Вірні УГКЦ звершили Ювілейну прощу до Канева

9 березня 2025

У суботу, 8 березня 2025 року, було звершено Х Ювілейну прощу вірян та духовенства Київської архиєпархії УГКЦ до могили великого батька і пророка українського народу Тараса Григоровича Шевченка у Каневі.

Вірні УГКЦ звершили Ювілейну прощу до Канева

Паломництво очолив владика Йосиф Мілян, єпископ-помічник Київської архиєпархії УГКЦ, разом з єпископом-помічником Андрієм Хімяʼком, синкелом у справах духовенства. Про це повідомляє місцева архиєпархіальна пресслужба.

Звертаючись до присутніх, єпископ Йосиф Мілян процитував уривок з Євангелія від Йоана: «На початку було Слово. І Слово було у Бога. І Слово було Бог». Роздумуючи над цим Словом, він запитав: «Чуємо святе Євангеліє, маємо можливість його читати, осягати. А що зробило те Слово, яке увійшло у брами нашої душі? Чи змінює воно наш світ, наш світогляд? Чи Слово Боже, яке є Сам Бог, змінює нас?»

Далі проповідник звернувся до євангельського уривку про зцілення сухорукого: «Сьогодні чуємо Євангеліє: „Простягни твою руку“. Це не була високоточна медична техніка в руках Назаретського Вчителя. Він не мав медикаментозних засобів, не зробив МРТ руки. Він просто сказав: „Простягни“. Можливо, для того, щоб усі побачили, що вона справді хвора, що вона потребує лікаря, потребує якоїсь дії. І лише Словом Господнім рука стала здоровою, як і друга».

Відповідальність за кожне слово

Продовжуючи, архиєрей навів ще одну цитату: «За слова свої оправдаєшся або осудишся. За кожне даремне слово мусиш дати відповідь». Відтак він знову запитав: «А скільки їх у нашому житті? Скільки їх у нашому дні, годинах — невиважених, неправдивих, лихих? Скільки тих слів, що отруюють душу, що зневажають народи?»

Шукаючи відповіді, владика звернувся до слів Тараса Григоровича Шевченка: «Бо звеличу цих рабів німих і насторожі їх поставлю Слово». «Це слова пророка. Ми дозволимо собі так його назвати, бо рядки його пророчі. У хвилини, коли наше слово було опущене дуже низько, як і весь наш народ, він, володіючи словом, пробував піднести нас до гідності — до гідності народу через гідність кожної людини».

Слово Боже насторожі

«Як міг Шевченко поставити слово „насторожі“? Адже насторожі стоять війська, зброя, великі гетьмани, герої України, про яких ми знаємо з історії. А він, чоловік, що оперував лише волею. Бувши кріпаком, Шевченко був вільним і володів словом вільного народу. Це слово він поставив для нас насторожі — аж до нині, і на майбутні віки. Така велика його спадщина, така багата, така обнадійлива і така оптимістична, що має бути дороговказом у розбудові кращого українського світу. Мізерні ми, браття, якщо у цей Великий піст не заглибимося у Боже Слово, якщо воно не стане для нас дорогою і життям. Якщо кожне слово Святого Євангелія не буде для нас Богом, навряд чи ми зможемо шанувати те, що Шевченко поставив нам насторожі — своє Слово», — резюмував єпископ Йосиф.

Владика наголосив, що у цей день згадуємо всіх тих, чия любов привела українського сина передчасно у вічні засвіти. Усіх тих, хто любив Україну, хто постраждав за неї. Усіх тих Василів, Тарасів, Іванів — і між ними того, хто не мав війська, але насторожі поставив слово у його роковини, у день його пам’яті. «Справді спробуймо у цей піст не робити великих обіцянок Богові — відмови від їжі, пиття, тютюну. Поставимо собі за мету в цьому пості жити Божим Словом. Бодай кожен день відкривати його, перечитувати, заглиблюватися в нього. І я вірю, що воно дасть добрий результат очищення нашої душі, аби вона прийшла у Воскресінні світлою і чистою», — порадив проповідник.

Простягнути руку для перемін

Завершуючи своє слово, архиєрей мовив: «Справді, щоб дозволити Богові діяти в нашому житті, щоб Бог міг змінити наше життя, ми мусимо бодай простягнути руку до того оздоровлення. Може, простягнути руку в молитві до неба, може, простягнути руку в допомозі потребуючому, може, простягнути руку і зупинити зло. Так багато може зробити навіть одна наша рука для перемін цього світу у світлі та в Слові Божому на цій землі».

Наприкінці владика Йосиф висловив вдячність усім, хто взяв участь у цьогорічній прощі до Тараса. Окремо він подякував керівництву музею Шевченківського національного заповідника та усім співробітникам та організаторам цих пам’ятних заходів.

По завершенні молитви біля козацького храму традиційно провели екологічну акцію, під час якої висадили нові дерева. Опісля єпископ Йосиф Мілян очолив урочисту ходу на Тарасову гору, де відбулася Панахида за упокій Тараса Шевченка.

Довідка

Перша проща до Канева на Чернечу гору вірних Української Греко-Католицької Церкви відбулася у 2014 році. Ініціаторами ідеї прощі були самі люди. «Це був такий клич душі — аби ми відкривали Шевченка в собі і для себе, аби Шевченко надалі, через нас, служив своєму народові — і в добрі, і у важкі часи. Тому ми молимося у відтвореній козацькій церкві в Каневі поминальну Літургію за Тараса, панахиду на його могилі та малими групами проходимо залами музею у Національному заповіднику Шевченка на Канівській горі», — розповів владика Йосиф Мілян в інтерв’ю «Живому телебаченню» у 2024 році.

«Чому ми говоримо про прощу? Бо проща має головною метою молитву. Якщо є дія, яка об’єднує людей вірою в єдиного Бога, вони становлять собою Церкву, Бог є посеред них. Тобто до Канева до Тараса їде молитися Церква, це не просто відвідини чи екскурсія у ті місця — ми їдемо молитися. Очевидно, там завжди звучить його „Заповіт“, щоб ми не забули, що він хотів бути для нас не тільки пам’ятником, а й жити в нашому дусі, у нашій любові до України, яку він нам передав і заповів», — додав архиєрей.

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ