СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВічні істини простими словами: шість років катехиз Папи Франциска
Від початку свого понтифікату Папа Франциск виголосив 279 катехизмових наук під час загальних аудієнцій. У середу, 7 серпня 2019 року, коли після липневої перерви знову розпочнуться загальні аудієнції, Святіший Отець виголосить 280-ту катехизу.
Глибокі духовні роздуми
Окрім проповідей під час молитви «Ангел Господній», Святої Меси в каплиці «Дому Святої Марти» та інших богослужінь літургійного року, Загальна аудієнція — є важливим щотижневим моментом зустрічі Папи з вірними, що прибувають до Ватикану з різних куточків світу. Ці катехизи — глибокі духовні роздуми, які варто перечитувати, користуючись ватиканськими джерелами, для того, аби безпосередньо пересвідчитись у тому, що насправді говорить Папа Франциск.
Тринадцять циклів катехиз
До тепер Святіший Отець виголосив 279 катехизмових повчань: 30 — в 2013 році, 43 — в 2014, 42 — в 2015, 54 — в 2016, 43 — в 2017, 43 — в 2018 і 24 — до червня 2019. Обрані теми відображають шлях Церкви в ці роки. Від 2013 року Папа виголосив 12 циклів катехизмових повчань, не враховуючи загальних аудієнцій з нагоди таких церковних свят як Адвент, Різдво, Великий Піст та Великдень. Розпочинаючи своє служіння на Петровому Престолі Папа Франциск, продовжив цикл катехиз, присвячених Рокові Віри, а, зокрема, «Символові віри», які розпочав його попередник Папа Венедикт XVI. Цій темі Папа Берґольйо присвятив 25 катехиз. Інші 12 циклів були присвячені наступним темам: Святі Тайни (9), дари Святого Духа (7), Церква (15), сім’я (36), милосердя, з нагоди Ювілейного року (49), християнська надія (38), Свята Меса (15), Хрищення (6), Миропомазання (3), Заповіді (17), молитва «Отче наш» (16) та Діяння апостолів (дотепер 6).
Перша катехиза: жити як воскреслі
Першу катехизу свого Понтифікату, яку Папа Франциск виголосив 27 березня 2013 року, він присвятив Страсному Тижневі, пояснюючи, що досвідчити воскресіння означає дедалі більше входити в Божу логіку, в логіку хреста, яка «не є, передовсім, логікою болю та смерті, але логікою любові та дарування себе, що приносить життя». Наслідування Ісуса, за словами Святішого Отця, вимагає «виходити із замкненості в собі, з втомленого й звичного способу жити вірою, зі спокуси закритися в своїх схемах, які, вкінці, закривають горизонти на креативну дію Бога. Сам Бог вийшов нам назустріч, „поставив Свій намет між нами, щоб принести нам милосердя, що спасає та дарує надію. І якщо ми хочемо йти за Ним і з Ним залишатися, то не повинні вдовольнятися перебуванням у кошарі з 99-ма вівцями, ми повинні „вийти“, шукати разом з Ним загублену овечку, оту найвіддаленішу“.
Рік віри: Христове Воскресіння — наша сила
«Смерть і Воскресіння Христа є серцем нашої надії», — наголосив Святіший Отець під час своєї другої загальної аудієнції, що відбулась на площі святого Петра у Ватикані й зібрала коло п’ятдесяти тисяч вірних з усіх частин світу. «Без цієї віри у смерть і у Воскресіння Христа, — додав він, — слабкою буде наша надія, вона не була би навіть і надією». Далі Наступник святого Петра звернув увагу на те, що, на жаль, часто робились намагання затьмарити віру в Христове Воскресіння, навіть і серед самих віруючих закрадались сумніви. Це, за словами Папи, пов’язано з поверховністю, іноді з байдужістю, бо люди займаються тисячами справ, які вважають важливішими від віри, або мають тільки горизонтальний погляд на життя. Але саме Христове Воскресіння відкриває серця на найбільшу надію, бо «відкриває наше життя й життя світу на вічне Боже майбутнє, на повне щастя, на впевненість, що зло, гріх, смерть можна перемогти. І це веде до того, щоб з більшим довір’ям жити щоденною дійсністю, виходити їй назустріч з відвагою та зобов’язанням. Христове Воскресіння освічує новим світлом ці щоденні дійсності. Христове Воскресіння — це наша сила!»
Святі Таїнства перетворюють життя
Святі Таїнства — це не формальність, а дії, що змінюють наше життя. «Хрещення, — додав він, — це акт, який заторкує нас до глибини нашого існування. Охрищена дитина й не охрищена, — це не одне й те саме. Не є такою самою охрищена й не охрищена особа. Через Хрещення ми занурені в це невичерпне джерело життя, яким є Ісусова смерть — найбільший акт любові протягом усієї історії, і завдяки цій любові ми можемо жити новим життям, вже не віддані на поталу зла, гріха та смерті, але в сопричасті з Богом та ближніми».
Дари Святого Духа: сприймати все серцем Бога
«Святий Дух — зауважив наступник Святого Петра на початку загальної аудієнції 9 квітня 2014 року, — є душею, життєдайними соками Церкви та кожного окремого християнина: Він — Божа Любов, Яка оселяється в нашому серці, вступає в сопричастя з нами. Святий Дух завжди перебуває з нами». Далі Папа уточнив, що вже Сам Святий Дух є «найбільшим Божим даром», Який, у Свою чергу, передає тим, хто Його приймає, «різні духовні дари». Церква окреслила сім таких дарів, а це число є символом повноти. Ось вони: мудрість, розум, рада, сила, знання, побожність і страх Божий. Першим даром, згідно з цим переліком, є мудрість. Наступник святого Петра пояснив, що мова не йде «про просту людську мудрість», яка є плодом пізнання й досвіду, а про «благодать могти бачити кожну річ Божими очима».
Церква: приналежність християнина до народу
«Гововорити про Церкву, — підкреслив Святіший Отець, — означає говорити про нашу Матір, про нашу родину. Церква не є неурядовою організацією чи приватною асоціацією, її не слід применшувати лише до Ватикану. „Бути Церквою, — додав він, — означає почуватися, що ми перебуваємо в руках Бога, Який є Батьком і любить нас, голубить, дає відчути Свою ніжність“. Папа зазначив, що Божим задумом щодо нас є „створити народ, благословенний Його любов’ю, який донесе Його благословення всім народам землі“. За його словами, ми не є християнами в індивідуальному порядку, але «наша християнська ідентичність полягає в приналежності. Вселенський Архиєрей пригадав також слова Папи Венедикта XVI, який описував Церкву, як церковне „ми“. „Іноді доводиться чути, — додав він, — як хтось каже: „Я вірю в Бога, вірю в Ісуса, але Церквою не цікавлюся…“ Ми не раз це чули, чи не правда? Але це неправильно. Існують такі, які вважають, що можуть мати прямі, безпосередні взаємини з Ісусом Христом поза сопричастям і посередництвом Церкви. Це шкідливі та небезпечні спокуси“.
Катехиза про сім’ю
Папа розпочав цикл катехиз на цю тему між двома Синодами, присвяченими сім’ї. В своїх глибоких повчаннях, він пояснює основні правди Подружжя: нерозривність, єдність, вірність та відкритість на життя. Одночасно, Святіший Отець з милосердям дивиться на зранені сім’ї. Свобода, за його словами, повинна характеризувати працю Синоду, яку потрібно здійснювати «cum Petro et sub Petro», тобто в присутності Вселенського Архиєрея, як гаранта правовір’я.
Милосердя: те, що Богові найбільше до вподоби
Під час Святого Року Папа Франциск зазначає, що «звертати погляд на Бога, Милосердного Отця, та на братів, які потребують милосердя», означає звернути увагу на «суттєвий зміст Євангелія», тобто, на Ісуса — воплочене Милосердя. Тому він закликає Церкву «навчитися обирати виключно те, що найбільше подобається Богові», тобто «прощати своїм дітям, милосердитися над ними», щоб і вони також «змогли простити своїм ближнім».
Християнська надія не розчаровує
«Оптимізм може розчарувати, — наголошує Наступник святого Петра, — але надія — ніколи! Ми потребуємо її в ці часи, що здаються нам темними, коли ми, іноді, почуваємося розгубленими перед обличчям зла й насилля, що нас оточують, перед обличчям страждання наших ближніх. Потрібна надія! Ми відчуваємося розгубленими й трохи пригнобленими, бо ми безсилі й, здається, що ця темрява ніколи не закінчиться. Але не потрібно дозволити, щоб надія покинула нас тому, що Бог прямує з нами із Своєю любов’ю. „Я надіюся, бо Бог є поруч зі мною“, — всі ми можемо сказати ці слова. Він прямує, тримаючи мене за руку. Бог не залишає нас наодинці. Христос переміг зло й відкрив нам дорогу життя. З надією очікуймо Його прихід, і якою б не була пустеля в нашому житті, вона перетвориться на квітучий сад. Надія не розчаровує!»
Свята Меса: ми не можемо жити без Євхаристії
«Для нас, християн, — зазначає Папа Франциск, — дуже важливо зрозуміти цінність та значення Святої Меси, щоб якнайповніше переживати наші стосунки з Богом. Ми не можемо забувати про велику кількість християн, які протягом двох тисяч років історії в усьому світі чинили спротив аж до смерті, захищаючи Пресвяту Євхаристію; а скільки ще також і сьогодні ризикують життям, аби взяти участь у недільній Святій Месі».
«Євхаристійне богослуження — це щось більше, ніж простий бенкет: це, власне, спомин Ісусової Пасхи, центрального таїнства спасіння», — зауважує Святіший Отець, пояснюючи, що цей спомин не є простою згадкою, але означає, що «кожного разу, коли ми відправляємо цю Святу Тайну, то беремо участь у таїнстві страждань, смерті та воскресіння Ісуса».
Євхаристія становить «вершину» Божого спасіння, адже Ісус, «ставши хлібом, роздробленим за нас», виливає на нас повноту Свого милосердя й любові, «оновлюючи наші серця, наше життя та спосіб наших взаємин з Ним і з ближніми». Саме на цей аспект вказує термін «причастя», який ми вживаємо, говорячи про приступання до цієї Святої Тайни. Тобто, завдяки «силі Святого Духа», участь у Євхаристійній трапезі вже тепер дозволяє нам відчути «передсмак сопричастя з Отцем, притаманного небесному бенкетові, на якому з усіма святими втішатимемося радістю споглядання Бога віч-на-віч».
Катехиза про Хрищення і Миропомазання
Коментуючи ці два Таїнства, Вселенський Архиєрей звертає увагу на те, що «в Хрищенні Святий Дух занурює нас у Христа, а в Миропомазанні Христос наповняє нас Святим Духом, вчиняючи нас Своїми свідками й учасниками Своєї місії, згідно з промислом Небесного Отця». «Що вказує на те, що ми отримали Дар Духа?» — запитує Папа й відповідає: «Коли ми чинимо діла, натхненні Духом, та вимовляємо слова, яких навчає Дух».
Заповіді: жити в Божій любові
Розпочинаючи катезизмове навчання про Божі заповіді, Святіший Отець цитує Христові слова: «Не думайте, що я прийшов усунути закон чи пророків: я прийшов їх не усунути, а доповнити» (Мт 5, 17). Сповнення заповідей полягає в тому, аби прийняти любов, яку дарує Господь. Але для того, щоб жити таким чином, нам потрібне нове серце, в якому оселиться Святий Дух, що навчить нас прагнень Христа. «Нове життя, — за його словами, — це не титанічні зусилля, спрямовані на те, аби відповідати певній нормі. Нове життя — це сам Божий Дух, що починає провадити нас аж до Його плодів у радісній синергії між нашою радістю від того, що ми люблені, та Його радістю від того, що Він нас любить».
Молитва «Отче наш»
Папа Франциск запрошує вірних просити Христа: «Господи, навчи нас молитися», бо, за його словами, ми завжди повинні вчитись молитися. Перший крок до молитви полягає в тому, аби бути покірними й визнавати свої слабкості. Святіший Отець зазначає також, що молитва повинна бути також щирим діалогом з Богом, в якому ми відкриваємо Йому наші страждання, переживання й неспокій, бо Він нас розуміє та любить. Папа закликає також не забувати, що Той, хто надихає нас до молитви, — це Святий Дух, без якого ми не мали б сили молитися як Божі Діти.
Діяння Апостолів: подорож Євангелія світом
Нещодавно Папа Франциск розпочав цикл катехизмових наук, присвячених Діянням Апостолів — книзі, яка «розповідає нам про подорож Євангелія світом і показує нам чудесне поєднання між Божим словом та Святим Духом, започатковуючи час євангелізації». Головні дійові особи книги Діянь Апостолів — це Слово й Дух. Боже Слово «біжить швидко». Воно, як зауважив Святіший Отець, є «динамічним, зрошує ґрунт, на який падає». В чому ж полягає його сила? Святий Лука стверджує, що людське слово стає дієвим не завдяки риториці, тобто, мистецтву промовляти, але «завдяки Святому Духові, Який є Божим dýnamis, Божим динамізмом», що має силу очистити людське слово, перемінивши його в носія життя. «Коли Святий Дух огортає людське слово, — додав Папа, — воно стає динамічним, немов „динаміт“, тобто, спроможним запалювати серця та підривати схеми, спротив і стіни поділів, відкриваючи нові шляхи та розширюючи межі Божого люду».
Заклики: мир у світі й переслідування християн
Загальна аудієнція є для Святішого Отця також нагодою для того, аби звертатися до світу з актуальними закликами. Протягом шести років свого Понтифікату їх було 120. Його погляд звернений, насамперед, на мир у різних частинах світу, зранених конфліктами й війнами. Понад 20 закликів були присвячені християнам, що стали жертвами переслідувань, чи дискримінації. Приблизно 15 разів Наступник святого Петра пригадував у своїх закликах осіб, що постраждали внаслідок природних катаклізмів, епідемій, чи пожеж. Понад 10 разів він згадував у своїх закликах мігрантів, робітників, що переживають труднощі, та бідних, особливо тих, хто страждає внаслідок кліматичних змін.
Заклики на захист життя
Під час загальних аудієнцій Вселенський Архиєрей неодноразово закликає до захисту життя. Минулого року він присвятив окремий заклик маленькому Ельфі Евансу, а цього року — Вінсенту Ламберту, називаючи їхні імена, що стало винятком для звернень Вселенських Архиєреїв стосовно цих тем.
Винятком була також розповідь Святішого Отця про сестру Марію Кончетту Езу, яку він наприкінці загальної аудієнції 27 березня 2019 р. нагородив Папською відзнакою за її «працю серед африканських сестер і братів, на служінні життю, дітям, матерям і сім’ям». Цю худеньку 85-річну черницю Папа Франциск зустрів ще чотири перед тим під час Апостольської подорожі до Центральноафриканської Республіки. Після повернення до Ватикану він розповів про цю зустріч під час загальної аудієнції: з дівчинкою на руках, що називала її бабусею, 81-річна сестра Марія Кончетта Езу розповіла тоді Святішому Отцеві, що вони прибули на каное до Банґі — столиці Центральноафриканської Республіки — із сусідньої країни Конго, де вона працювала акушеркою. Там вона допомогла прийти на світ 3280 дітям.
«Цим жестом, — наголосив Папа, — бажаю висловити подяку всім місіонерам і місіонеркам, священикам, богопосвяченим особам та мирянам, які сіють зерно Божого Царства в різних частинах світу. Ваша праця, дорогі місіонери й місіонерки, є велика».
За матеріалами VaticanNewsПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
