СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиБлаженніший Святослав про о. Тимотея Бордуляка: Стати ближчим до його творчості — це стати ближчим до рідної землі
17 лютого в Будинку вчених у Львові відбувається Всеукраїнська наукова академія «Для мене завсігди є і буде найдорожчим рідне слово», присвячена 160-річчю від дня народження священника УГКЦ, українського письменника, перекладача, педагога і громадського діяча о. Тимотея Бордуляка. До учасників конференції окремим листом звернувся Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав.
У своєму слові до учасників наукової академії Глава УГКЦ, перш за все, подякував організаторам і доповідачам, які доклали чимало зусиль, щоб цей захід відбувся. Блаженніший Святослав наголосив також на актуальності та своєчасності події, адже творчий спадок о. Тимотея є чималим. Про це інформує Департамент інформації УГКЦ.
«Цього дня найперше подякуймо Господу Богові, який сподобив Галицьку землю зродити такий талант, яким для свого часу і наступних поколінь став отець Тимотей», — сказав Глава УГКЦ.
Блаженніший Святослав пригадав заслуги о. Тимотея: священник, український письменник, перекладач, що вільно володів 11 мовами, фольклорист, член товариства «Просвіта», активний громадський діяч, людина, яка вільно перекладала твори всесвітньо відомих класиків літератури.
Окрім цього, Предстоятель наголосив на духовних якостях і цінностях творчої спадщини отця, письменника і педагога. Творчі доробки о. Тимотея є бездонною криницею для дослідження, є тим, завдяки чому ми можемо пишатися українською нацією.
«Сьогодні я б хотів відзначити священничі якості отця Тимотея, особливо проповідницькі — він вміло використовував свій письменницький хист для проголошення слова Божого. А на першому місці в його служінні завжди була людина, з її викликами і нелегким життям», — зазначив Патріарх.
Блаженніший Святослав провів паралель між страшними подіями сьогодення, які ми проживаємо, та тими, що переживав о. Тимотей понад 100 років тому: «… лінія фронту Першої світової війни пролягала через його село. У плебанії жили російські окупанти, де облаштували госпіталь. „Ціла Росія приходить до моєї хати“, — писав у спогадах отець Тимотей. Минуло 100 років і ми, на жаль, можемо повторити ці слова».
На завершення слова Блаженніший Святослав побажав усім присутнім стати ближчими до творчості о. Тимотея Бордуляка, а відтак ближчими до рідної землі та народу.
«Слово — це те, що дає нам силу та натхнення для творчості. Заглибмося у спадок славетного сина української землі, щоб зачерпнути в „серце те, що не вмирає“ (Леся Українка)», — додав Глава УГКЦ.
Довідка
Народився 2 лютого 1863 року в селі Бордуляки Бродського повіту (Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія) у селянській родині Гната та Єви Бордуляків.
Початкову освіту здобув у народній школі в селі Станіславчик, де вчився 6 років, при цьому щодня долав пішки 4 милі густим лісом. Одного разу разом з групою старших хлопців дорогою додому взимку злякались завивання вовка — як наслідок втратив свідомість, впав на край дороги. Тимотея, який захворів, врятували: спочатку за ним саньми приїхав родич, а потім «доморобна лікарка» зі Станіславчика за допомогою зілля, коріння тощо; — але він пропустив один рік навчання.
Згодом навчався в єдиній на той час в Галичині Львівській українській гімназії (серед його вчителів був Григорій Цеглинський, Даміян Гладилович), яку закінчив 1884 року. За спогадами о. Тимотея, навчався у Львівській духовній семінарії (за іншими даними, закінчив богословський факультет Львівського університету). У 1888 році Тимотей Бордуляк закінчив університет, одружився з Антоніною Косович із відомого священичого роду, висвятився на священика, дістав право вчителювати у школі та у липні поїхав на парохію в село Утіховичі Перемишлянського повіту. До парохії входили три села, три церкви й школа. Незважаючи на великий обсяг душпастирської праці, переклав та надрукував в газеті «Діло» 1890 року повість Івана Тургенєва «Годинник» («рос. Часы»). У березні 1890 року о. Тимотей переїхав працювати на парафію в Голгочі, що на Підгаєччині, а оселився з родиною у сусідньому селі Заставці.
Висвячений на священика, був ним, також і вчителем у селах Західної України: Утіховичах Перемишлянського повіту, Заставцях — Підгаєцького, Городищі (нині Зборівського району, Тернопільської області), Великий Ходачків (у 1905—1936 роках) (нині Козівського району, Тернопільської області).
Брав активну участі в діяльності «Просвіти», громадському житті. Організував початкові школи з українською мовою навчання в селах Носівці та Городище. Мав великий авторитет серед простого народу та священства. Був обраний Ординаторським шкільним комісаром, містодеканом Козлівського деканату, радником Митрополичої Консисторії. Під час Голодомору 1932—1933 років у Радянській Україні разом з Іванною Блажкевич організував збір збіжжя на допомогу голодуючим.
Помер о. Тимотей 16 жовтня 1936 року в селі Великий Ходачків на Тернопільщині. Похований у новозбудованому гробівці на цвинтарі в цьому селі.
Літературну діяльність розпочав у 1887 році, коли віддав декілька своїх творів із зошита «Carmina» професорові Григорію Цеглинському, редакторові журналу «Зоря». Професор надрукував у часописі лише вірш «Русалка», решту відкинув. Також перекладав українською мовою твори Гейне, Тургенєва, Достоєвського тощо. Згодом виступив з власними новелами та оповіданнями. 1899 року у Львові вийшла збірка оповідань письменника «Ближні». Іван Франко переклав польською мовою «Дай, Боже, здоровля корові» і опублікував у журналі «Tydzień». У 1903 році твори письменника друкувалися в часописах «Діло» (Львів), «Подільське слово» (Тернопіль), «Календар Просвіти», «Літературно-науковий вісник», «Товариш» (Чернівці). 1903 року у Києві видано книжку «Оповідання з галицького життя», в якій передруковано більшість творів першої збірки. Після того письменник опублікував у періодичних виданнях ще сім творів («Жура», «Передновок», «Прохор Чиж» та ін.). Збірки оповідань Т. Бордуляка виходили друком частіше на Сході України — Києві, Полтаві, Харкові, Черкасах. 1953 року у Львові було видано збірку «Вибрані оповідання». 1958 року у видавництві «Художественная литература» вийшла збірка «Тимофей Бордуляк. Рассказы».
Творчість Тимотея Бордуляка сповнена гуманізму, любові та пошани до людей, у ній правдиво показано важкі умови життя сільської бідноти та високі моральні якості простих людей («Дай, боже, здоровля корові», «Мати», «Дід Макар»), еміграцію галицьких селян до Америки та поневіряння їх за океаном («Ось куди ми підемо, небого!», «Бузьки», «Іван Бразілієць»). Трагічні події першої світової війни знайшли відображення в новелах «Татари» та «Батюшка Спирідіон».
Письменник підтримував постійні контакти з Іваном Франком, Осипом Маковеєм, Дем'яном Гладиловичем, Іваном Белеєм, Михайлом Коцюбинським, Григорієм Величком, Володимиром Лукичем, Василем Стефаником, Андрієм Чайковським, Богданом Лепким, Василем Щуратом, Іванною Блажкевич, Володимиром Радзикевичем, Осипом Назаруком та іншими.
Творчість Бордуляка високо цінували Іван Франко, Павло Грабовський, Осип Маковей, Леся Українка.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
