У Семаківцях вшанували пам’ять блаженного Миколая Чарнецького

29 червня 2019

27 червня з особою незламного у вірі єпископа, сьогодні блаженного, Миколая Чарнецького пов’язані дві визначні дати: 135 років з дня його народження та 110 — з часу прийняття священичих свячень.

У Семаківцях вшанували пам’ять блаженного Миколая Чарнецького

Як і щороку віряни вшановують його пам’ять спільною молитвою, збираючись у рідному селі владики — Семаківцях. Чимало з них долають дорогу до храму пішею прощею, щоб попросити про зцілення душі й тіла. Свідчень про заступництво Миколая Чарнецького щоразу більшає, їх ретельно записує парох та декан Чернелицький о. Василь Скрипка.

Традиційно Архиєрейську Божественну Літургію у співслужінні з численним духовенством очолив Єпископ Коломийський Василій Івасюк. У часі проповіді владика зазначив, що блаженний Миколай Чарнецький і ряд інших священномучеників були покликані Богом служити Христовій Церкві й Україні. Також проповідник наголосив на важливості усвідомлення нами їхньої жертовності в часи атеїстичного свавілля.

«Пам’ятати героїчні свідчення віри двадцятого століття означає приготуватися до майбутнього. Нові покоління повинні знати ціну отриманої віри, щоби з вдячністю жити згідно Євангелія. Історичний період з 1917 до 1991 роки в СРСР позначений „морем“ пролитої крові мільйонів людей. Вони перенесли переслідування, на них експериментували ізоляцію, насильство і вбивство. У святинях і концтаборах невинні платили кров’ю лише за те, що належали до Христової Церкви», — сказав владика.

Опісля продовжилось богослужіння, під час якого люди численно приступали до Святих Тайн Покаяння та Причастя.

Насамкінець, відбулось освячення води та Хресної Дороги, будівництво якої завершили в цьому році на подвір’ї парафіяльного храму. Відтак владика Василій поблагословив парафіян, після чого кожен отримав образок Матері Божої Коломийської та мав змогу прикластися до мощей блаженного Миколая Чарнецького.

СЛОВО

преосвященного владики Василя Івасюка
з нагоди 110 років священства і 135-річчя
з дня народження блаженного Миколая Чарнецького

Покликані Богом служити Христовій Церкві й Україні

Вступ. Митрополит Андрей Шептицький у 1941 році сказав: «Ключ до перетворення України знаходиться в ній самій. Нам важко змінити зовнішні обставини, проте в нашій волі є змінити себе». Якраз над цією переміною людини і працює УГКЦ, котра має на меті якісно перемінити душу людини.

І). Покликані Богом служити Христовій Церкві й Україні. Господь вибрав владику Миколая Чарнецького своїм знаряддям і доручив йому важливе завдання — свідчити про служіння Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) нашому нескоримому українському народові в добу Радянського Союзу. З кожним днем історія нас віддаляє від того періоду, відходять з життя очевидці переслідувань, втрачаються історичні відомості, забуваються непересічні особи такі як Владика Софрон Дмитерко, Василь Стус, Вячеслав Чорновіл та великий перелік духовенства, поетів, вчених і простих патріотичних людей. Життя Переслідуваної Церкви для багатьох людей у теперішний час стає «легкою» сторінкою в історії України, тому що їх воно не торкнулося і цим мало хто цікавиться. Нинішний час більше уваги звертає людей на споживацьку культуру.

Покликані Богом служити Христовій Церкві й Україні в умовах переслідування ставали в’язнями сумління радянських концтаборів. Бути священиком забороненої УГКЦ — це було дуже небезпечно, а щоб провадити Підпільну Духовну семінарію треба було бути героєм і мучеником.

І тут дуже виразно прослідковується дія Святого Духа, Котрий наділяв таких людей своїми сімома дарами: мудрістю, розумом, радою, кріпостю, знанням, побожністю і страх Божий. Ці люди пішли за своїм покликання і на них справдилися слова Христові з Євангелія від Матея. «Оце я посилаю вас, немов овець серед вовків. Будьте, отже, мудрі, як змії, і прості, як голубки. Стережіться людей, бо вони видадуть вас синедріонам і бичуватимуть вас по своїх синагогах. Вас волочитимуть і до правителів і до царів за мене, щоб свідчити перед ними й поганами. І коли видадуть вас, не журіться, як або що вам говорити, — дано буде вам на той час, що маєте говорити; не ви бо будете говорити, а Дух Отця вашого в вас говоритиме. Брат видасть на смерть брата й батько дитину; діти повстануть на батьків і будуть їх убивати. Вас ненавидітимуть усі за моє ім’я, але хто витриває до кінця, той спасеться. А як будуть вас переслідувати в тому місті, тікайте в інше» (Мт. 10:16–23).

В існування такого дуже складного періоду в Радянському Союзі дуже важко повірити. В’язнями сумління ставали люди за можливість молитися, ходити до храму, навчати дітей катехизму, любити свій народ, брати шлюби, хрестити дітей, відспівувати померлих, тримати в хаті ікони, носити на грудях хрестик — за все це та багато іншого суворо переслідувалось радянським законом. Хоча згідно Конституції говорилось перед цілим світом про свободу совісті. Насправді так не було, тому що головною метою режиму комуністів і соціалістів було перемогти Бога. Розмови про мир у всьому світі, добробут людей, дружбу між народами, братерство, пролетарі всіх країн єднайтесь і багато чого іншого були другорядними. Переслідування було настільки великим, що деякі партійні люди обіцяли на словах показати всьому світові в 70-х роках минулого століття останнього попа в Радянському Союзі.

ІІ). Відзначення 30-ї річниці виходу з підпілля катакомбної і мовчазної Церкви святих у новітніх часах. Пам’ятати героїчні свідчення віри двадцятого століття означає приготуватися до майбутнього. Нові покоління повинні знати ціну отриманої віри, щоби з вдячністю жити згідно Євангелія. Історичний період з 1917 до 1991 роки в СРСР позначений «морем» пролитої крові мільйонів людей. Вони перенесли переслідування, на них експериментували ізоляцію, насильство і вбивство. У святинях і концтаборах невинні платили кров’ю лише за те, що належали до Христової Церкви. Папа Іван Павло II під час свого апостольського візиту в Україну з 23 по 27 червня 2001 року стверджував, що територія нашої України є «пам’ятником тисячам християн ХХ століття». Українська земля увібрала їхню кров, зберегла її, наче зерно, яке при перших променях надії почало давати щедрі плоди. Ці мученики підтвердили, що християни — це громадяни Царства Божого. Їхній приклад запрошує усіх людей на початку третього тисячоліття бути свідками віри. Сучасна людина з готовністю слухає повчання тільки тому, що вони є свідченнями.

Нині пригадуємо скромних людей, котрі у часи комуністичного режиму страждали за віру і хоробро боролись за Христа. Діяльність і життя нашої Церкви, яка у підпіллі з великим ризиком пережила період переслідувань, допитів КДБ, обшуки, ліквідацію монастирів, ув’язнення єпископів, священиків та мирян. Багатьох з них засудили на смерть, тому що в ці роки влада хотіла цілковито зліквідувати останні «недобитки кліру».

Вироки смерті здійснювались через розстріли, повішання, отруєння газом, хімічними та радіоактивними засобами. Смерть від голоду і депортація, в’язниці і концтабори також були дуже поширеними методами. Ці численні приклади і складають історію мучеництва Церкви в ХХ столітті. Серед них найбільшу кількість становлять миряни. Сьогодні в Україні йде процес оновлення віри. Люди наближаються до Церкви, котра перестала бути «Церквою катакомб і мовчазною». Атеїстична ідеологія не змогла загасити у віруючих бажання віри і духовного життя.

Цьогоріч УГКЦ відзначає 30-у річницю виходу з підпілля. Особливо вшановують наших попередників, які брали участь в перших публічних богослужіннях. Пам’ятаємо отця-редемпториста Ігоря Возьняка, отця Володимира Війтишина у Москві на Арбаті разом з нашими єпископами у травні 1989 року, котрі є тепер митрополитами. Цілий ряд єпископів пам’ятаємо: митрополит Володимир Стернюк, Филимон Курчаба, Юліан Вороновський, Софрон Дмитерко, Іреней Білик, отець Порфирій з Дори, митрополит Василь Семенюк, о. Михайло Косило і тих, хто тут є в храмі та зберегли і передали віру батьків. Зберегти віру допомогла вам участь у Службі Божій та прийняття Пресвятої Євхаристії.

ІІІ). Пресвята Євхаристія — це хліб життя. Нині торжественно відзначаємо празник Пресвятої Євхаристії, котра завжди дає людям благодать. Що таке свята Тайна Євхаристії? Пресвята Євхаристія чи св. Причастя — це тіло і кров Ісуса Христа під видами хліба і вина. Усі інші таїнства спрямовані до неї, бо тут знаходиться весь духовний скарб Церкви — сам Ісус Христос. Святу Тайну Євхаристії Він встановив на Тайній Вечері тієї ночі, коли Його апостол видав на смерть. Ісус заповів дати Своїм учням Своє Тіло і Свою Кров: «І, взявши хліб, віддав хвалу, переломив, дав їм і мовив: „Це Моє Тіло, що за вас віддається. Чиніть це на Мій спомин“. Так само чашу по вечері, кажучи: „Ця чаша — це Новий Завіт у Моїй крові, що за вас проливається“ (Лк. 22,7–20). Христос доручив Церкві відправляти Євхаристію, приносити безкровну жертву на спомин його смерті і воскресіння й отримати запоруку вічного життя. Законно висвячені священики можуть освячувати хліб і вино, щоб вони стали Тілом і Кров’ю Господа. Священики та єпископи діють в Особі Ісуса Христа та від імені Церкви.

Святе Причастя Тіла і Крові Христа збільшує єдність того, хто причащається з Христом, відпускає йому легкі гріхи й охороняє від тяжких гріхів. Євхаристія охороняє нас від майбутніх тяжких гріхів. Чим більше ми беремо участь у житті Христа і чим більше поглиблюємо приязнь з Ним, тим важче нам розірвати цю єдність з Ним через смертельний гріх. Гідно прийняти Святе Причастя можна у стані благодаті, тобто без важкого гріха.

Якщо людина свідома, що вчинила смертельний гріх, вона не повинна приступати до Євхаристії, не отримавши попередньо відпущення гріхів у таїнстві Покаяння. «Тому, хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде винний за Тіло і Кров Господню. Хай, отже, кожний випробує себе самого і тоді їсть цей хліб і п’є цю чашу» (1 Кор. 11:27–28). Хто свідомий тяжкого гріха, повинен приступити спочатку до Сповіді, а відтак причащатися. Іван Золотоустий докоряє тим, які, будучи на святій Літургії, не причащаються: «Надармо приноситься повсякденна Жертва, надармо стоїмо при престолі, а ніхто не приступає до святого причастя… Як можна бути на Літургії і не приймати святих Тайн?».

ІV). Притча: Пресвята Євхаристія — це Лампада Життя. Один відомий грецький подвижник ХХ століття старець Порфирій мав багато дарів від Бога і міг бачити майбутнє людини. Одного дня він присоромив своє духовне чадо за те, що той викупався в холодній воді і міг померти від серцевого нападу.

— Отче, але ж ви мені сказали, що я проживу ще багато років. Як же ви тепер кажете, що учора я міг померти?

— Те, що я тобі сказав, вірно, — відповів старець. — Лампада твого життя має масла на багато років, але якщо ти її впустиш, масло розіллється і лампада згасне. Таке життя кожної людини! Бог дає людям безцінний дар — життя; ми його приймаємо і зобов’язані оберігати, але не піддавати безглуздим небезпекам. Будьте обережні зі своєю лампадою! Цією лампадою є наше тіло, наповнене благодаттю через Пресвяту Євхаристію. Будьмо уважні, бо гріх може дуже легко розбити нашу крихку лампаду, якою є людське тіло. Тому апостол Павло перестерігає людей словами: «Хіба ж не знаєте, що ви — храм Божий і Дух Божий живе у вас? Якщо хто зруйнує храм Божий, того покарає Бог: бо храм Божий Святий, а цей храм — ви» (1 Кор. 3:16,17).

Висновки. Христос всім нагадав сувору правду, що Він є наріжним Каменем, що Його відкинули будівничі. На кого впаде цей Камінь, того роздавить, а хто на Нього впаде, той розіб’ється. І тому якраз і не стало безбожної держави. І це є добра пригадка теперішнім людям як віруючим так і не віруючим, а особливо байдужим, що своє життя треба будувати на Христовому камені віри і тоді буде перемога.

Заберіть з життя жадібність, підлість, допомагайте один одному ділами милосердя і віруйте в Бога. Не жалійте себе — робіть добро і вам все повернеться сторицею. Найбільш характерною рисою духовних осіб, лікарів, депутатів має бути любов до Бога і незалежної України. Це ваше покликання — іти та наслідувати блаженного нашого земляка Миколая Чарнецького (пор. Ів. 1:43).

Саме молодіжні спільноти дають покликання бути добрими батьками і матерями. Батьки пам’ятайте, що Бог живе там, де Його пускають. «Пустіть дітей приходити до мене, не бороніть їм: таких бо Царство Боже» (Мр.10:14).

Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможи нашій молоді впустити Бога у життя і знайти своє покликання у житті.

Господи, благослови доброю долею Україну та нашу українську армію Амінь.

Благословення Господнє на вас!

† Василь Івасюк,
єпарх Коломийський

27 червня 2019 року Божого
с. Семаківці

За матеріалами Коломийської єпархії УГКЦ
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ

Локації

Персони

Дивіться також

Живе Телебачення Мукачівська греко-католицька єпархія Релігійно-інформаційна служба України Український Католицький Університет Офіційний сайт Ватикану Новини Ватикану Consilium Conferentiarum Episcoporum Europae