У Філадельфії триває виставка сучасного сакрального мистецтва

Костянтин Шумський, засновник галереї

Одним з завдань нашої галереї є гідна промоція, представлення надзвичайно цікавих митців, які працюють в царині сучасного сакрального мистецтва, допомогти донести їм свою творчість до глобального поціновувача. Ми мали вже декілька гарно організованих проектів як в Європі, так і в США. Коли ми отримали запрошення від митрополита Бориса зробити виставковий проект у Філадельфії, ми радо відгукнулись, і це для нас велика честь. У виставці беруть участь 15 художників, яких об’єднує пошук сакрального. Усі вони творять історію ікони у сьогоденні.

У Львові існує достатньо велика кількість митців, які творять середовище. IconArt — це місце, майданчик, де митець може зустрітись зі своїм поціновувачем. Філадельфія — це перший майданчик, де ми представляємо ці твори і плануємо, що ця виставка подорожуватиме і видозмінюватиметься. 2015 року ми мали великий виставковий проект в Українському інституті Америки в Нью-Йорку, де ми представляли 60 праць 20-ти митців.

У співпраці з митцями важливо, щоб мистецтво відповідало двом важливим категоріям: духовна наповненість і творчість, коли митцю вдається це поєднати, для нас це і є каноном.

Остап Лозинський

Ікони, які представлені на виставці є наближеними до народної традиції: гуцульської, покутської, лемківської ікони. Я займаюсь дослідженням українського іконопису, зокрема народного іконопису Гуцульщини і в своїй творчості я старався відтворювати один з напрямків іконопису. Зараз я все міксую і важко сказати чи моя ікона є гуцульською, чи покутською чи лемківською, але безперечно — коріння у нашій давній іконі.

Іконі «Втеча в Єгипет» я старався надати рис теплоти і сімейності. Пресвята Родина втікає до Єгипту разом зі своїм песиком. Це маленький елемент, але він додає життєвості цій іконі.

Зараз Львів є однією з важливих платформ розвитку сучасного іконопису. На мою думку, іконопис, який твориться в львівському середовищі, чітко є в структурі сучасного мистецтва. Це середовище, яке розвиває сакральне мистецтво, і розвиває його дуже особистісно. Ми можемо побачити митців, які мають свою виразну мову, своє виразне розуміння іконопису, але, що дуже важливо, вони мають глибинне розуміння богослов’я. Вони мають віру і розуміють — що і навіщо вони це роблять. І це є мабуть найважливіше.

Роман Зілінко

Я і декілька моїх друзів працюємо в народній манері. Я захоплююсь народним мистецтвом від давна. На початку 90-их років, коли я ще був дитиною, формувався, тоді була перша хвиля захоплення іконами на склі, гуцульським іконописом і власне з того часу це моя любов. Я працюю в музеї, займаюсь організацією виставок та іншими проектами. Малярство — це віддушина, намагання реалізувати себе.

В моєму особистому житті роль владики Бориса є дуже великою. Я був студентом третього набору Львівської Богословської Академії і фактично формувався, виростав та ставав тим, ким я є, в тому середовищі, яке створив Борис Ґудзяк. Моє захоплення іконою, таке серйозніше, було в студентські роки, також здебільшого з подачі Бориса Ґудзяка і його оточення. Тепер, коли я займаюсь малярством, то кожного разу, коли зустрічаємося, я відчуваю підтримку чи підштовхування.

Є гарне середовище художників, митців, які об’єднані навколо галереї ІconАrt, і з ним можна робити великі проекти. А можливість вийти поза галерею, розширює фізичні кордони і кордони можливостей.

Оля Кравченко

Кожен з нас працює в певному напрямку, і проглядаються певні риси характеру, чіткість, випрацюваність. Що б ти не робив, яку б тему, який інший твір чи задум не вибирав, він все одно буде нести цю лінію, випрацюваний, авторський стиль, манеру.

Зараз мені хочеться експериментувати, і я кожен раз кажу собі, що от закінчу цю роботу і тоді почну. Зараз мені хочеться більше якоїсь легкості, прозорості. Хочеться експериментувати з фактурами та іншими елементами.

IconArt — це наша родина, бо ми з нею зростали, з нею розвивалися, тут відбуваються всі виставки, пов’язані з іконописом, зокрема моїх було три чи чотири.

Оксана Романів-Тріска

Я починала малювати на склі, вивчивши давню техніку народних ікон Гуцульщини, Покуття і Буковини, виконаних наївними майстрами. Я від них запозичила принцип малювання, але очевидно завжди залишатися в однаковій техніці було не цікаво, і власне скло спонукає до експериментів. Ця техніка цікава тим, що можна нанести рисунок, а кольоровий шар інтерпретувати вільно, потім використовуючи позолоту, інші додаткові ефекти, і так досягаєш модерного звучання ікони. Скло дає багато візуальних ефектів, насамперед, працюєш зі зворотом, тобто, потрібно собі уявляти, що ти отримуєш зворотне зображення. Якщо Богородиця обіймає Ісуса правою рукою, а обернувши скло, вона буде огортати Його лівою рукою. На склі можна використовувати розтяжки, різні живописні підходи, які на полотні не можна використати.

У мене часто є сумніви чи це справді ікона, чи живопис на релігійну тематику. Це залежить від сприйняття ікони, дехто її сприймає модерно, тобто, вона є символом, і для людини техніка не має значення, а дехто все-таки хоче бачити канонічний образ. Власне в ІконАрті, представлені багато напрямків і пошуків іконопису. Допустимість вільнодумства, творчої інтерпретації дозволяє розширити діапазон сприйняття ікони або релігійного образу.

На виставці в Філадельфії представлені дві Богородичні ікони: Богородиця Надії і Богородиця з Дитям і три ангели. Богородична тематика є для мене щорічною. І так для багатьох авторів. Тобто, теми вічні, і до них хочеш повертатися. Коли починаю новий етап малювання, я починаю власне з Богородичної ікони. Для мене вони є етапними і знаковими.

Катерина Кузів

Наразі для мене першоджерелом є тексти і пережиття того тексту, тобто в мене немає прив’язки до якогось кольору. Вважаю, що необхідним є дотримання канону, але канону догматичного богослов’я, а не такого візуально-оболонкового. Відповідно, навіть якщо цей колір є сталий для одежі Богородиці, я не вважаю його конче необхідним. Конче необхідним є дотримання богословських догматів і в жодному разі не до чогось такого зовнішнього.

Зазвичай, до якихось роздумів підштовхує Святе Письмо чи ірмоси, кондаки, якісь наспіви Літургії, Вечірньої, Утрені і потім воно якось візуалізується в роботу.

В Філадельфії зараз представлено мої чотири роботи. Одна з них — це Євхаристія, де зображено Тіло і Кров Господні у вигляді Святого Причастя на тлі розквітлого хреста. Розквітлий хрест є в традиції християнства, як символ перемоги над смертю. Інша робота — це Різдво Христове, там є проведена паралель з Богородицею Пієтою, тобто момент смерті і жалю, якоїсь материнської радості появи дитини і пережиття її втрати. Є пусті пелени, які знизу в гробі вже символом Воскресіння Христового, тобто така двополярна композиція.

Також там представлена ікона Успіння Богородиці, де Богородиця представлена в гробі серед квітів. Я керувалася текстами апокрифів, там вказано, що тіла Богородиці не бачать, але знаходять квіти і пахощі.

Розуміння богослов’я є невід’ємне від іконопису. Іконопис для мене це є Воплочення Божого Слова і роздуми над ним. Якщо богослов’я теоретичне, то в нас воно візуальне. Іконопис має бути відповідний до сучасного середовища і відповідати сучасній людині. Це має бути щось живе, що б промовляло до людини і таким чином воно б виконувало функцію проповідування, бо для цього воно й створюється. Людина, яка не обізнана в тих системах, мала б відчути цю роботу і через неї пробувати прийти до Церкви.

Іконопис дозволяє бути мені максимально вільною.

Уляна Томкевич

Ікона Об’явлення Богородиці св. Бернадеті у Люрді була створена у Франції на пленері, який організував владика Борис Ґудзяк. Також ще є Пресвята Родина, також ікона Благовіщення. Тема Благовіщення часто зустрічається в моїй творчості, бо вона мені подобається і є близька, Є теми і сюжети, до яких я періодично повертаюся або ж близькі протягом певного періоду.

Моя техніка класична, візантійська. Я малюю на дошці з левкасом, пігментами, жовтковою емульсією, єдине, що потім я використовую здрапування або зішліфовування зайвих елементів. Тому ікони легкі, нема нашарування фарби. Мої ікони не є надто модерними, вони є образотворчими, там видно образ, видно лики, лише кольорова гама трошки відрізняється.

У іконописі почуваюся повністю вільною, але для того, щоб почуватися вільною і не робити помилок, канон треба знати. Тобто знати, що можна змінювати, а що не можна, що допустимо зобразити, а що ні.

Твори, які зараз на виставці у Філадельфії є консистенцією авторів і творів, яких можна побачити в IconArt за десять років. Тому варто прийти і познайомитись з кожним автором — його роботою і авторською технікою.