю, присвяченою неділі після Богоявлення та Неділі Божого слова. У своєму зверненні він розкрив зміст євангельського заклику до покаяння, наголосив на силі Божого слова та провів паралелі між біблійним прикордонням Галилеї й історичною роллю Черкащини як духовного та культурного осердя України.
З цієї проповіді Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава ви довідаєтеся:
- у чому полягає головний зміст заклику Ісуса Христа «Покайтесь, бо Небесне Царство близько»?
- чому, за поясненням євангелиста Матея, Христос розпочинає свою прилюдну місію саме на прикордонні Галилеї?
- яким чином Боже слово визволяє людину з темряви?
- чому Боже слово є живою і творчою силою, а не лише написаним текстом Святого Письма?
- яке історичне й духовне значення Черкащини для формування української ідентичності?
«Покайтесь, бо Небесне Царство близько»
(Мт. 4, 17)
Всечесні отці!
Дорога наша черкаська родино, брати і сестри в Христі, які так численно сьогодні зібралися в цьому святому храмі!
Дорогі діти нашої Церкви в Україні і на поселеннях, які зараз з нами моляться за допомогою цієї живої трансляції! Сьогодні увага всієї нашої глобальної Церкви, усього світу звернена на Черкаси!
Дорогі наші діти, молоде, захисники України!
Христос народився!
Початок проповіді Ісуса Христа
Ми разом із вами переживаємо особливу мить, коли чуємо, що Господь Бог є близько до нас, що до нас наблизилося Його Небесне Царство. Ця неділя, яка називається неділею після Просвічення, неділею після Богоявлення, показує нам Ісуса Христа, який розпочинає свою привселюдну місію. Після хрещення в ріці Йордан, після сорокаденного посту і спокушання дияволом у пустелі Ісус виходить на привселюдну проповідь.
Капернаум і приморський шлях
Євангелист Матей (4, 12–17) вказує географію місця, з якого Христос розпочинає свою місію. Він починає її з півночі Ізраїлю, міста Капернаума. Матей підкреслює, що це прикордоння — місце зустрічі різних народів, мов і культур. Євангеліє згадує про приморський шлях. За часів Римської імперії Via Maris — дорога неподалік від моря, яка вела з Дамаска і Вавилона аж до Єгипту, була одним із найважливіших маршрутів комунікації між тогочасними країнами та цивілізаціями. Там рухалися не лише люди, а й ідеї, думки, різні вірування. Там шукали відповіді на найважливіші питання людського життя. І Христос розпочинає свою проповідь, входячи в гущу цього перехрестя народів, тієї міжнародної зустрічі, що відбувалася на півночі Ізраїлю, у землях Нафталі та Завулона.
Пророцтво Ісаї і визволення з темряви
Для того щоб пояснити, що саме розпочинається з моменту проповіді Ісуса Христа, євангелист зауважує, що все це відбувається для здійснення пророцтва Ісаї: «Народ, який сидів у темноті, побачив велике світло» (Мт. 4, 16; пор. Іс. 9, 1). Темрява тут — рабство в тогочасних структурах гріха і смерті, втрата людської гідності, безвихідь і відсутність надії на майбутнє. Христос, розпочинаючи проповідь, виймає, вириває людей із тієї темряви. Його слово є світлом для тих, хто перебував у пітьмі. Господь наближається до свого народу і створює інший простір: царство світла і добра, царство любові та справедливості — усе те, що ми називаємо Царством Божим на землі.
«Покайтесь»: глибинний сенс навернення
Матей передає нам суть цієї проповіді — словá, які Ісус Христос промовляв у Галилеї до тих народів, підсумовані в одній фразі: «Покайтесь, бо Небесне Царство близько» (Мт. 4, 17). Тут «покаятися» означає не тільки відчути жаль за власні провини і гріхи, а й змінити «локацію», вийшовши з одного царства і занурившись в інше, звільнитися від рабства, гріха і смерті та ввійти в Боже Царство, яке Він починає творити як простір своєї присутності. Те Царство близько, воно поряд із нами, воно є в Христі, що сьогодні наближається зі своїм словом до людини. І цією проповіддю Господь запрошує кожного, хто слухає і чує, увійти в те Царство, яке благовіститься сьогодні.
Боже слово як сила визволення і просвічення
Сьогодні, у неділю після Богоявлення, наша Церква відзначає неділю Божого слова. Тою силою, якою Христос визволяє, вириває з пітьми і просвічує, впроваджує в царство світла, є Боже слово, бо саме розпочинається Його проповідь. Боже слово — значно глибше і більше, ніж написаний текст у книзі. Воно є творчою силою, що наповнює немічного, світлом, яке просвічує тих, хто перебуває в темряві. І щоразу, коли ви розгортає Священне Писання, мертвий текст і букви оживотворяються Духом Святим. Читаючи Боже слово, Святе Євангеліє, навіть удома, ви вступаєте в особисті взаємини з Тим, хто через це слово сьогодні звертається до вас.
Слово Боже — завжди живе і нове
Ось чому той самий текст Священного Писання в різних життєвих обставинах може звучати по-різному. Слово, яким Господь промовляє в цю мить нашого спілкування з Ним, силою і діянням Святого Духа завжди живе і нове, постійно оживляє, оновлює та зцілює нас.
Дія Божого слова подібна до моменту, коли ви отримуєте лист від коханої людини: читаючи написане, ви входите в стосунок із тим, хто його написав. Те саме відбувається, коли проголошується Євангеліє. Господь запрошує нас через Боже слово до взаємин із Ним. Тоді з уст нашого Небесного Отця виходить сила, спрямована до тих, хто слухає. Тому апостол Павло каже: «Бо я не соромлюся Євангелії: вона бо — сила Божа на спасіння кожному, хто вірує» (Рим. 1, 16). Ця сила починає людину оновлювати, просвічувати, преображати. Вона стає початком нового простору життя і світлом надії на майбутнє.
Зануритися у простір Божого Слова
Сьогодні наша Церква запрошує всіх вас зануритися в простір Божого слова: читати його, слухати, ним молитися. Бо, як каже святий Єронім, той, «хто не знає Святого Письма, не знає Ісуса Христа» («Ignoratio Scripturarum, ignoratio Chirsti est») (Коментар на пророка Ісаю, Пролог PL 24, 17–18).
Черкаси як сучасний Капернаум України
Ми чуємо про момент Просвічення, про початок простору Царства Божого серед нас тут, у Черкасах. Слухаючи про приморський край, прикордоння, куди Христос прийшов проповідувати, відчуваю: якби Він шукав місце, звідки розпочати свою проповідь в Україні, то прийшов би на Черкащину. З давніх-давен Черкащина — прикордонний край, місце, де, зокрема в XVI—XVII століттях, стикалися тектонічні плити трьох цивілізацій і культурних просторів, навіть релігійних вірувань: християнського і європейського із заходу, османського та ісламського з півдня та азійського зі сходу, з боку Російської імперії. Саме на прикордонні формується ідентичність та культура народу. Тут народ усвідомлює, ким він є і чим відрізняється від тих, хто проживає на іншому боці кордону.
Тому не дивно, що саме на Черкащині сформувалася культурна тотожність українців. Черкаси ми сьогодні називаємо культурним серцем України. Адже ця земля подарувала нам козацьку вольницю, героїв національно-визвольних змагань і волелюбних українців протягом століть. Тут народився пророк українського народу — Тарас Григорович Шевченко.
Тут Боже слово, проголошене Київською Церквою, стало невмирущим словом української християнської культури. Це слово воскрешає, просвітлює, окрилює, дає нам силу й сьогодні. Воно формує те, ким ми є: вільний, волелюбний український народ із власною історією, мовою, культурою й церковною традицією. Ось чому слово просвічення, яке ми сьогодні чуємо з уст Христа, тут звучить особливо.
Просвітницька місія Церкви сьогодні
Цією Святою Літургією ми підсумовуємо триденний візит до Черкас, який розпочався в п’ятницю із відвідин Національного університету імені Богдана Хмельницького. Ми зустрічалися з інтелектуальною спільнотою, громадою Черкас, представниками державної влади різних рівнів. Вчора звершили спільну, соборну молитву за упокій душ полеглих воїнів, Героїв України, відвідали поранених військовослужбовців. Завжди я ставив одне й те саме запитання: чим ми можемо послужити? І в Черкасах почув щось унікальне.
Ми мали зустріч із працівниками черкаських бібліотек, які розповіли: Черкаси читають, мешканці відвідують бібліотеки. Від них я отримав особливе прохання — про українську книжку для Черкас. Під час декомунізації бібліотечних фондів вони позбулися російськомовної імперської літератури, і нині відчувається гостра потреба в українській книжці. Черкаси знову стають простором, де люди шукають українського слова. Тому ми оголошуємо на весь український світ про початок акції «Подаруй Черкасам українську книжку». Черкасці, шукаючи українське слово, знаходять світло, духовні й традиційні цінності, на яких можна будувати майбутнє України. Сподіваюся, що нас почують в усіх куточках і країнах світу. Наша Церква, як носій традиції просвітництва Київського християнства, сьогодні в особливий спосіб може й повинна послужити черкасцям словом української культури і книжки.
Два царства: вибір між темрявою і світлом
Ці два простори — простір темряви і світла, два царства — рабства і свободи, на жаль, співіснуватимуть в історії людства аж до кінця світу. Саме зараз настає момент покаяння, момент новозавітного виходу з того поневолення, у яке нас втягує ворог людського роду через своїх слуг. Ми, що віримо у слова Євангелія, покликані творити, будувати на землі Царство Боже, поширювати простір Божої любові, яка до нас наблизилася, а також самі увійти в нього та привести за собою інших.
Парафія як живий простір Царства Божого
Тут, у нашій парафії в Черкасах, ми розпочинаємо цей процес. Поряд із цією каплицею будується величний храм, а в його основі сьогодні освячуємо простір парафії під назвою «Під покровом любові». Він виник в особливих обставинах. Під час війни ми зрозуміли, що місія Церкви — рятувати людське життя, тому почали будувати бомбосховище в підвалах храму. Цей простір перетворився не лише на місце порятунку життя, а й на осередок милосердя, любові та соціального служіння.
Ми освячуємо простір Царства Божого серед нас — царства теплоти й світла. Кожен, хто ввійде до підвальних приміщень, побачить світло, тепло й привітність. Тут розташовуватиметься осідок «Карітасу» в Черкасах, простір просвітництва, навчання катехизму наших дітей, служіння людям і загоєння ран війни в цих складних обставинах. «… Бо Небесне Царство близько» (Мт. 4, 17). Цей простір любові відкривається для всіх вас і запрошує увійти в нього.
Парафія живе і діє під покровом Пресвятої Богородиці. Пригадую, коли ми освячували цей маленький храм, я подарував вам ікону Пречистої Діви Марії, яка стала джерелом благодатей Духа Святого. Дивні чуда відбуваються перед Її очима. Вона просвічує, зігріває і покриває своїм покровом. Мабуть, це мав на увазі Тарас Шевченко, коли говорив про майбутнє України та нашу оновлену землю. Мабуть, це й є ікона перемоги України. Ці слова ми сьогодні чули в храмі, і, мабуть, за це наша молитва, праця і наше прохання до Бога й Богородиці. Кобзар казав: «I на оновленій землі врага не буде супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі» (Поема «І мертвим, і живим…»). Амінь.
Христос народився!
Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви
