У межах тижня Патріарха Любомира Гузара у Вінниці відбувся круглий стіл: «Бути Людиною»

9 жовтня 2021

8 жовтня 2021 року у межах тижня Патріарха Любомира Гузара у Вінницькій науковій бібліотеці ім. К. А. Тімірязєва відбувся круглий стіл: «Бути Людиною».

У межах тижня Патріарха Любомира Гузара у Вінниці відбувся круглий стіл: «Бути Людиною»

Захід відкрив його учасникам багатогранну постать Блаженнішого Любомира. Своїми спогадами та рефлексіями ділилися найближчі особи, які товаришували у його житті, а зокрема; владика Йосиф Мілян, єпископ-помічник Київської архиєпархії УГКЦ, Марія Рипан, племінниця Блаженнішого Любомира, о. Микола Семенишин, секретар останніх років життя Блаженнішого Любомира, с. Вероніка Хитра, СНДМ, медичний опікун Блаженнішого Любомира, Слотюк Галина Миколаївна, заступник директора з наукової роботи та інформатизації Вінницької ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва.

Модерував науковий захід протоієрей Петро Жук, Ректор Київської Трьохсвятительської духовної семінарії. Круглий стіл розпочали молитвою «Царю Небесний», яку виконали семінаристи.

Звертаючись до присутніх, владика Йосиф зауважив, що сьогодні український народ на 30-му році незалежності, як і увесь світ, прагне віднайти автентичність. «Ми шукаємо справжню та гідну людину. Про це дуже часто говорив Блаженніший Любомир, бо сам прагнув „Буди Людиною“. Розпочинаючи цей круглий стіл, ми будемо шукати автентичні фарби, щоб ними ще раз зобразити істинний портрет Блаженнішого Любомира Гузара», — наголосив архиєрей.

Опісля зі словом звернувся о. Микола Семенишин, секретар останніх років життя Блаженнішого: «До мене часто й досі підходять люди та запитують, чи справді Блаженніший Любомир нічого не бачив, бо у спілкуванні він поводився ніби цілком зряча людина. А є інша частина людей, які впевнено стверджували, що він бачить набагато далі, ніж кожен з нас. Від Блаженнішого Любомира потрібно вчитися довіри. Він мав величезну довіру до Бога, але також вчився довіряти людям, особливо тим, які є поруч. Він був людиною довіри», — зауважив отець.

Серед учасників круглого столу була представниця родини Гузарів — Пані Марія Рипан, племінниця Блаженнішого Любомира. У своєму слові вона сказала: «Наш вуйко Любко був простою, але освіченою людиною з почуттям гумору і завжди бадьорий. Він не змінився після того, як став священником, пізніше — єпископом і Патріархом. Він залишався завжди простим та готовим послужити. Ми всі його дуже любили. Наша родина сміливо може запевнити, що наш вуйко Любко „Був Людиною“. Про нього в мене дуже багато спогадів і всі вони лише позитивні», — сказала представниця родини.

Продовжила роздуми про життя Блаженнішого Любомира с. Вероніка Хитра, СНДМ: «Блаженніший часто приймав у себе людей, різних людей. Перед такими зустрічами відчувалося, що люди переживають та хвилюються, як пройде спілкування з такою вагомою особою. Виходячи після зустрічей, практично всі були усміхнені, щасливі та окрилені. „Бути Людиною“ не приходить дуже легко, цьому передує завжди тривала і сумлінна праця над собою. Щодня він працював і молився, щоб краще пізнати свого „Татуся“ — пізнати Бога. Щодня він розважав над Святим Писанням, яке читав чи слухав у записі. Він багато молився, молився серцем, молився душею», — сказала вона.

Зі словом до присутніх звернулася п. Галина Миколаївна: «У 2012 році в стінах нашої бібліотеки відбулася зустріч Блаженнішого Любомира з вінничанами. Ця зустріч запам’яталася великою любов’ю, теплом і пошаною, яка пронизувала все і всіх зібраних. Зала нашої бібліотеки не могла вмістити всіх, що прийшли, але люди стояли в проходах і слухали його щиру розповідь. Щирість і любов наповнювали присутніх», — висловилася вона.

Завершуючи захід, владика Йосиф Мілян зауважив, що круглий стіл завжди об’єднує, бо там не має очільника, — всі є рівні. «Блаженніший старався бути рівним. Його екуменічне ставлення не тільки до конфесій, але і до релігій було грандіозне. Свого часу Блаженніший у Львові проголосив про єдиний народ на Київських горах. Це був старт, після якого вийшла ціла програма розвитку нашої Церкви на 10 років „Жива парафія — місце зустрічі з живим Христом“. Тепер вона має своє продовження на десятиліття. Його меседж „Єдиний народ на Київських горах“ став поштовхом до виходу у світ послання нашого Блаженнішого як Глави Церкви про святу Софію. У ньому говориться про Божу мудрість, яка привела на Київські гори християнство. Вона і надалі веде весь наш народ до Царства Божого. Він був дуже глобальною Людиною та мислив широко. Він дбав про загальноукраїнське християнство. Він наскільки міг працював для своєї Церкви та був готовий робити все, щоб ця Церква жила та розвивалася», — наголосив владика Йосиф Мілян, єпископ-помічник Київської архиєпархії УГКЦ.

За матеріалами Київської архиєпархії УГКЦ
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ