СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиУ соборі Святої Софії для почитання була виставлена ікона Святого Йосафата Кунцевича з колекції патріарха Йосифа Сліпого
Свята Церква 12 листопада молитовно вшановувала пам’ять українського святого священномученика Йосафата Кунцевича і цьогоріч завершила святкування ювілейного 400-ліття його мучеництва.
З цієї нагоди протягом усього листопада до прокатедри Святої Софії у Римі запрошували вірних, аби молитися за заступництвом великого українського святого Йосафата перед його образом з колекції патріарха Йосифа Сліпого. Автором ікони, що була виставлена в соборі Святої Софії до почитання, є видатний український іконописець Модест Сосенко. Про це зазначає пресслужба Товариства «Свята Софія».
Відомо, що найбільш ранні зображення св. свщмч. Йосафата нового часу, серед відомих нині, з’являються у 1908–1913 рр., і їх пов’язують з іменем Модеста Сосенка. Кількість й розмаїтість залишених пам’яток засвідчує, що це був тривалий пошук виразної іконографії свщмч. Йосафата Кунцевича, що зайняла особливе місце у творчості іконописця.
У своїх дослідженнях мистецтвознавці стверджують, що Модест Сосенко виконав ікону святого Йосафата, проявивши глибокі знання та не порушивши усталеної іконографії, а тільки доповнивши її додатковими зображеннями монахів-василіян. Зобразивши десять монахів у каптурах у верхньому й у нижньому фризах (по п’ять на кожній смузі), автор зберіг акцент безпосередньої причетності священномученика до Чину святого Василія Великого.
Отож, центральне поле займає фронтальна поколінна фігура святого-мученика в сутані, з параманом, в єпископській мантії та з василіянським каптуром на плечах, зі схрещеними на грудях руками, які тримають книгу, сокиру й пальмову гілку. Обличчя свмч. Йосафата дуже характерне і передає, якщо уважно приглянутися до усіх раніших відомих пам’яток, ймовірно, його персональні риси. Дослідники іконографії св. Йосафата Кунцевича схиляються до думки, що найправдивішими його зображеннями можна вважати ранні образи, виконані ще в той час, коли жили особи, які близько знали мученика.
Закликом почитати і наслідувати святого Йосафата в любові до нашої святої віри, Церкви, обряду й народу, залишаються слова Верховного Архиєпископа кардинала Йосифа Сліпого, які він сказав біля гробу святого Йосафата 25 листопада 1969 року:
«Нехай святий Йосафат, як вірний син Церкви й народу, аж до перемоги веде наш народ. Він боронив єдність Церкви й народу ввесь свій вік. Навіть у Полоцьку на Білорусі він почувався русином-україн¬цем, а про єдність Церкви переконував і київських печерських монахів, його сильний характер і геройська святість життя мусить і нас підбадьорювати та заохочувати йти по його слідах, хоч би це також коштувало нам жертви, бо принести її треба, якщо йдеться про добро Бога, Церкви й народу» (Благовісник, V, 1–4, 1969).
Довідка
Модест Данилович Сосенко навчався у Кракові, Мюнхені та Парижі. З 1908-о року жив у Львові, де його іменем пізніше було названо одну з вулиць. Художник мандрував Італією, Єгиптом і Палестиною. Брав участь у Першій Світовій війні в рядах австро-угорської армії. Другом Модеста Сосенко був митрополит Андрій Шептицький, на руках якого митець і помер.
Художник став відомим завдяки своїм пейзажам в стилі мюнхенської сецессії, портретам, жанровим картинам. Також він працював як стінописець: розмалював Музичний Інститут ім. М. Лисенка у Львові; церкви у Підберізцях біля Львова, Печеніжині, Рикові, Більчі Золотому, Золочеві, Товмачі, Славську. Всього відомо 12 церков, розписаних Модестом Сосенком.
Художник у своєму монументальному скаральному мистецтві зміг поєднати стародавню візантійську традицію з найновішими європейським досягненнями, та «вплести» в усе це орнаментальне українське мистецтво. Художник дав нове життя українським іконам XVI—XVII століть та українським традиціям монументального розпису, які досягають часів Київської Русі.
Видав збірку «Прикраси галицьких рукописів XVI—XVII століть Ставропігійського Музею» у 1923-у році. Твори Модеста Сосенка зберігаються у Львівському Державному Музеї Українського Мистецтва (близько 100 робіт), Коломийському Державному Музеї Народного Мистецтва «Гуцульщина» та у приватних колекціях.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
