СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПро два невідомі листи Леоніда Фьодорова до митрополита Андрея Шептицького
У 2004 році у Видавництві Українського католицького університету вийшла друком книга під назвою «Митрополит Андрей Шептицький і греко-католики в Росії. Документи і матеріали, 1899–1917»). Упорядкуванням і редакцією матеріалів займалися відомий дослідник, науковець, богослов о. Юрій Аввакумов та працівниця ЦДІАЛ, довголітня дослідниця спадщини митрополита Андрея, блаженної пам’яті Оксана Гайова. У основу видання лягли документи, які знаходяться у фондах ЦДІАЛ та торкають згаданої тематики. Про це повідомив Синкел у справах монашества Львівської архиєпархії УГКЦ ієрм. Юстин Бойко.
Праця, яку по суті започаткував о. проф. Юрій Аввакумов, повинна була вийти у двох томах. На жаль, з огляду на певні обставини, до сих пір другий том так і не вийшов, хоча, наскільки мені відомо знаходиться на завершальному етапі редагування.
Левову частку архівних документів, які потрапили до книги «Митрополит Андрей Шептицький і греко-католики в Росії. Документи і матеріали, 1899–1917», становить приватне і офіційне листування з митрополитом Андреєм чільних постатей Греко-Католицької Церкви в Росії. На особливу увагу заслуговує кореспонденція між митрополитом Андреєм і його вірним духовним сином, монахом студитом Леонідом Фьодоровим, який у Схимі прийняв монаше ім’я Леонтій.
Тісні стосунки митрополита Андрея та Леоніда Фьодорова
Митрополит пов’язував з ним надзвичайно великі надії щодо унійної праці на Сході, зокрема у Росії. Через це його вихованню він приділяв надзвичайно багато уваги. А у 1917 році він призначив його першим Екзархом Російської Греко-Католицької Церкви.
У 1923 році більшовицький режим заарештував Леоніда Фьодорова і присудив йому 10 років тюрем та заслань. Спочатку він відбував покарання на Соловках, а опісля у Вятці, де і помер 7 березня 1935 року.
Коли митрополит Андрей довідався про його кончину, він негайно сповістив про це Апостольську Столицю та особисто у 1937 році ініціював початок беатифікаційного процесу отця Леонтія (Леоніда) Фьодорова.
У середовищі монахів Студитів у Святоуспенській Унівській Лаврі виник навіть його особливий культ, який переріс у створення своєрідного монашого гуртка. Його членів самі ж монахи дружелюбно називали «фьодорівцями». На жаль, при житті митрополита Андрея беатифіційний процес не вдалося довести до логічного завершення. Зроблено було це вже за новітніх часів. 27 червня 2001 року в часі свого першого Апостольського Візиту до України Святий Папа Іван Павло ІІ в часі Божественної Літургії беатифікував Леоніда Фьодорова разом з рідним братом митрополита Андрея архімандритом Студитів Климентієм Шептицьким.
Листи з Камениці: період новіціату Леоніда Фьодорова
У житті блаженного Леоніда Фьодорова особливою сторінкою вписався час його новіціяту, який він відбував у Камениці, у Студитській Лаврі св. Обручника Йосифа протягом 1912–1914 років. Саме там за досить непростих зовнішніх обставин формувалося його монаше покликання. Про усі свої пережиття, проблеми він регулярно писав митрополиту Андрею Шептицькому.
У вищезгаданому виданні містяться 12 листів, які були написані ним саме з Камениці. У 2014 році монахи Студити, бажаючи оживити спадщину блаженного Леоніда Фьодорова, видали їх окремим виданням під назвою «Блаженний священномучений Леоній (Леонід Федоров). Листи з Камениці». Це видання було доповнене дипломною працею отця Леонтія Тумовського, монаха студита, яку свого часу він захистив в Українському католицькому університеті. ЇЇ назва: «До проблематики духовности отця Леоніда Федорова». Таким чином читач, до рук якого потрапляло дане видання, міг не тільки запізнатися з листами блаженного до митрополита Андрея, а й прочитати його біографію та пройтися стежинами його пошуків Божої волі.
Віднайдення двох нових листів
Працюючи у 2017 році в архівних фондах ЦДІАЛ з кореспонденцією монахів Студитів Студитської Лаври св. Обручника Йосифа у Камениці, я натрапив на ще два листи Леоніда Фьодорова до митрополита Андрея саме з Камениці. Вони не увійшли до видання «Митрополит Андрей Шептицький і греко-католики в Росії». Спочатку я подумав, що упорядники спеціально не включили їх через буденність тематики, яку порушує автор листів.
Але, поспілкувшись безпосередньо з отцем Юрієм Аввакумовим почув, що він навіть не бачив їх і дуже радий був би з ними запізнатися. Ще минулого року я пообіцяв йому опрацювати їх, але з огляду на інші обов’язки мені так і не вдалося їх опрацювати. Сьогодні ж, коли виповнюється 86-а річниця від дня блаженної кончини блаженного Леоніда Фьодорова, я вирішив все ж таки виконати те, що повинен був зробити набагато раніше. Таким чином, дослідники спадщини цього славного святого та ісповідника віри отримають доступ до ще двох досі незнаних листів Леоніда Фьодорова з Камениці до митрополита Андрея.
Опис нових листів
Коли ж мова про листи, то вони знаходяться у знаному дослідникам фонді ЦДІАЛ № 358, опис 2, справа № 95. Вони були написані на двох окремих листках шкільного зошита у клітинку. Перший лист датується 13 січня 1914 року, хоча автор зазначає, що почав його писати 31 грудня 1913 року. Темою листа є буденні справи господарського характеру, з якими довелося зіткнутися монахам студитам Лаври св. Обручника Йосифа у Камениці у 1913 році. Другий лист датований також 13 січня 1914 роком. У йому Леонід Фьодоров консультує з митрополитом Андреєм свої плани на майбутнє. Так виглядає, що обидва листи були відправлені до Львова поштою з Баня Луки одного і того ж дня. Зберігся навіть поштовий конверт з маркою та печаткою поштового відділення.
Подаю обидва листи мовою оригіналу та в перекладі рідною мовою. Нехай вони послужать усім тим, які досліджують спадщину блаженного Леоніда Фьодорова та моляться до Господа про його заступництво.
Висловлюю вдячність директорці та працівникам ЦДІАУ у м. Львові за величезну прихильність та можливість досліджувати спадщину праведного митрополита Андрея Шептицького.
Лист № 1
Фонд № 358, опис 2, справа № 95, аркуш 2
Оригінал:
Г[осподи]. І[исусе]. Х[ристе]. С[ыну]. Б[ожий]. П[омилуй]. Н[ас].
Владыко Святый,
Пишу до Святыни Вашей отъ имени о. Никона и монастырской рады.
Уже давно чувствовалась у насъ потребность иметь хорошую конюшню (стайню) для лошадей и коровъ, но средствъ не хватало. Бр. Климентъ тоже обратилъ внимание на этотъ недостатокъ и хотель его справить, но уехал не успевши ничего сделать. Уезжая онь поручиль намъ составить планъ конюшни и вичислить все необходимые расходы для ея постройки. Три недели тому назад мы выслали ему въ Иннсбрукъ и планъ и кошторисъ. Сделавъ некоторые поправки бр. Климентъ согласился и с планом и съ кошторисом, однако просим отложитъ начало работъ до свого приезду на Пасху. Кроме того онъ соглашается дать деньги на стайню только въ томъ случае если Ваша Святыня на то согласятся. Стайня будеть стоить более 2500 коронъ (по кошторису: 2619 к. 80 сот.).
Однако, когда мы стали считать передъ новымъ годомъ наши долги, то пришли къ убеждению, что и хорошая стайня не поможетъ нашему хозяйству если на шее у монастыря будетъ висеть 1700 коронъ дому, на который, къ тому же, будутъ наростать проценты. Въ этотъ домъ втянулъ насъ одинъ селянинъ, некто Михаилъ Михалина. Въ прошломъ году онъ прищелъ къ намъ и просимъ неотступно, чтобы мы его приняли въ монастырь. Будучи же слабаго здоровья и совершенно неспособнымъ до тяжелой работы онъ предложилъ намъ 3400 коронъ съ темъ, чтобы мы держали его въ монастыре до смерти. Къ несчастью, мы согласились и приняли его. Кончилось все темъ, что онъ монастыръ оставилъ жалуясь, что не можетъ вытерпеть монашескаго режима. Хотя уже онъ и отрекся отъ своихъ денегъ, но теперь, конечно, захотель, чтобы они ему были выданы. Къ тому времени мы уже истратили изъ его денегъ 1200 коронъ. Чтобы отдать ихъ ему мы вынуждены были взять на вексель у жида Польокана по 12 %. Доходовъ у насъ въ этомъ году, какъ Ваша Святыня Сами знаете, неть никакихъ. Винограду было только на 600 литровъ вина, меду совсем не было, фрукты пропали. Вообще годъ вполне голодный. Расходы же на почти вдвое увеличившиеся хозяйство, растутъ. Братьевъ слышкомъ еще мало и приходится постоянно пользоваться чужими работниками и наймитами. Думали мы, что мельница насъ подниметъ, но и тутъ наши надежды разлетелись «яко прахъ». Мотор действуетъ великолепно и люди несутъ со всех сторонъ зерно, но бензинъ стоитъ слишкомъ дорого, такъ что доходы не покрываютъ расходовъ. Пришлось остановить мельницу. Теперь хотимъ переменить моторъ бензиновый на роповый или на паровой. Конечно мы могли бы выплатить весь домъ, но только въ течении 3–4 летъ, когда однихъ процентовъ наростаетъ более 700 коронъ. Страшно и подумать какъ тяжело отзовется все это на монастире; а въ особенности на церковномъ благолипии и на монастырскихъ работахъ. Еще только благодаря добрымъ ОО. Траппистамъ можемъ возжигать въ храме восковые свечи, а то пришлось бы снова довольствоваться поганой стариной.
Чтобы развязать себе руки просимъ покорно Святыню Вашу разрешить брату Клименту заплатить за насъ долгъ вместо того, чтобы построить намъ стайню. Правда тяжело будетъ безь хорошей господарской стайни, но тутъ еще мы можемъ кое-какъ потерпеть и перебиться своими силами. Итакъ если Ваша Святыня соизволитъ, то мы напишемъ бр. Клименту, что отказываемся отъ стайни и съ Вашего соглясия, просимъ заплатитъ за насъ эти 1700 коронъ нашего долга (500 коронъ мы должны за некоторые другие предметы въ области хозяйства).
Отецъ Никонъ съ братіей припадаютъ къ стопамъ Святыни Вашей моля Бога и св. Іосифа о дарованіи Вамъ всякаго блага и просятъ благословенія на новый годъ.
Смиренный и многогрешный архарій,
Леонтій
Каменица.
Дня 13/І/1914
Преподобной Меланіи Римлянины
31/XII/1913
Переклад українською мовою:
Господи Ісусе Христу Сину Божий помилуй нас грішних!
Владико Святий,
пишу до Вашої Святині (це особисте традиційне звертання Леоніда Фьодорова до митрополита Андрея — ред.) від імені о. Нікона (Цюсьняка — ред.) і монастирської ради.
У нас вже віддавна відчувалася потреба у тому, щоб мати добру конюшню (стайню) для коней та корів, але не вистачало середників. Бр. Климентій (Шептицький — ред.) також звернув увагу на цей недолік та хотів його виправити, але поїхав, не встигнувши нічого зробити. Виїжджаючи, він доручив нам скласти план конюшні та обрахувати усі необхідні видатки для її побудови. Три тижні тому ми переслали його в Інсбрук і план, і кошторис. Зробивши деякі виправлення, бр. Климентій погодився і з планом, і з кошторисом, але просив відкласти початок робіт до його приїзду на Пасху. Окрім цього, він погоджується дати гроші на стайню тільки в тому випадку, якщо Ваша Святиня погодяться на це. Стайня буден коштувати більше 2500 корон (згідно кошторису: 2619 к. 80 сот.).
Проте, коли ми почали напередодні нового року підраховувати наші борги, то прийшли до переконання, що навіть хороша стайня не допоможе нашому господарству, якщо на шиї монастиря будуть висіти 1700 корон дому, на яку до того ж буду зростати відсотки. В цей дім нас втягнув один селянин, такий собі Михайло Михайлина. Минулого року він прийшов до нас і уклінно просив, щоби ми прийняли його до монастиря. Будучи людиною слабкого здоров’я і цілковито нездатним до важкої праці, він запропонував нам 3400 корон з умовою, щоби ми тримали його в монастирі до смерті. На наше нещастя ми згодилися і прийняли його. Закінчилося все тим, що він покинув монастир з жалями, що не годен витерпіти монашого режиму. Хоч він вже був відрікся від своїх грошей, то тепер, очевидно, зажадав, щоби вони були йому повернуті. До цього часу ми вже витратили з його грошей 1200 корон. Щоби віддати йому, ми вимушені були взяти вексель у жида Полокана під 12 %. Приходів цього року у нас, як Ваша Святиня самі знають, немає жодних. Винограду вистачили тільки на 600 літрів вина, меду зовсім не було, фрукти пропали. Назагал рід цілковито голодний. Витрати ж на господарство, яке збільшилося практично вдвоє, ростуть. Братів ще дуже мало і нам постійно приходиться користуватися працею робітників і наймитів. Ми думали, що млин нас підніме, але і тут наші надії розлетілися «в попіл». Мотор працює чудово і люди несуть до нас зерно з усіх сторін, але бензин коштує дуже дорого, так що прибутки не перекривають видатків. Прийшлося млин зупинити. Тепер хочемо замінити мотор бензиновий на масляний або на паровий. Звичайно, ми могли б виплатити весь дім, але тільки протягом 3–4 років, коли лише одних відсотків наросте більш як на 700 корон. Страшно навіть подумати, як тяжко все це відіб’ється на монастирі, а особливо на церковнім величчі та на монастирських працях. Тільки завдяки ОО. Трапістам ми можемо запалювати в церкві воскові свічки, а то б прийшлося знову задовольнятися поганою стариною.
Щоби розв’язати собі руки, покірно просимо Вашу Святиню дозволити брату Климентію заплатити за нас борг замість того, щоби будувати нам стайню. Щоправда, тяжко буде без доброї господарської стайні, але тут ми можемо ще якось потерпіти і перебитися власними силами. А тому, якщо Ваша Святиня дозволить, то ми напишемо бр. Климентію, що ми відмовляємося від стайні і за Вашою згодою, просимо заплатити за нас ті 1700 корон нашого боргу (500 корон ми винні за деякі інші предмети зі сфери господарства).
Отець Нікон з братією припадають до стіп Вашої Святині, молячи Бога і св. Йосифа, щоби дарував Вам всякі блага та просять благословення на Новий Рік.
Смиренний і многогрішний архарій,
Леонтій
Камениця.
Дня 13/І/1914
Преподобної Меланії Римлянки
31/XII/1913
Лист № 2
Фонд № 358, опис 2, справа № 95, аркуш 3
Оригінал:
Владыко Святый,
Осмеливаюсь снова докучать Вамъ, хотя знаю, что Вы заняты выше головы.
Очевидно моя поездка въ этомъ году не можетъ состояться, какъ можно заключатъ изъ Вашего молчанія. Но если пропалъ одинъ проэктъ, то можетъ быть не пропадетъ другой. Въ одномъ изъ моихъ трехъ писемъ я предлагалъ Вамъ устроить эту поездку уже после прохождения моего искусу въ Бейроне то е. в конце Декабря сего года. Деньги же на поездку Ваша Святыня начали би откладывать уже теперь (по 300 коронъ въ месяцъ).
Но что мне было бы жалко если бы проэктъ посещенія о. Веригина въ Римъ и пріобретенія новыхъ мощей и індульгенцій тоже пропалъ бы. Всего бы только стоило 250 коронъ, а пользы было бы неисчислимо много и для нашихъ братьевъ и для народу. Моя агитація въ честъ св. Іосафата падаетъ на добрую почву: въ пушке лежитъ уже 13 коронъ на школу святаго мученика, а люди уже даютъ на службы въ честь св. Іосафата. Второй проэктъ былъ бы такой: Ехать теперъ въ Римъ и пробыть у Веригина до начала Февраля, отттуда прямо въ Львовъ для устройства каталога библіотеки и некоторыхъ научныхъ изследованій. Въ начале Мая въ Бейронъ, а въ Декабръ изъ Бейрона прямо на Востокъ.
Но о чемъ теперъ усиленно прошу, то о уставъ синодальной церкви, не имея его я сижу какъ безъ рукъ, потому что теперъ какъ разъ занятъ приготовленіемъ плана поездки на Востокъ и научныхъ работъ на Афонъ и у Старообрядцевъ.
Снова осмеливаюсь напомнить, что уставъ можна взятъ изъ музея, а музею выслать новый изъ Россіи.
Если моя поездка въ Римъ будетъ одобрена, то прошу выслать уставъ въ Римъ, къ о. Веригину, если же нетъ, то въ Каменицу.
Вашей отеческой Святыни смиренный богомолецъ
многогрешный Леонтій
13/І/1914
Переклад українською мовою:
Владико Святий,
Осмілююся знову Вам надокучати, хоч знаю, що Ви зайняті понад голову.
Очевидно, моя поїздка цього року не може відбутися, якщо я правильно зробив висновок з Вашого мовчання. Але, якщо пропав один проект, то може не пропаде другий. В одному з моїх трьох листів я пропонував Вам зорганізувати цю поїздку вже після проходження мого випробування (новіціяту — ред.) в Бойроні, тобто в кінці грудня цього року. Гроші на цю поїздку Ваша Святиня почали б відкладати вже відтепер (по 300 корон місячно).
Але, мені було б жаль, коли б проект відвідин о. (Сергієм) Веригіном Риму і придбання нових молей та індульгенцій також пропав би. Це все коштувало б тільки 250 корон, а користі було б незчисленно більше і для наших братів і для народу. Моя агітація на честь св. Йосафата падає на добру землю: в скарбонці лежать вже 13 корон на школу святого мученика, а люди вже дають на служби в честь св. Йосафата. Другий проект був би такий: Їхати тепер до Риму і пробути у Веригіна до початку Лютого. Звідти просто до Львова для порядкування каталогу бібліотеки та деяких науковий досліджень. На початку Травня до Бойрону, а в Грудні з Бойрону просто на Схід.
Але про що тепер уклінно прошу, то це про устав синодальної церкви. Не маючи його, я сиджу як без рук, тому, що тепер якраз занятий приготуванням поїздки на Схід і наукових праць на Афоні та у Старообрядців.
Знову осмілююся нагадати, що устав можна взяти з Музею, а Музею можна буде вислати новий з Росії.
Якщо моя поїздка до Риму буде схвалена, то прошу вислати устав до Риму до о. Веригіна, якщо ж ні, тоді до Камениці.
Вашої батьківської Святині смиренний богомолець
многогрішний Леонтій
13/І/1914
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
