СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВірні Вроцлавсько-Ґданської єпархії на чолі із правлячим архиєреєм владикою Володимиром Ющаком здійснили прощу до Туреччини
З 30 вересня по 10 жовтня 2019 року правлячий архиєрей Вроцлавсько-Ґданської єпархії владика Володимир Ющак організував прощу слідами перших християн у Туреччину. Була це вже дев’ята проща організована владикою Володимиром. Подаємо Вашій увазі спогади та враження однієї із прочанок Марії Олійник:
«Всі прочани — а було нас 21 особа, — зустрілися в аеропорту Шопена у м. Варшаві (Польща). Проща розпочалася Cлужбою Божою в каплиці аеропорту. Щасливо долетіли ми до Стамбула — давнього Константинополя — столиці Візантійського Цісарства. Зі стамбульського аеропорту відібрав нас турецький провідник і автобусом поїхали до готелю.
В Стамбулі були ми два дні. Кожного дня нашої прощі владика Володимир разом з отцем Ярославом, в відповідних готельних приміщеннях, відправляли Службу Божу. В Стамбулі відвідали ми величний храм св. Софії (Haghia Sophia). Це храм, який побудований ще в VІ столітті. Коли турки у 1453 році захопили Візантію храм цей перебудували на мечеть. Християнську мозаїку затинькували і добудували 4 мінарети. Сьогодні це музей. В кількох місцях є відкриті християнські мозаїки, серед яких св. Марія з Дитятком, Христос Пантократор посередині та Мати Божа і Іван Хреститель, а також архангел Гавриїл. Також ми побували в побудованій неподалік в XVII столітті Блакитній мечеті. Побудована вона за архітектурним зразком храму св. Софії.
Ми мали також змогу відвідати султанські палаци, зокрема, палац Топкапі. Бачили красу і багатство султанських кімнат та двору, їхній посуд, одяг, коштовності та зброю. В Стамбулі відвідали ми також Цистерну базиліки. Це величезний магазин води побудований ще за часів Юстиніяна. Покрівлю цієї споруди площиною 9.800 м2 підтримувало 336 колон довжиною 9 метрів. Відтак ми відвідали Великий та Єгипетський ринки, де купували різні приправи та сувеніри.
Під час рейсу по Босфорі ми втішались архітектурною красою Стамбула. У середу, 3 жовтня, нас чекала довша дорога автобусом до Канаккале, а дальше — поромом через протоку Дарданелли ми доплили до Трої, яку знаємо з античної історії про Троянську війну. Бачили руїни цього міста, повалені могутні колони з багатими різьбами, залишки театру і репліку Троянського коня. В пообідніх годинах заїхали до міста Кусадасі, де на нас вже чекала вечеря та нічліг. Готель був розташований при березі Егейського моря і після вечері ми пішли на прогулянку берегом моря.
В четвер вранці, 4 жовтня 2019 року, ми виїхали до античного міста — Пергамону. Їхали крутою гірською дорогою. Коли вже доїхали на саму гору, то побачили залишки античних споруд, між якими святиню Траяна, Акрополь, бібліотеку, театр та інші. Варто зазначити, що театр зберігся в непоганому стані.
Дальше на нашій дорозі було місто Ефез, де понад два роки проповідував св. Павло і писав славні листи до ефесян. Ми відвідали дім, в якому в останніх роках свого життя, під опікою св. Івана, перебувала Пресвята Богородиця. В місцевій каплиці відбулася Служба Божа. Опісля, ми мали нагоду оглянути руїни старовинного Ефезу: вхід до бібліотеки Цельсуса, фонтан Траяна, святиню Гадріяна, залишки театру.
Наступного дня ми поїхали до Памуккале. Саме тут нас зачарувала природа — вапняні тераси. Ми купались в басейні Клеопатри з термальною водою, що було надзвичайно приємно. Вище вапняних терас є залишки старовинного міста Ієраполіса. Велике враження справляє вид великого римського театру, який зберігся до наших днів у непоганому стані.
Дуже цікавим місцем на дорозі нашої прощі було також стародавнє місто Термессос, побудоване високо в горах. До цього міста ми добиралися стежкою увесь час під гору по кам’яних нерівностях. Коли ж вже вийшли на гору, то побачили театр, розташований поміж прекрасними гірськими хребтами. Хто відважніший, то зійшов аж до сцени. Для випробування акустики театру Стефан розказав уривок прологу з поеми «Мойсей» Івана Франка і для жарту заспівав арію Карася «Тепер я турок не козак». Станіслав, наш провідник, рецитував уривки з «Пана Тадеуша» і також ми почули оперний спів Богдана. Наших акторів нагородили оплесками, захопоюючись акустикою цього театру. Побачили також некрополію Термессос, знищену після землетрусу. Це великі гробівці і саркофаги, викуті з каменя, з гарно оздобленими мотивами. Дальше на дорозі нашої прощі був регіон Каппадокія і такі міста як Анталія, Конія і Гореме.
Анталія — це турецька рів’єра над Середземним морем. Ми мали нагоду пройтися старими крутими й кам’яними вуличками, втішатися красою античної архітектури. В Анталії ми мали зустріч з представницею місцевої української громади, яка нараховує близько 6 тисяч людей, котрі оселились тут протягом останніх 20-ти років.
Конія — одне з найгарніших турецьких міст. Це місто походить із османських часів. Особливим місцем в Конії є музей і мечеть Мевляни — засновника закону Танцюючих Дервішів — з XVI століття. В Конії також є сліди християн. Тут народилася св. Текля, яка слухала проповіді св. Павла. Ми відвідали костел під покровом св. Павла, де всі разом заспівали «Отче наш».
В Гореме, натомість, ми оглядали викуті в скелях хати перших християн, які знайшли там спокійне пристановище серед тогочасних переслідувань. З тих сторін зокрема походив св. Василій Великий та св. Григорій Нісський. Під проводом цих святих отців почали творитись спільноти монахів. Таким чином, ми мали змогу побувати в монаших приміщеннях.
Велике враження справив на нас національний заповідник Гореме, де на відносно невеликій площині перші монахи викули в скелях 350 церков та капличок. Ми бачили церкви маленькі з простим розписом, але були також більші з чудовим кольоровим розписом, якому понад тисяча років. Склепіння церкви підтримували розмальовані фресками філяри. Отож, ми переконались, що неповторну красу творили перші християни, сповнені непохитної віри.
Великою туристичною атракцією на закінчення нашої прощі було здобуття гори в масиві Таурус, з якої подивляли чудесний краєвид Каппадокії, про який кажуть, що це восьме чудо світу.
У середу, 9 жовтня 2019 року, ми повернулися автобусом до Стамбула. Перед нами 740 км. З вікна автобуса ми втішались красою краєвидів. Це гори в масиві Таурус, а також нові дороги, побудовані на місці, де ще недавно були гори. Зупинились біля Солоного озера, над берегом якого коротко прогулялись і дальше в дорогу до Стамбулу.
Перед нами залишилась ще коротка ніч, бо о 3:15 год. їдемо вже в аеропорт. Всі наповнені враженнями, духовними і гарними спогадами, із якими повертаємось до Варшави. Впродовж усієї прощі панувала тепла родинна атмосфера. Таким чином, ми мали змогу відновити старі знайомства та розпочати нові.
Насамкінець, варто підкреслити, що ми пережили гарну пригоду і зустріч з античною культурою, а також дуже щасливі, що відвідали місця, де зароджувалось християнство».
За матеріалами Марійки Олійник для Вроцлавсько-Ґданської єпархії УГКЦПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
