СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиБачити в кожній особі Ісуса: соціальний гуртожиток «Дім надії» сестер служебниць у Львові
Відповідаючи на різні виклики сучасності, сестри служебниці стараються внести свою лепту у служіння вбогим. Однією із таких ділянок служіння милосердя є соціальний центр «Дім надії», що діє у Львові від 2013 року.
20 листопада Церква відзначала пам’ять блаженної Йосафати Гордашевської, співзасновниці Згромаження сестер служебниць Непорочної Діви Марії. Святий Папа Іван Павло ІІ під час Божественної Літургії у Львові 27 червня 2001 року, проголошуючи її блаженною, між іншим, сказав: «Вона, посвячуючись хворим, убогим, неписьменним, зуміла в найвищий спосіб втілити Євангеліє у щоденне життя». Про це розповідає с. Емілія Вандич, СНДМ, для української редакції «VaticanNews».
Послухати повне інтерв’ю зі с. Єронімою Вовчак, СНДМ, про Соціальний гуртожиток «Дім надії» можна тут.
Втілювати харизму відповідно до потреб сучасності
«Служити там, де найбільша потреба» — це кредо для Згромадження сестер служебниць Непорочної Діви Марії, актуальне впродовж 130-и років від заснування цієї богопосвяченої спільноти. Згромадження було засноване саме для того, щоб звіщати Боже Царство бідним, неписьменним людям тогочасної Галичини. Історія Згромадження залишила багато цікавих прикладів соціального служіння сестер. З часом змінюються обставини, постають нові виклики та нові форми служіння. Однак пріоритетним завданням залишається бачити в кожній людині Христа, який запрошує словами Євангелія: «усе, що ви зробили одному з найменших, ви мені зробили». Сестри служебниці намагаються відповісти на потреби пристосовуючи харизму до сучасності.
Соціальний «Дім надії»
У 2013 році у Львові, за адресою вул. Равська, 6, розпочав роботу Соціальний Центр «Дім Надії» для студенток із соціально вразливих категорій. Соціальний центр розрахований на 26 мешканок: 23 дівчини і 3 сестри, які тут здійснюють служіння. «Дім Надії» — спільний проект Згромадження сестер служебниць Непорочної Діви Марії та Едмонтонської єпархії УГКЦ в Канаді.
Першими мешканками соціального гуртожитку були родини з дітьми, що втікали від війни на Донбасі, що розпочалася у 2014 році. І тоді ж сестри почали приймати перших студенток.
Пріоритетним напрямком діяльності соціального центру є виховання і надання соціальних послуг дівчатам, що зорієнтовані на формування самостійної особистості, здатної взяти відповідальність за своє життя і рішення.
Сестра Єроніма Вовчак, СНДМ, Директорка соціального центру «Дім Надії», розповідає, що соціальний центр діє згадно моделі соціального гуртожитка. Однак, його метою є не лише надання житла, але й виховання та надання допомоги дівчатам із соціально вразливих категорій: сиріт, напівсиріт, тих що позбавлені батьківського піклування, дівчат з інтернатів чи ДБСТ, дівчат, що опинилися у важких життєвих ситуаціях, а також дівчат, що потребують піклування та соціального захисту через невиконання батьками своїх обов’язків.
Служіння сестер скероване на соціальну адаптацію дівчат і полягає не лише у формуванні побутових чи санітарно-гігієнічних навичок, але і на вихованні моральних цінностей. Сестри організовують соціально-виховну, психологічну та профілактичну роботу в центрі, з урахуванням індивідуального підходу до кожної дівчини.
Послухати повне інтерв’ю зі с. Єронімою Вовчак, СНДМСприяння духовному та культурному розвиткові дівчат
Черниці стараються створити гарні умови для виховання дівчат, їхнього духовного та культурного розвитку: проводять із ними виховні бесіди, організовують святкування християнських свят, літні табори та інші заходи. У каплиці соціального центру щотижня служиться Божественна Літургія за добродіїв, за Україну та за самих дівчат, у якій мешканки радо беруть активну участь. Також організовуються пізнавальні поїздки до духовних та культурних центрів України.
«Як і в кожній родині чи спільноті не буває без труднощів», — ділиться досвідом с. Єроніма. «Особи, які потребують соціального захисту, зазнали у житті різноманітних кривд. Нерідко вони переповнені різними шкідливими звичками та схильностями. Перебування в соціальному домі спонукає будувати довірливі стосунки, дотримуватися правил, вчитися відповідальності. Отож, дівчатам слід вчитися жити за новими правилами, а сестрам — запастися терпеливістю, любов’ю та прощенням. І це буває нелегко для обидвох сторін», — розповідає директорка. «Однак з часом ситуація змінюється в позитивну сторону. Кожна особа має шанс на позитивні зміни. Для сестер великою радістю є бачити зміни в житті дівчат, їх наближення до Бога та одні до одних», — додала вона.
Спільне життя приносить спільні радощі. В гуртожитку були здійснені таїнства Хрещення, першої Сповіді, Пресвятої Євхаристії, кілька дівчат стали на рушничок щастя, і сестри, разом з мешканками, всією родиною святкували весілля. Також двоє дівчат розпізнали покликання до богопосвяченого життя.
Плекати взаємну любов та стосунки з Богом та ближніми
Оленка, одна з мешканок гуртожитку, що прибула на навчання до Львова із Сімферополя в Криму, свідчить, що «Дім Надії» став її другим домом, де відчула багато любові й підтримки. Сестри, за її словами, навчили її та інших дуже багатьох речей: починаючи від побутових навичок до більш фундаментальних, таких як життя у спільноті, стосунки з іншими, собою та з Богом. Вона розповідає що через стосунки зі сестрами почала практикувати молитву, духовне життя, а також прагнути пізнавати Бога та Його волю.
«Сестри для дівчат є прикладом відданого безкорисливого служіння Богові та Церкві. Вони навчили мене бути вдячною, зауважувати потреби інших а також вміти пожертвувати свій час задля доброї справи», — розповідає дівчина. Оленка переконана, що внесок однієї особи може перерости у велику справу, яка приноситиме користь як окремим особам, так і суспільству й Церкві.
Послухати свідчення ОлениУ час війни сестри, разом з дівчатами, у вільний від навчання час випікали солодощі для військових на передову, а від часу повномасштабного вторгнення займаються також внутрішньо переміщеними особами, що приїхали до Львова. Сестри, разом з дівчатами, намагаються молитвою та діями допомагати тим, хто ціною власного життя боронить рідну землю.
«Щоб ви йшли і плід принесли» (пор. Ів. 15)
Сестра Єроніма порівнює служіння сестер до зерна, що падає в землю. Лише через певний час можна побачити плід. Одна з мешканок «Дому надії» висловилася такими словами: «Коли ти бачиш, як тебе люблять, ти не можеш не змінюватися в кращу сторону». Якщо кожен крок в сторону добра буде зроблений з любов’ю, то зерно, посіяне в землю, принесе плід і цей плід триватиме навіки.
Послухати свідчення Олени про проживання у Соціальному гуртожитку «Дім надії» можна тут.
