Владика Іван Стах

Єпископ-помічник Філадельфійської архиєпархії

Народився	5 липня 1918 року у вугільно-промисловому містечку Блеквуді (штат Пенсильванія, США).
Священничі свячення	4 грудня 1943 року з рук високопреосвященного владики Костянтина Богачевського, архиєпископа і митрополита Філадельфійського.
Єпископська хіротонія	25 травня 1971 року у катедральному соборі Непорочного Зачаття у м. Філадельфія (штат Пенсильванія, США).
Помер	29 червня 1972 року.

Дитинство і родина

Майбутній єпископ Іван Стах народився 5 липня 1918 року у вугільно-промисловому містечку Блеквуді (штат Пенсильванія, США), у родині вуглекопа Теодора і Марії з роду Скрінкоських. Під час раннього юнацького життя сім’я Стахів переїхала до сусіднього містечка Сен-Клер, де Іван відвідував місцеву державну школу та закінчив середню школу Сен-Клера із комерційним напрямком у 1937 році.

Освіта

У той час молодий студент часто відвідував лекцiї в парафiяльнiй школi в Сент-Клер, парохом якої був о. Мiлянич, що учив дiтей катехизму, а також української мови й українських пiсень. Владика Іван згодом з приємнiстю згадував о. Мiлянича i вмiв спiвати тi пiснi, що його навчив парох.

Пiд час вiзитацiй єпископ Константин Богачевський помiтив молодого хлопця i його релiгiйну настанову й вирiшив послати його на богословськi студiї до Європи — до славного Канiзiянуму в Інсбруку (Австрія).

У 1937 роцi, пiсля завершення школи, єпископ Богачевський скерував Івана Стаха до згадуваного Канiзiянуму. Тут молодий студент-американець без знання латини i нiмецької мови мусив надолужувати тi знання, якi не здобув в американськiй школi. Маючи блискучу пам’ять, Іван Стах швидко опановував i нiмецьку мову, i латину. З ним тодi навчався дуже здiбний студент з Галичини, який чудово знав латину й нiмецьку мову i дуже допомагав у студiях молодому студентовi з Америки. Про це пiзнiше згадували i Мирослав Іван Любачiвський — згодом кардинал, i Іван Стах — згодом єпископ.

У 1939 році гітлерівська армія пішли у наступ, і ці події змусили молодого Івана Стаха повернутися до Сполучених Штатів у червні 1940 року, щоб вже у рідній країні завершити навчання і формацію на священника.

Саме це повернення назад на батьківщину мало не обернулося трагедією для юного семінариста. Іван Стах був одним із 1787-ми пасажирів на борту лайнера США — «С. С. Вашингтон». Адже саме цей лайнер «Вашингтон» був зупинений нацистською німецькою підводною лодкою біля узбережжя Португалії 11 червня 1940 року, яка залякувала торпедою. Більшість із пасажирів на борту були дітьми без батьків, жінками без багажу та чоловіками без батьківщини, біженцями із Західної Європи, що рятувалися від жахів війни, яка незабаром охопила всю Європу та більшу частину світу.

У 1940 році семінарист Іван Стах вступив до семінарії Святої Марії у м. Балтімор (штат Меріленд, США). У 1941 році єпископ Костянтин Богачевський відправив його закінчити богословські студії в Католицький університет Америки у м. Вашингтоні (Округ Колумбія, США).

Священниче служіння

4 грудня 1943 року семінарист Іван Стах досягнув своєї мети і був висвячений на священника Української Католицької Церкви архиєпископом і митрополитом Костянтином Богачевським у соборі Непорочного Зачаття у Філадельфії (штат Пенсильванія, США).

Після служіння своєї Першої Урочистої Божественної Літургії у храмі Святої Трійці Української Католицької Церкви в містечку Сен-Клер, отець Іван Стах був направлений на служіння парохом парафії святих Костянтина та Олени в Міннеаполісі (штат Міннесота, США) та адміністратором Петропавлівської парафії у м. Чизгольм (штат Міннесота, США).

У березні 1945 року отця Івана Стаха було відкликано до м. Філадельфії, щоб він обійняв посаду секретаря біля преосвященного владики Костянтина Богачевського та капелана сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. Окрім того, отець Іван служив сотрудником у церкві Святого Духа у Брукліні, Нью-Йорк, а пізніше в церкві Святого Михаїла у м. Йонкерс (штат Нью-Йорк, США).

По завершенні Другої світової війни, Європа перебувала в смуті, і багато українців вимушено покидали свою Батьківщину через комуністичне захоплення України Росією та в результаті ставали переселенцями. В Америцi було створено Католицьку Органiзацiю для допомоги втiкачам в Європi. Ця органiзацiя звернулася до єпископа Богачевського з проханням вислати до Європи свого представника. Єпископ вирiшив вислати до Нiмеччини молодого енергiйного священика Івана Стаха. Тоді отець Іван Стах був призначений допомогти цим тисячам «переміщених осіб» у серпні 1946 року. У 1946–1952 роках за дорученням єпископа Костянтина Богачевського отець Іван Стах стає представником української секції Українського Католицького Допомогового Комітету у Стемфорді для допомоги й опіки над українськими скитальцями в Європі з осідком у Мюнхені. Протягом шести років перебування в Європі він допоміг незліченним тисячам українських біженців знайти нове життя в Сполучених Штатах Америки, де вони могли бути звільнені від більшовицької тиранії, що панувала над їхньою Батьківщиною.

Отець Іван Стах приїхав до Мюнхену в серпнi 1946 року. Спершу вiн зголосився до Апостольської Вiзитатури в Пасiнґу, де Апостольським Вiзитатором був о. Николай Вояковський.

Отець Стах вiдвiдав в Гiршберґу Духовну Семiнарiю, яка розміщувалася в прекрасному замку, що його о. Вояковський одержав вiд американського уряду на семiнарське примiщення. Ректором Семiнарiї був призначений о. мiтрат Василь Лаба — колишнiй професор у Богословськiй Академiї у Львовi, а вiцеректором став о. Олександр Малиновський — Апостольський Вiзитатор Лемкiвщини, який мусив залишити той край через большевицьку окупацiю.

Отець Стах познайомився з іншими членами професорського складу, якi стали викладачами Духовної Семiнарiї в Гiршберґу, i почав багато допомагати у всiх справах Духовної Семiнарiї. Через нього Духовна Семiнарiя одержувала з Америки допомогу вiд Американської Допомогової Органiзацiї.

Коли до Нiмеччини приїхав з Риму Апостольський Вiзитатор архиєпископ Іван Бучко, то о. Стах допомагав йому у вiдвiдуваннi таборiв для переселенцiв (так званих Перемiщених осiб). Згодом, коли архиєпископ Бучко повернувся до Риму, о. Стах продовжував допомагати священникам i семiнарiї: як американський громадянин, до того ж, у вiйськовiй унiформi, вiн мав легку можливiсть поїхати при потребi до Риму до архиєпископа Бучка, i перевезти потрiбнi грошi для Апостольської Вiзитатури в Нiмеччинi.

Коли до наших скитальцiв до Нiмеччини чи Австрiї приїздив архиєпископ Іван Бучко, о. Стах його постiйно супроводжував. Вiн сам возив на американському «Джипi» архиєпископа на зустрiчi з вiрними.

Нашi скитальцi потребували багатогранної помочi, й о. Іван Стах старався всiм у всьому допомогти. Про це свiдчать цiлий ряд листiв, в яких українцi зверталися до о. Стаха у рiзноманiтних справах, включно з пересиланням листiв до рiдних чи знайомих в Америцi та з проханнями про матерiяльну чи правову допомогу.

Отець Стах, познайомившись з працею Української Харитативної Служби, що заступала Український Червоний Хрест i дiяла в Мюнхенi, пише листа у Фiладельфiю, до архиєпископа Константина Богачевського, в якому просить матерiяльно посприяти цiй доброчиннiй органiзацiї, що допомагає потребуючим, особливо хворим особам. У цьому листi о. Стах пише про потреби українцiв у медикаментах, харчах, одязi й грошах, прагнучи полегшити терпiння в безмежнiй бiдностi й стражданнях тисячам i тисячам бiдних людей — як католикам, так i православним. Також отець Стах звертає увагу на тих нещасних, якi через недугу не мають можливости виїхати до Америки. Вiн пише, що пiзнавши їхнi потреби, посилає разом зi своїм листом також лист д-ра Гинилевича, голови Санiтарно-Харитативної Служби, якого о. Стах характеризує як дуже добру особу, ревного католика i колишнього лiкаря Митрополита Шептицького.

Цiкавий один з листiв архиєпископа Бучка до о. Стаха (датований 4 жовтня 1950 року): у ньому архиєпископ висловлює радiсть, що о. Стах ще на якийсь час залишається в Нiмеччинi, щоб нести помiч скитальцям. «Богу дякувати, — пише архиєпископ Бучко, — що Ви таки ще остаєтесь серед нас, бо Ви таки ще дуже потрiбнi тут для наших скитальцiв та й для нас усiх. Милосерний Господь винагородить обильно за Вашу працю Вас i Вашу добру Мамцю, що так довго тужить за своїм добрим сином i хотiла б його побачити. В листi до монс. Сванстрона i до панi Кiршнер я висловлюю подяку за те що Ви остались мiж нами».

Лише у липні 1952 року отець Іван Стах отримав змогу повернутися до Сполучених Штатів Америки. Після повернення його було призначено секретарем преосвященного владики Амвросія Сенишина, згодом єпископа-помічника Філадельфійського, а 24 травня 1953 року отець Іван Стах був піднесений Його Святістю папою Пієм XII до гідності Папського шамбеляна із титулом преподобного монсеньйора.

У серпні 1956 року була утворена єпархія Стемфорду (штат Коннектикут, США), а отець Іван Стах був призначений віце-канцлером єпархії та секретарем першого єпископа Стемфордського преосвященного владики Амвросія Сенишина. У жовтні 1957 року отець Іван був призначений канцлером нової єпархії. Це служіння він здійснював аж до призначення єпископом-помічником Філадельфійським 22 лютого 1971 року. У той же час отець Іван Стах здійснював служіння секретаря Українського католицького комітету у справах біженців.

Крім своїх обов’язків у канцелярії, 31 грудня 1962 року священник Іван Стах був призначений парохом церкви Святого Михаїла в м. Нью-Хейвені (штат Коннектикут, США). 30 травня 1968 року отця Івана було піднесено Його Святістю папою Павлом VI до особистого папського капелана з титулом преподобного монсеньйора. Цього ж року він був призначений парохом церкви Святого Михаїла у м. Йонкерс (штат Нью-Йорк, США).

10 листопада 1968 року отець Іван Стах відзначив Срібний ювілей своїх священничих свячень Божественною Літургією подяки у його рідній парафії Святої Трійці Української Католицької Церкви у м. Сент-Клер (штат Пенсильванія, США).

Єпископська діяльність

22 лютого 1971 року папа Павло VI призначив отця Івана Стаха титулярним єпископом Перґамуму і помічником філадельфійського владики Амвросія Сенишина, архиєпископа і митрополита Філадельфії для українських католиків в Сполучених Штатах. Номiнацiю єпископа Івана Стаха проголосив Апостольський Нунцiй у Вашингтонi Люїджi Раймондi 22 лютого 1971 року.

Єпископська хіротонія отця Івана Стаха відбулася разом із єпископською хіротонією владики Василія Лостена 25 травня 1971 року у філадельфійському катедральному соборі Непорочного Зачаття. Головним святителем став високопреосвященний владика Амвросій Сенишин, архиєпископ і митрополит Філадельфійський, а співсвятителями — владика Ярослав Ґабро, єпарх Чиказький, та владика Майкл Джозеф Дудик, єпарх Пассаїку.

30 травня 1971 року владика Іван Стах насамперед навідався у свою рідну парафію містечка Сен-Клер, щоб відслужити Архиєрейську Божественну Літургію із рідними та близькими.

Преосвященний владика Іван Стах недовго був єпископом, але всi вiрнi, що знали його, шанували й любили як зразкового владику. Преосвященний владика Іван Стах був вiдряджений на пароха в однiй з парохiй Мелрозе, коло Фiладельфiї.

Як приятель багатьох своїх парохiян, єпископ Іван Стах вiдвiдував своїх колишнiх членiв парафії в м. Йонкерс. Уночi з 28 на 29 червня, повертаючись зi Стемфорду до Фiладельфiї, загинув в автомобiльнiй катастрофi, наїхавши на тягач, що не виставив належного свiтла на дорозi. Смерть настала негайно. Сталося це 29 червня 1972 року.

Єпископ Іван Стах пiд час свого короткого єпископства показав себе як добрий пастир, вiзитуючи безліч парафій.