СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапа про пандемію: ми всі — Божі діти і ми разом подолаємо це лихо
«Молитва допомагає нам усвідомити власну уразливість, але Господь дає нам відчути підтримку й близькість», — підкреслив Папа Франциск в інтерв’ю для італійської газети «La Stampa».
«Тут люди плачуть і страждають. Всі. З цієї ситуації зможемо вийти тільки усі разом як єдине людство», тому потрібно «дивитися на ближнього очима солідарності» й поводитися відповідно до цього. На цьому наголосив Папа Франциск, спілкуючись з журналістом щоденної італійської газети «La Stampa» Доменіко Аґассо.
Пережити період карантину в покаянні, співчутті та надії
Цей період, за словами Святішого Отця, потрібно переживати «в покаянні, співчутті та надії». Необхідна також покора, бо часто ми забуваємо, що в житті існують «темні періоди» й думаємо, що вони можуть торкатися тільки когось іншого. Натомість, цей час затьмарений для всіх без винятку. Біль і смуток увійшов у наші помешкання. Ця ситуація не подібна до інших, що були в минулому, бо тепер ніхто не може дозволити собі бути спокійним, кожен цими днями переживає труднощі.
Під час Великого посту, як зазначив Вселенський Архиєрей, «завдяки молитві й посту ми вправляємося в солідарному ставленні до інших, насамперед, до тих, що страждають, в очікуванні того проблиску світла, що знову освітить все і всіх». Стосовно молитви Святіший Отець додав: «Мені спадають на думку апостоли, що під час бурі зверталися до Христа: „Учителю, потопаємо!“. Молитва допомагає нам усвідомити власну уразливість. Це волання бідних, тих, що потопають, що відчуваються в небезпеці, самотні. І у важкій, безнадійній ситуації важливо знати, що є Господь, за Якого можна вхопитися». Бог, за словами Папи, підтримує нас у різний спосіб, дозволяючи відчути Його підтримку й близькість, так само, як Він вчинив з учнями, що просили Його допомоги серед бурі, або з Петром, подаючи Йому руку, коли той потопав.
Перед Богом ми всі є дітьми
Папа Франциск не робить різниці між віруючими й невіруючими.
«Ми всі — люди, і як люди ми перебуваємо в тому самому човні. Ніщо людське не повинно бути чужим для християнина. Тут люди плачуть, бо страждають. Всі. У нас спільна людськість і страждання. Нам допомагає синергія, співпраця, почуття відповідальності й дух жертовності, що зароджується в багатьох місцях. Не потрібно робити різниці між віруючими й невіруючими, необхідно сягати коріння — людськості. Перед Богом ми всі є дітьми».
Подяка медпрацівникам за тепло їхньої руки
Наступник святого Петра говорив також про тих, хто в ці дні помирає без присутності своїх рідних: «Цими днями мені розповіли історію, яка мене вразила й завдала болю, також і тому, що вона відображає те, що відбувається тепер в лікарнях. Одна літня жінка зрозуміла, що помирає, і хотіла попрощатися зі своїми рідними. Медсестра взяла мобільний телефон і подзвонила на відео до її онука, таким чином, старенька побачила обличчя свого внука й змогла з полегшенням відійти у вічність. Остання потреба людини — це триматися за чиюсь руку, що є виявом останнього супроводу. І багато медсестер і медбратів супроводжують це гаряче прагнення, слухаючи цей біль самотності й тримаючи за руку. Біль тих, хто відійшов, не попрощавшись, стає раною в серці тих, що залишаються. Я дякую всім цим медсестрам і медбратам, медикам і волонтерам, які незважаючи на надзвичайну втому, з терпеливістю і добротою серця схиляються над помираючими для того, аби полегшити вимушену відсутність рідних».
Більше не буде «іншого», а будемо «ми»
Ділячись думками про наслідки цієї ситуації для майбутнього, Папа Франциск зазначив, що те все, що відбувається, повинно «нагадати людям раз і назавжди, що людство — це одна спільнота, і наскільки важливим і вирішальним є загальнолюдське братерство. Мусимо припускати, що буде щось подібне, ніби після війни. Більше не буде „іншого“, а будемо „ми“. Бо з цієї ситуації можемо вийти тільки всі разом. Нам потрібно буде звертати ще більшу увагу на наше коріння: бабусь, дідусів, похилих віком; будувати справжнє братерство серед нас, разом пам’ятати про цей важкий досвід, який ми пережили разом, і прямувати вперед з надією, що ніколи не розчаровує. Це ключові слова для нового початку: коріння, пам’ять, братерство і надія».
За матеріалами VaticanNewsПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
