СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапа подякував медпрацівникам за їхню великодушність та засвідчив початок чуда
Звертаючись до медпрацівників, представників адміністрації та духовенства італійського регіону Ломбардії, що найбільше постраждав від пандемії коронавірусу, Папа Франциск висловив їм вдячність за великодушність й відданість у їхньому служінні.
У суботу, 20 червня 2020 року, Папа Франциск прийняв на аудієнції Президента північноіталійського регіону Ломбардія, місцевих єпископів, а також медичних працівників, що трудилися у відділах Covid-19. Окрім представників цього регіону, що найбільше постраждав від пандемії, в аудієнції взяли також участь керівники римської інфекційної лікарні «Spallanzani», яка докладає багато зусиль у боротьбу з коронавірусом.
Великодушність і відданість в боротьбі з коронавірусом
Звертаючись до присутніх, Святіший Отець зазначив, що протягом останніх місяців різні сфери італійського суспільства — національні та регіональні установи, муніципалітети, дієцезії та парафії, а також волонтерські об’єднання — великодушно й віддано боролися з пандемією. Папа висловив вдячність лікарям, медсестрам і медбратам та всім медичним працівникам, які перебували на передовій цього важкого, а, інколи, героїчного служіння.
«Вони були видимим свідченням людяності, що зігріває серце, — підкреслив він. — Багато з них захворіли, а деякі, на жаль, померли під час виконання своєї професії. Ми з великою вдячністю згадуємо про них у молитві».
Медпрацівники — надійна опора для хворих і їхніх родин
Вселенський Архиєрей наголосив, що у вихорі епідемії надійна й великодушна присутність медиків та фельдшерів стала безпечною опорою, не тільки для хворих, але й також для їхніх рідних, які не могли їх відвідати. Медпрацівники стали для хворих немовби членами родини, що здатні поєднувати професійну компетентність з конкретними проявами любові. Пацієнти відчували, що біля них є «ангели», які допомагали покращити здоров’я, і, одночасно, заспокоювали й підтримували. Вони телефонували до родичів помираючих пацієнтів, аби дати їм змогу прощатися, й супроводжували їх до порогу остаточної зустрічі з Господом.
«Дорогі лікарі, медсестри й медбрати, світ зміг побачити, скільки добра ви зробили в цій ситуації випробування. Навіть коли ви були виснажені, ви й надалі працювали з професіоналізмом та самопожертвою. Скільки лікарів, медсестер, фельдшерів не мали змоги повертатися до дому й спали, де могли, бо в лікарні не було ліжок. І це породжує надію. Ви були однією з опорних колон всієї країни», — наголосив Папа, висловлюючи вдячність всім присутнім медпрацівникам та їхнім колегам у всій Італії.
Використовувати досвід великодушності, аби будувати майбутнє
Наступник святого Петра зауважив, що ця позитивна енергія, яку було вкладено, є багатством, яке може й повинно принести плід для теперішнього й майбутнього суспільства Ломбардії та всієї Італії. Він додав, що для того, аби вшанувати страждання хворих та багатьох померлих, особливо, людей похилого віку, потрібно докладати зусилля у будування майбутнього, починаючи від численних свідчень безкорисливої любові, які залишили незаперечний слід в суспільстві, показуючи, наскільки близькість, турбота й самовідданість потрібні для того, щоб живити братерство та громадське співіснування.
Не забувати, що ми потребуємо Бога й одні одних
«Таким чином, — вів далі Святіший Отець, — ми зможемо вийти з цієї кризи духовно та морально сильнішими; і це залежить від сумління та відповідальності кожного з нас. Але не наодинці, а разом та з Божою благодаттю». Християни, як зазначив Папа, повинні свідчити про те, що Бог нас не покидає, але в Христі надає значення також і цій дійсності та нашому обмеженню. Він пояснив, що в період кризи виявилась ілюзорність бачення, що прагне зосередити все на собі й вчинити індивідуалізм провідним принципом суспільства.
Святіший Отець закликав усіх не забувати про це після завершення надзвичайної ситуації: не забувати, що ми потребуємо інших, когось, хто би піклувався про нас, хто б нас підбадьорював; не забувати, що всі ми потребуємо Отця, Який простягає нам руку.
«Молитися й взивати до Нього — це не ілюзія, — підкреслив Папа. — Ілюзія — це вважати, що можемо обійтися без цього! Молитва — це душа надії».
Вдячність духовенству, що проявило мужність і любов до людей
Вселенський Архиєрей пригадав, що останніми місяцями вірні не мали змоги брати участь у богослуженнях, але не зважаючи на це вони не переставали відчувати себе спільнотою, молячись наодинці чи в сім’ї, також завдяки засобам суспільної комунікації, об’єднуючись духовно й усвідомлюючи, що Господні обійми виходять за межі простору. Папа висловив захоплення завзяттям священиків, які не припиняли надавати вірним душпастирську опіку й не залишили їх на самоті з болем і страхом. Він згадав тих священиків, які, подібно до багатьох медпрацівників, померли від Covid-19, здійснюючи своє служіння, а також подякував всьому італійському духовенству, яке проявило мужність і любов до людей.
Початок чуда
На завершення Папа Франциск ще раз висловив глибоку вдячність всім присутнім і тим, кого вони представляють, за їхні зусилля, яких вони доклали в цій складній ситуації.
«Не забувайте, що всі ви, які трудилися — лікарі, фельдшери, волонтери, священики, богопосвячені особи, миряни — своєю працею розпочали чудо», — наголосив він, посилаючись на уривок з історичного роману італійського письменника Алессандро Мандзоні, «Заручені» (італ. I promessi sposi), в якому один з персонажів сказав: «Я ніколи ще не чув, щоб Господь почав якесь чудо без того, щоб добре його завершити». «Нехай це чудо, яке ви розпочали, завершиться добре», — побажав Папа, уділивши присутнім Апостольське благословення.
За матеріалами VaticanNewsПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
