Великоднє привітання єпископів УГКЦ. Частина 2

21 квітня 2020

«Дорогі в Христі браття і сестри! У цей світлий, радісний день спішу до кожного вашого дому, щоб поділитися з вами радістю визволення, що дане нам із Воскресінням. Усім, в Україні й на поселеннях сущим, засилаю свої щирі молитви й сердечні вітання. Благословляю вас усіх: здорових і хворих, сильних і немічних, молодих і старших, батьків і дітей». Пропонуємо Вашій увазі продовження уривків Великодніх привітань єпископів Української Греко-Католицької Церкви.

Великоднє привітання єпископів УГКЦ. Частина 2

Великоднє послання Блаженнішого Святослава, Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви


У відповідь на темряву відокремлення і страху людини перед людиною як імовірним носієм вірусу смерті, ми зустрічаємо в цю ніч живого воскреслого Христа, який проходить крізь усі зачинені двері карантину, щоб зустріти нас, Його учнів. «А як звечоріло, того самого дня, першого в тижні, а двері ж були замкнені… увіходить Ісус, став посередині та й каже їм: „Мир вам!“ (Ів. 20, 19). Страх перед усім, чого в час пошесті торкнулася рука людини, відступає перед рукою живого Бога — воскреслого Христа, яка носить у собі рани від цвяхів і простягається до нас та об’являє нам безмірне Боже милосердя! Усі наші гріхи і хвороби, пандемії і страхи переможені Божою любов’ю. Сучасні фізичні кайдани не мають сили перед духовною свободою віри і духу, перед життям вічним, даним нам у Христі Ісусі. Він свого часу розіб’є зачинені двері карантину, усуне наш страх, який чатує на нас за цими дверима, і покличе нас проголосити світові, як колись це зробили апостоли, що „Христос воскрес!“ […].

Дорогі в Христі браття і сестри! У цей світлий, радісний день спішу до кожного вашого дому, щоб поділитися з вами радістю визволення, що дане нам із Воскресінням. Усім, в Україні й на поселеннях сущим, засилаю свої щирі молитви й сердечні вітання. Благословляю вас усіх: здорових і хворих, сильних і немічних, молодих і старших, батьків і дітей.

Спішу також до всіх лікарень і домів опіки, щоб із вами поділитися радісною і життєдайною новиною та заохотити вас нести терпіння в молитві, з духом самопожертви. Особливо вітаю та благословляю наших лікарів і медичних працівників — усіх, хто по-геройськи піклується хворими і потребуючими в цих надзвичайних обставинах. Духовно єднаюся з нашими воїнами, що на передовій, та з їхніми сім’ями, з пораненими, з вимушено переселеними особами і мешканцями окупованих територій, з полоненими та в’язнями сумління. Усіх самотніх і тих, хто далеко від своїх рідних, обіймаю батьківською любов’ю.

Нехай воскреслий Христос перемінить цей момент вселенського плачу і болю всього людства на пасхальну радість перемоги над хворобою і смертю, як Він цього ранку перемінив плач жінок-мироносиць на радість! Нехай дарує нам кожної миті дар перемоги над гріхом і відродження в любові та надії через зростання в нашому житті Божого дару вічного життя, що його ми всі отримали у Хрещенні! Щиро бажаю кожному з вас благословенних Великодніх свят, смачного свяченого яйця та світлої пасхальної радості!

Повний текст Великоднього послання можна прочитати тут.

Великоднє послання архиєпископа і митрополита Львівського владики Ігоря Возьняка

Ми, як християни, віруючі люди, дякуємо Господу за Його воскресіння, беззаперечно віруємо в це, радіємо цим великим святом, оспівуємо його і живемо великою надією на своє воскресіння та усіх людей. Наші старання та зусилля необхідно скерувати в русло гідного християнського життя. Святий Іван Золотоустий навчає: «Воскресне, звичайно, кожне людське тіло; але добрий воскресне для життя, а злий воскресне для покарання» (св. Ів. Золотоустий, «Про потіху при смерті», Слово 2-е, п.8). В час переживання карантину, внаслідок епідемії «коронавірусу», можемо чинити багато добрих діл, що й виконують добровольці, лікарі, медсестри, волонтери, багато мирян та священиків, особи чернечих спільнот тощо. Разом з тим, знані випадки, коли певні особи ставляться дуже агресивно до тих, хто захворів. Хоч усім відомо, що ніхто не бажає хворіти! Ставитися жорстоко чи вороже до тих, хто хворіє, означає не любити ближнього, а Заповідь Божа наголошує: любити ближнього, як себе! З хворими людьми потрібно поводитися обережно, але не виключати їх зі спільноти, тому що завтра у подібній ситуації може знайтися хто-небудь.

Вітаю усіх людей доброї волі з великим празником Воскресіння Христового! Хай ця правда про воскреслого Господа принесе усім спокій, злагоду, умиротворить, наповнить радістю та надією на кращу зміну в нашому суспільстві й у світі! Хай війни та хвороби, злоба й беззаконня не тривожать людей! Хай віра, надія та любов до Господа і ближніх зростають в кожному людському серці, бо Христос справді воскрес!

Повний текст Великоднього послання можна прочитати тут.

Великоднє послання архиєпископа і митрополита Тернопільсько-Зборівського владики Василія Семенюка

Дорогі у Христі! Сьогодні ми з вами разом із жінками-мироносицями входимо у цю пасхальну радість. Може, важко нам у цю радість увійти, переживаючи досвід ізоляції, тривоги за своє здоров’я та здоров’я рідних. Увесь цей час ми були перенасичені іншими вістками — про хворобу та тисячі смертей. Мусимо визнати, що цей Великий піст був особливим — більшість із нас його провели поза храмом та в ізоляції навіть від наших парафіяльних спільнот. Сьогодні Христос знищує нашу тривогу та непевність. Своїм славним Воскресінням Він перемагає саму смерть і кожну хворобу, яка приносить людині біль і тривогу. Ставши правдивою людиною, Христос своїм Воскресінням показує, що людина може подолати смерть, воскресаючи з Ним. Бог вступає у людську історію, показуючи свою владу над законами природи, включно із законом природної смерті.

Могутнім праобразом нашої Пасхи є старозавітна Пасха — перехід вибраного народу через Червоне море. Хвилі цього моря, що розступаються перед вибраним народом, становлять у собі загрозу, залишаючись стихією. Проте, з Божої волі, люди переходять попри ці хвилі і стихія не завдає їм шкоди. Хвилі є символом самої смерті. Христос входить у ці хвилі, зазнаючи фізичної смерті, та знаходячись у них три дні, виходить із них неушкодженим — воскресає. Хвилі смерті не змогли поглинути життя, яке знаходиться під опікою Бога. Це наймогутніший вияв надії, яку дарує Христос кожній людині своїм Воскресінням із мертвих.

Повний текст Великоднього послання можна прочитати тут.

Великоднє послання архиєпископа і митрополита Івано-Франківського владики Володимира Війтишина

Ця радість Воскресіння лікує всі рани, яких ми мали досить цього Великого Посту. Адже переживаємо випробування хворобою, яка невпинно поширюється всім світом, змушує нас залишатися на відстані один від одного та, на жаль, забирає багатьох. Ми, які пережили цьогоріч інколи відчуття покинутості, біль розчарування, страху, у Воскреслому Спасителеві повинні віднайти справжню радість, яка полягає не в тому, щоб щось отримувати чи фізично бути близько один до одного, але щоб належати Богові та служити ближньому. Допоможімо один одному віднайти саме таку радість.

Єднаймося й надалі навколо особи Христа розп’ятого і Воскреслого, як ми це робили у годину випробувань, творячи тим самим живу клітинку Христової Церкви. Пам’ятаймо, що кожне наше страждання можна перенести, якщо вповні оцінимо людське життя, відкуплене Ісусом Христом. І не затримуймося тільки над Його розп’яттям, а вірмо в Його Воскресіння, пригорнімся до воскреслого Спасителя, щоби пригорнутися до надії: ось сила віри що визволяє від страху та дає надію.

Ми маємо передати тепер, як наші батьки колись, нашим дітям і внукам віру, надію та любов. Саме таку любов, яку показують нам події страждань Ісуса Христа та Його Воскресіння. Любов, яку ми плекаємо в особистій та родинній молитві. Нехай прикладом такої твердої віри, любові та справжньої радості будуть ті, які жертвують своїм життям заради порятунку інших, а також приклад тисяч медиків, які тихо і сумлінно виконують свою роботу в найскладніших умовах заради порятунку хворих.

Сьогодні згадаймо у своїй молитві усіх, хто помер від цього вірусного захворювання, хворих на цю недугу, а також тих, хто залишається з ними, — лікарів, медичних сестер, усіх працівників лікарень, волонтерів, їхніх рідних. Пам’ятаймо також і за наших військових, полонених, військових медиків і капеланів.

Повний текст Великоднього послання можна прочитати тут.

Великоднє послання єпарха Сокальсько-Жовківського владики Михаїла Колтуна

Наше життя є започатковане на землі у взаємодії з усім сотвореним світом і наша взаємодія у Христовому воскресінні відновлюється, бо в цьому є воля Божа. На основі подарованої радості: «Христос Воскрес», нам випало жити з Богом в його ласці, любові. І чи ми не хотіли би радіти цим?! Це ж нам розходиться про наше життя і спасіння. Будьмо свідомими цього! Наша в цьому віра має бути щасливою для себе, для всіх людей і всього сотворіння. Наша радість має випромінюватися на все створіння. Тільки в такому вимірі ми можемо сприймати нове створіння оновлене воскресінням, перемогою смерті, яке ніби ми радуємо, але в більшій мірі воно нас буде радувати.

Наша Пасха — це коли ми з Богом є всі разом,
Це коли творіння з нами в Божій ласці є.
За Божу ласку і за все творіння, коли ми славу возсилаєм,
За те, для чого світ існує, і ласку Бог свою дає.

Своїм воскресінням Христос примирив світ з Богом. Це сталося і нам тепер належить жити в мирі. Всяку ворожу натуру в собі нам треба перемагати, не давати діяти по ворожому. В цьому ми себе будемо перемагати, а в цілому переможемо ворога, який би він не був. Бо тільки мир Божий, який нам Бог посилає, а ми приймаємо, він перемагає. Цей мир ми маємо плекати не тільки, щоб подолати зовнішнього ворога, який завдає страху, але і внутрішнього, який заслонює нам духовні очі на все створіння і зокрема на нашого ближнього, для якого ми часто не радіємо у всіх видимих і невидимих взаєминах. Це наша Пасха схиляє нас, щоб довіритись Богові. І тоді не ми будемо перемагати, а Божа ласка в нас буде діяти і перемагати. Христос Воскрес! Він переміг, не ми. Він дає нам ласку перемагати.

Тож довіряймося Богові, як довірилась Богородиця, поручивши себе Богові: «Хай мені буде твоя воля» (пор. Лк. 1, 38). Не так, як ми часто кажемо: «Хай діється Божа воля». Але наполегливо, триваючи у вірі, молитві, постійному довір’ї і Бог нас не опустить, принаймні дасть сили впевнено змагатися і витривати. Воскресіння Христа — це наше з вами свято і якщо ми ще не приклалися до цього свята, щоб покаятися з гріхів, то зробімо це кожної хвилі і Господь щедро вам подарує вашу Пасху.

Єднаюся з Христом у Воскресінні і разом з Ним засилаю Його і свою радість у благословінні, і так само ви єднайтеся з Христом і благословіть всіх і вся з чим і ким є пов’язане наше життя. Бог своєю ласкою світ наповняє, щоб ми її прийняли, в ній жили і в його благодаті світ своїм життям і служінням наповняли. Христос Воскрес і ваша радість хай торкнеться і сповнить радістю весь світ. І весь світ і все створіння хай вам відізветься радістю Христос Воскрес і ви в радості тривали Воістину Воскрес!

Повний текст Великоднього послання можна прочитати тут.

Великоднє послання єпарха Самбірсько-Дрогобицького владики Ярослава Приріза


Воскресіння Господнє — це свято нашого Спасіння, на яке так сподівалося людство, очікуючи на здійснення Божої Обітниці про те, що прийде той, хто розчавить голову ворога людського роду (пор. Бут. 3, 15). Відкупительна Христова жертва «двері райські нам відкриває», але ми знаємо, що вона не зробила нас автоматично жителями раю, бо ми залишаємося вільними у виборі свого шляху. У кожному людському серці триває боротьба між добром і злом. Поборюючи свої гріхи і пристрасті, прислухаймося до слів апостола Павла: «Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром» (Рим. 12, 21). Воскреслий Господь додає нам сили успішно звершити цей духовний подвиг. Дозвольмо Йому здійснити перетворення і в нашому особистому житті, щоб на скрижалях нашого серця якнайвиразніше відобразився Божественний Лик Спасителя, що кличе до християнської досконалості. За настановою святого Григорія Богослова, «уподібнюймося до Христа, бо і Христос уподібнився до нас… Він сприйняв гірше, щоби дати краще; став убогим, аби ми збагатилися Його убогістю; прийняв вигляд раба, аби ми отримали свободу; зійшов до нас, щоб нам піднестися; був спокушений, щоб ми перемогли; зазнав приниження, щоби нас прославити; вмер, аби спасти» (Слово на Пасху).

Воскресіння Христове — це свято Радості, бо наш Спаситель звільнив нас від зневіри і смутку та дарував нам благодатну силу радіти там, де, здавалося б, абсолютно безнадійна ситуація. Радість Пасхи є не емоційним поривом, а духовним досвідом, що випливає з усвідомленої віри у величні плоди Воскресіння нашого Господа. Несімо цю духовну пасхальну радість тим, хто засмучений через різноманітні випробування світу цього, особливо тим, кого торкнулася важка хвороба чи негаразди, а ще більше тим, кого полонив вірус страху, тривоги і безнадії. Щедро ділімося нею з тими, хто на своєму життєвому шляху ще не зустрів воскреслого Господа.

Воскресіння Ісуса Христа — це свято, яке не лише нагадує нам про історичний факт, а й мотивує до дії. Святкуймо пасхальну подію не лише в храмі, а дозвольмо, щоб воскреслий Господь, який навстіж відчинив двері гробниці, відкрив і наші серця до потреб знедолених, беззахисних, убогих, поранених, засмучених. Щира, жертовна та діяльна любов до ближніх робить нас справжніми «дітьми світла» (пор. Еф. 5, 8) і «синами воскресіння» (пор. Лк. 20, 36). Подібно як жінки-мироносиці, попри різні труднощі, страхи і перешкоди, шукали способу, щоб виявити нашому Спасителеві свою любов і своє служіння, шукаймо і ми можливостей і нагод, щоб послужити нашим ближнім, вбогим, знедоленим, і таким чином станемо в наш час свідками воскресіння, сповнившись світлом Божественної любові й пасхальної радості.

Воскреслий Господь не обіцяє своїм послідовникам легкого і безтурботного життя, але зазначає: «У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я бо подолав світ» (Ів. 16, 33). Про це важливо пам’ятати тепер, коли потерпаємо від російської збройної агресії на Сході й Півдні нашої країни; переживаємо занепокоєння і розчарування непрофесійністю та незрозумілістю дій органів влади; хвилюємося через напружені суспільно-політичні відносини; досвідчуємо загрозу своєму здоров’ю через поширення смертоносної недуги і терпимо складну економічну ситуацію в нашій державі. Це все породжує тривогу й неспокій в українців, які щоразу більше переконуються в правдивості й актуальності слів псалмоспівця: «Не надійтеся на князів, на синів людських, бо в них нема спасіння» (пор. Пс. 146, 3). У цій непевній ситуації будуймо дім особистого, родинного і суспільного життя не на сипкому піску примарних спокус та безбожних псевдогуманістичних ідеологій сучасного світу, а на міцному фундаменті віри у воскреслого Сина Божого (пор. Мт. 7, 24–27).

Повний текст Великоднього послання можна прочитати тут.

Великоднє послання єпарха Стрийського владики Тараса Сеньківа

Воскреслий Спаситель, первісток померлих в якому оживуть всі (пор. 1 Кор. 15, 20–23), буде судити живих і мертвих по справедливості (пор. 1 Пт. 4, 5; Дія. 17, 31). Цей суд, на якому «обвинувачувачем» є людське сумління, вже триває. І допоки не винесений остаточний вирок, воно спонукає людину до покаяння, до звільнення з тенет власних пороків та до повернення на простір свободи. Це є простір взаємної любові Творця і створіння, простір їх обопільного себе дарування, де першим завжди є Господь. Він є Богом, який покірно і терпеливо очікує від людини відповіді, котрою, мов ключем, відкривається скарбниця його Милосердя. Цей ключ є простий, але завжди здатний відчинити замкнений на світанку людства вхід до Раю. Він звучить мов пароль: «Боже, милостивий будь до мене грішного».

Саме тому у Великодній перемозі Розп’ятого Спасителя над гріхом та смертю можемо мати участь лише через щире покаяння, навернення та праведне життя. Бо справжня Великодня радість є небесним скарбом чистих душ та вірних Богу сердець. Вона є печаттю вічного Божого миру та запевненням єдності з Воскреслим Христом, котрий завірив нас: «Я з вами по всі дні аж до кінця віку» […].

Вірити у Христове воскресіння — означає праведно жити та вмирати з впевненістю у власне воскресіння. Тому ця віра завжди випробовується вірністю правді Євангелія та витривалістю в обороні справедливості і людської гідності. Господь кличе людину особисто до відданості у співділанні з ним. Лише поглянувши на сучасний світ очима віри, ми можемо об’явити, що навіть найбільша пітьма трагедій та фатального відчаю нездатна скрити спалахи заграви, що пробиваються з його глибин. Це промені надії, запалені Христовим воскресінням. А що вони там є, можемо не сумніватися, бо на те і вступив розп’ятий Спаситель до гробової безодні пекла, щоб звідти озорити все створіння світанковим сяйвом своєї слави та влади.

Повний текст Великоднього послання можна прочитати тут.

Великоднє послання єпарха Коломийського владики Василія Івасюка


Воскресіння — це радість і надія. Великий піст і новітня пандемія в особливий спосіб готували людей цілого світу до воскресіння страждаючого Сина Божого. У наших терпіннях, розгубленості, переживаннях, паніці і сум’ятті ми зустріли Ісуса Христа у своїх помешканнях з терновим вінцем на голові та хрестом на плечах. Кровавий піт на лиці Месії і пробитий списом бік вказували, що це наші провини стали причиною непомірних тортур для Нього та спричинили Його смерть. Однак, Спаситель силою Божою воскрес і піднявся з-під чисельних гріхів цього світу, розламавши їх на багаточисельні уламки. І тому воскресіння Сина Божого принесло нам втіху, надію і відповідальність стати сучасними свідками пасхальної радості.

Першими свідками воскресіння Ісуса були євангельські жінки-мироносиці та учні Христові. Християни в час нової пандемії, покликані продовжувати звіщати пасхальну радість тим, хто нас оточує і кого знаємо привітанням: «Христос воскрес!», а віруючі негайно відповідають: «Воістину воскрес!». Друга категорія людей сумнівається і разом з апостолом Томою повторюють: «Якщо не побачу на його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи. А й руки моєї не вкладу в бік його, — не повірю!» (Ів. 20, 25). Третя категорія — це невіруючі люди, котрі взагалі відкидають воскресіння Христове.

Віра у воскресіння Господа нашого Ісуса Христа є тим непорушним наріжним каменем на якому ґрунтується християнство. «Коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра наша» (І Кор.15, 14). Покута і молитва нашого Спасителя з’єднали Небесне і земне, Вічне і тимчасове, Творця і творіння, Бога і людину. Господь подолав безодню, яка утворилася через непослух та відокремила всіх людей від їх Творця. Гріх і смерть стали перешкодою спасіння. Однак, коли настала повнота часу, Бог заради нашого спасіння послав Свого Єдинородного Сина, щоб людям повернути синівство Боже (пор. Гал. 4, 4–5).

Повний текст Великоднього послання можна прочитати тут.

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ

Дивіться також

Живе Телебачення Мукачівська греко-католицька єпархія Релігійно-інформаційна служба України Український Католицький Університет Офіційний сайт Ватикану Новини Ватикану Consilium Conferentiarum Episcoporum Europae