СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапа: перемога життя — це не порожні слова, а реальна, конкретна подія
Продовжуючи в рамках циклу «Ісус Христос — наша надія» роздуми про значення Христового Воскресіння, Папа Лев XIV звернув увагу на перемогу над смутком, який може паралізувати нашу душу.
«Визнавати Воскресіння означає перемінити погляд на світ: повернутися до світла, щоб розпізнати Істину, яка нас спасла і спасає», — сказав Папа Лев XIV, підсумовуючи свої роздуми, якими в середу, 22 жовтня 2025 року поділився з учасниками загальної аудієнції. Промовляючи до десятків тисяч прочан, які зібралися на площі Святого Петра у Ватикані, він далі говорив про значення Христового воскресіння в житті людини та світу, зазначивши, що йдеться про подію, «яку, чим більше поглиблюємо, тим більше залишаємося переповненими зчудуванням». Про це розповідає українська редакція «Vatican News».
«Це був вибух життя і радості, який перемінив сенс усієї дійсності з негативного на позитивний; втім, це сталося не гучно, тим більше не насильницьки, а лагідно, приховано, можна сказати, покірно», — сказав Святіший Отець, присвятивши цього разу свої роздуми тому, як Христове воскресіння може зцілити одну з недуг нашого часу, якою є смуток. «Проникливий і поширений, — пояснив він, — смуток є супутником щоденного життя багатьох людей. Йдеться про почуття непевності, іноді глибокого відчаю, яке заповнює внутрішній простір і, здається, переважає над будь-яким поривом радості».
Між почуттям поразки та перемогою життя
Наступник святого Петра підкреслив, що смуток позбавляє прагнення до життя, перетворює його в подорож без мети та без сенсу. Такий стан відображає те, що переживали двоє учнів з Емауса, про яких розповідається у 24-й главі Євангелії від Луки. «Розчаровані та знеохочені», вони покидають Єрусалим, залишаючи за собою «надії, які покладали на Ісуса». На початку євангельської розповіді знаходимо «парадигму людського смутку», якою є «кінець мети, в яку вкладалося чимало сил, руйнування того, що здавалося суттєвим у житті». «Надія розвіялася, серцем заволоділо спустошення. Все розбилося за дуже короткий час: між п’ятницею та суботою, в драматичній послідовності подій», — мовив Папа, підкреслюючи «знаковий парадокс»: «Ця сумна подорож поразки і повернення до звичайного життя відбувається в день перемоги світла, у день Пасхи, яка повністю звершилася. Двоє чоловіків відвертаються від Ґолґоти, від жахливої картини хреста, досі закарбованої в їхніх очах і серцях. Все здається втраченим. Треба повертатися до попереднього життя, не привертаючи до себе уваги, сподіваючись, що їх не впізнають».
Параліч душі
В певний момент до подорожніх долучився воскреслий Ісус, якого вони не впізнали. Смуток «затуманив їхній погляд», затерши обітницю, яку Вчитель неодноразово повторював: що третього дня Він воскресне. Незнайомець підходить і виявляє зацікавлення тим, про що вони говорять. «Ті зупинились, повні смутку», — читаємо в Євангелії, на що Папа зауважив, що грецьке слово, використане на позначення цього стану, можна розтлумачити як «параліч душі». Ісус же вислуховує їх, дозволяє виплеснути все розчарування, далі з великою відвертістю докоряє, мовляв, вони «безумні й повільні серцем у вірі супроти всього, що були пророки оповіли», і через Писання доводить їм, що Христос повинен був страждати, померти і воскреснути. У серцях учнів, за словами Святішого Отця, «наново запалав жар надії», вони ж, дійшовши до місця призначення, просять таємничого подорожнього зупинитися з ними.
Знак розламаного хліба
Ісус прийняв запрошення та сів з ними за стіл, узяв хліб, розламав і подав їм. І тоді вони Його впізнали, та Він зник від них. «Знак розламаного хліба відкриває очі серця, знову прояснює зір, затуманений відчаєм. І тоді все стає зрозумілим: спільний шлях, лагідне і сильне слово, світло істини… Відразу ж повертається радість, енергія знову вливається у втомлені члени, пам’ять знову стає вдячною. І двоє поспішають повернутися до Єрусалиму, щоб розповісти про все іншим», — вів далі Лев XIV, зазначивши, що повернувшись до одинадцятьох вони почули від них: «Христос справді воскрес!».
Не порожні слова, а конкретна надія
У цьому прислівнику, за словами Папи, сповнюється надійна пристань нашої людської історії. І не випадково християни в день Великодня вітаються саме цими словами: Христос воістину воскрес! «Ісус воскрес не на словах, а на ділі, своїм тілом, що зберігає сліди страждань, вічним знаком Його любові до нас. Перемога життя — це не порожні слова, а реальна, конкретна подія», — сказав Святіший Отець, побажавши, щоб неочікувана радість учнів з Емауса стала для нас лагідною пересторогою в хвилини, коли життєвий шлях стає важким: «Саме Воскреслий радикально змінює перспективу, вселяючи надію, яка заповнює порожнечу смутку. Стежками серця Воскреслий іде з нами і задля нас. Він свідчить про поразку смерті, підтверджує перемогу життя, незважаючи на пітьму Голготи».
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
